Провадження № 22-ц/803/6953/25 Справа № 199/8727/24 Головуючий у першій інстанції: Руденко В.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
27 серпня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра у складі судді Руденко В.В. від 09 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2025 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди. Вирішено усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, а саме зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок демонтувати та знести встановлену залізобетонну споруду паркану, включаючи всі створені наземні, підземні споруди та інженерні комунікації, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , межі якого визначені відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1448-02 від 10.03.2025, координатами поворотних точок «Н1» (X - 5370864.11, Y - 5259415.90), «Н4» (X - 5370863.14, Y - 5259415.52), «НЗ» (X - 5370859.54, Y - 5259423.74), загальною протяжністю 10,01 метрів погонних на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:722:0045 по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, що складаються з судового зору в розмірі 968,96 грн. та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 23000,00 грн.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
07 травня 2025 року до місцевого суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій ставилось питання стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра відмовлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у поновленні строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Заяву вказаного представника про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 270 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі №520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - Заніздря А.П. зазначив, зокрема, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення по суті спору (а.с. 65 т.1).
Також, у заяві про ухвалення додаткового рішення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесення судових витрат з тим обґрунтуванням, що представник перебував у тимчасовій непрацездатності з дня, наступного за днем ухвалення рішення у справі (17.04.2025 року) та по 02.05.2025.
Відмовляючи представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у поновленні строку для подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу місцевий суд зазначив, що представник відповідача не був позбавлений можливості подачі доказів через систему «Електронний суд» або безпосередньо самим відповідачем до суду.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на необхідність часу для погодження відповідачем та адвокатом Заніздрею А.П. акту приймання-передачі наданих послуг, тобто визначення остаточної вартості наданих послуг. Такий письмовий доказ є одним із основних при доведенні понесення відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, тимчасова непрацездатність представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у період з 18.04.2025 року по 25.04.2025 року, з 28.04.2025 року по 02.05.2025 року, з 03.05.2025 року по 07.05.2025 року об'єктивно перешкоджала здійснювати адвокатську діяльність та, відповідно, своєчасно звернутися до суду із заявою про надання доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Необхідно зауважити, що строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, пропущений представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 несуттєво (на 15 днів). Увесь період з дня ухвалення рішення суду (17.04.2025), тобто з 18.04.2025 по день подання заяви про ухвалення додаткового рішення (07.05.2025) адвокат Заніздра А.П. перебував у тимчасовій непрацездатності, за виключенням двох вихідних днів (26 та 27 квітня 2025 року - субота та неділя).
Подання відповідних доказів у п'ятиденний строк особисто відповідачем унеможливлювала відсутність погодженого акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості з адвокатом Заніздрею А.П., який хворів.
Також безпідставним є обґрунтування місцевого суду, що нормами ст. 141 ЦПК України поновлення пропущеного строку для подання доказів не передбачено.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Можливість поновлення строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в додаткових постановах від 18 вересня 2024 року у справі №758/15666/16, від 24 квітня 2024 року у справі №156/4766/21, від 10 квітня 2024 року у справі №186/2474/13-ц, від 09 квітня 2025 року у справі №643/11256/20, від 16 квітня 2025 року у справі №638/2757/19, від 19 березня 2025 року у справі №357/15226/21.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги положення статті 379 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 травня 2025 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова