Провадження № 11-сс/803/1366/25 Справа № 214/4145/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
власника майна: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 р. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025046750000105 від 05.04.2025р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 р. задоволено частково клопотання слідчого.
Накладено арешт на вилучені під час обшуку за адресою: місто Кривий ріг, вулиця Вернадського, 100 на підставі ухвали слідчого судді від 30.05.2025 року речі або предмети, а саме: грошові кошти загальна сума 10000 гривень, номіналами купюр 1000 гривень - 8 штук, 500 гривень- 3 штуки, 200 гривень 2 штуки, 100 гривень - 1 штука, та 100 доларів США однією купюрою. Номінали купюр 1000 гривень (АЖ 7965262, BY2934987, BY2934986, АИ8358697 АТ 9162180, ЗТ 8321778, ГМ 6838465, АС 4463833) купюри номіналом 500 гривень ( ЄН0462171, ЛЕ 9076550, ЗТ 6654942), номінали купюр 200 гривень (ЄВ2124694, ЕЖ 0890355) купюра номіналом 100 гривень ( YC2445797), купюра номіналом 100 доларів США (MG69232821В), поміщено до спеціального пакету НПУ RIC2215247; мобільний телефон марки «TECHNO» чорного кольору IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету НПУ RIC 2215248.
Із вказаним судовим рішенням не погодився власника майна ОСОБА_6 та оскаржив в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 10 000 гривень та 100 доларів США є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вилучені грошові кошти не мають жодного відношення до кримінального правопорушення, у якому ведеться розслідування, належать йому та його родичці, і були надані добровільно. Походження коштів підтверджено поясненнями, банківськими витягами, а також їх вилучення зафіксовано у протоколі обшуку. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням, не врахував докази правомірного походження коштів, та не забезпечив дотримання принципу верховенства права і права на приватну власність, гарантованого Конституцією України та міжнародним правом. Просить оскаржувану ухвалу слідчої судді частково скасувати частково, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти 10000,0 (десять тисяч) гривень, номінали купюр 1000 гривень (АЖ 7965262, BY 2934987, BY 2934986, АИ 8358697, AT 9162180, ЗТ8321778, ГМ 6838465, АС 4463833), купюри номіналом 500 гривень (ЄН 0462171, ЛЕ9076550, ЗТ 6654942), купюри номіналом 200 гривень (ЄВ 2124694, (ЕЖ 0890355), купюра номіналом 100 гривень , (YC 2445797) та 100 доларів США, номіналом (VG 69232821В), в іншій частині ухвалу залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті порушеного питання, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів вбачається, що в провадженні у провадженні СВ ВП № 4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025046750000105 від 05 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.04.2025 до ВП №4 Криворізького РУП ГУНП з заявою звернулась ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до кримінальної відповідальності невстановленої особи, яка 04.04.2025, знаходячись в приміщення квартири, належні заявниці, за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрала, належні ОСОБА_9 грошові кошти, у сумі 1700 доларів США та 13 тисяч гривень. Обставини події встановлюються. В ході проведення оперативно - розшукових заходів встановлено, що до вчинення вище вказаного кримінального правопорушення може бути причетна гр. ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30.05.2025 року слідчим суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_11 винесено ухвалу на проведення обшуку на території домоволодінняза адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає особа причетна до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.06.2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає особа причетна до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в коридорі в шафі було виявлено та вилучено: карту криворіжця на ім'я ОСОБА_12 яку поміщено до спеціального пакету НПУ RIC2215246; в спальній кімнаті №1 виявлено штучне волосся «Парик» світлого кольору та штучне волосся «Парик» сірого кольору, які поміщено до спеціального пакета НПУ WAR 1523212; також в тій самій кімнаті виявлено папку для документів чорного кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ WAR1523210; в іншій кімнаті в чорній шкіряній сумці виявлено грошові кошти загальна сума 9800 гривень, номіналами купюр 1000 гривень - 8 штук, 500 гривень- 3 штуки, 200 гривень 2 штуки, 100 гривень - 1 штука, та 100 доларів США однією купюрою. Номінали купюр 1000 гривень (АЖ 7965262, BY2934987, BY2934986, АИ8358697 АТ 9162180, ЗТ 8321778, ГМ 6838465, АС 4463833) купюри номіналом 500 гривень ( ЄН0462171, ЛЕ 9076550, ЗТ 6654942), номінали купюр 200 гривень (ЄВ2124694, ЕЖ 0890355) купюра номіналом 100 гривень (YC2445797), купюра номіналом 100доларів США (MG69232821В), вказані купюри поміщено до спеціального пакету НПУ RIC2215247. Також в ході обшуку ОСОБА_10 добровільно надала свій мобільний телефон марки «TECHNO» чорного кольору IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету НПУ RIC 2215248. Також в спальній кімнаті №2 було виявлено сервер відео-спостереження марки «AlhuaDH-XVR5104C-13»SN 7J08557PAZB8A8D, який поміщено до спеціального пакету НПУ WAR 1523207.
На думку колегії суддів, під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя мав достатні відомості про те, що вилучене під час обшуку майно могло бути безпосередньо використане та зберегло на собі сліди вчинення злочину.
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та на даному етапі розслідування не можна виключати того, що вилучені кошти могли бути отримані в результаті протиправних дій.
Апеляційні доводи щодо законності походження та належності саме ОСОБА_6 вилучених грошових коштів, не є переконливими. Джерело походження цих коштів не встановлено.
У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний суд вважає, що питання джерела та добросовісності набуття вилучених грошових коштів, наразі є предметом досудового розслідування, сприяти якому і має накладення на них арешту.
Отже вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та є речовими доказами у кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя надав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення про арешт у такому статусі.
Доводи апеляційної скарги про те, що кошти на які накладено арешт належать ОСОБА_6 , та він не має жодного відношення до вчинення кримінального провадження, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки арешт майна з метою збереження речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що арешт майна здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Аналізуючи встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права осіб, які володіють, користуються і можуть розпоряджатись певним майном, враховуючи їх приватні чи суспільні інтереси.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна, по справі не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 р. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025046750000105 від 05.04.2025р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді