Провадження № 22-ц/803/9798/25 Справа № 202/8887/24 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О. І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
05 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді Макарова М.О.
Суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
ознайомившись із апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулись з апеляційною скаргою на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до положень частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2025 року судом першої інстанції було ухвалено рішення по даній справі, однак апеляційна скарга подана лише 27 серпня 2025 року, тобто з порушенням передбаченого статтею 354 ЦПК України строку.
В своїй апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року, посилаючись на те, що повний текст Оскаржуваного рішення було складено 30 червня 2025 року й отримано через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС) 11 липня 2025 року (копія картки руху документа додається). Крім того, доступ до процесуальних документів у ЄСІТС був ускладнений з технічних причин. Через перебої у роботі системи пошук справи за номером не давав результатів. Фактичне отримання рішення стало можливим лише завдяки тому, що співробітник, який мав необхідний рівень доступу та досвід роботи з ЄСІТС, зміг отримати його безпосередньо 22 серпня 2025 року. Таким чином, до цього моменту Позивач був позбавлений реальної можливості ознайомитися з Оскаржуваним рішенням та вчасно підготувати апеляційну скаргу. Оскаржуване рішення у паперовому вигляді ні Позивачу, ні представнику Позивача не надходило, а єдиним способом його отримання залишалася ЄСІТС. В умовах воєнного стану робота офісу неодноразово переривалася через повітряні тривоги та загрози ракетних обстрілів, що не тільки створювало ризики для життя та здоров'я працівників, а й унеможливлювало безперервну роботу з документами. Вказані обставини не залежать від волі Позивача, є непередбачуваними і об'єктивно ускладнюють виконання процесуальних дій.
Колегія суддів вважає зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року безпідставними, з огляду на наступне.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року (заява N 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні ст. 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Крім того, як вбачається ЄДРСР повний текст оскаржуваного судового рішення було надіслано судом 11 липня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 14 липня 2025 року.
Проте, доказів відсутності доступу до ЄСІТС апелянтом надано не було, як і не було надано доказів відсутності можливості ознайомитися з повним текстом рішення суду в ЄДРСР.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з повідомленням про це апелянта і наданням йому строку для усунення зазначеного недоліку - десять днів з дня отримання копії даної ухвали, для надання заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року - залишити без руху для усунення недоліків протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання апеляційному суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді: І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова