Провадження № 22-ц/803/6153/25 Справа № 201/3718/25 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
27 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2025 року про забезпечення позову у складі судді Наумової О.С. у цивільній справі № 201/3718/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуддевелопмент», Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова-2000», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс-центр “Альфа», про визнання недійсним правочинів, відновлення становища, яке існувало раніше, -
У березні 2025 року АТ КБ “Приватбанк» звернулося через суд із позовом, пред'явленим до ОСОБА_1 , ТОВ “Вуддевелопмент», ТОВ “Нова-2000», визначивши третьою особою ТОВ “Сервіс-центр “Альфа», на предмет визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд від 13 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Райською Т.М., визнання недійсним акт №01 приймання-передачі майна від 08 лютого 2018 року, відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності ТОВ “Вуд-Девелопмент» на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення цього позову, в якій останній просив суд забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту в межах суми 1 872 898, 35 грн на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ТОВ "Нова-2000", а саме: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 352503412101; Тип об'єкта: будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: адміністративно-торгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 - адміністративно-торгівельна будівля, а-1 - прибудова, а1}, а2}, а3} - ґанки з козирком; а4} - пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А1}, А2} - навіси; Б-1 - будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В - навіс; №4, 8-15 - споруди; І-ІІІ - замощення; Номер об'єкта в РПВН:12143153;
- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 04 березня 2025 року № 10-4/3 “Про надання дозволу ТОВ "Нова-2000" на проєктування та реконструкцію будівель під адміністративно-торговельну будівлю по АДРЕСА_1 ;
- заборони ТОВ "Нова-2000" вчиняти дії щодо реконструкції нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 352503412101; Тип об'єкта: будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: адміністративно-торгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 - адміністративно-торгівельна будівля, а-1 - прибудова, а1}, а2}, а3} - ґанки з козирком; а4} - пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А1}, А2} - навіси; Б-1 - будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В - навіс; №4, 8-15 - споруди; І-ІІІ - замощення; Номер об'єкта в РПВН:12143153.
В обґрунтування вимог посилався на те, що ТОВ "Сервіс-центр "Альфа" не виконало рішення суду у справі №904/9189/17 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а, відтак, виділена з боржника нова юридична особа ТОВ "Альфа групп плюс" (нова назва ТОВ "Вуд-Девелопмент") несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Сервіс-Центр "Альфа". Банк має вимоги щодо стягнення з ТОВ "Вуд-Девелопмент" заборгованості за кредитним договором №DNVKLOF05382 від 26 березня 2014 року.
Заявник посилається на те, що ним встановлено, що 13 вересня 2017 року між ТОВ "Альфа групп плюс" (нова назва ТОВ "Вуд-Девелопмент") та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд серія та номер 7535, згідно якого новим власником майна став ОСОБА_1 . Згідно договору купівлі-продажу будівель та споруд серія та номер 7535 від 13 вересня 2017 року будівлі та споруди, що відчужуються, належали продавцю на праві приватної власності на підставі розподільчого балансу виділу ТОВ "Альфа групп плюс" із ТОВ "Сервіс-центр "Альфа", серія та номер 5549, 5550 виданий 19 липня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Набуте майно ОСОБА_1 передав в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Нова-2000", що підтверджується актом приймання-передачі майна від 08 лютого 2018 року.
АТ КБ "Приватбанк" вважає, що оскаржувані правочини щодо відчуження майна (договір купівлі-продажу будівель та споруд серія та номер 7535 від 13 вересня 2017 року та акт приймання передачі майна від 08 лютого 2018 року до статутного капіталу ТОВ "Нова-2000"), має усі ознаки фраудаторності. Предметом позову у даній цивільній справі є визнання недійсними правочинів: договору купівлі-продажу будівель та споруд, серія та номер: 7535, виданий 13 вересня 2017 року, Акта № 01 приймання передачі майна від 08 лютого 2018 року та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності ТОВ "Вуд-Девелопмент" на об'єкт нерухомого майна (а.с.30-39 Том І виділених матеріалів цивільної справи №201/3718/25).
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2025 року заяву позивача АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ТОВ "Вуд-Девелопмент", ТОВ "Нова-2000", третя особа ТОВ "Сервіс-центр "Альфа" про визнання недійсними правочинів, відновлення становища, яке існувало раніше - задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 і ТОВ "Нова-2000", а також будь-яким яким іншим особам відчуження будь-яким способом нерухомого майна, будь-яким державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії щодо внесення (виключення, припинення) записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняння правочинів щодо відчуження, передання в іпотеку, оренду, внесення змін вже до укладених правочинів, а також вчинення інших дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ "Нова-2000", а саме: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 352503412101; Тип об'єкта: будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: адміністративно-торгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 - адміністративно-торгівельна будівля, а-1 - прибудова, а1}, а2}, а3} - ґанки з козирком; а4} - пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А1}, А2} - навіси; Б-1 - будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В - навіс; №4, 8-15 - споруди; І-ІІІ - замощення; Адреса об'єкта: АДРЕСА_1 ; Номер об'єкта в РПВН:12143153.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено (а.с.44-47 Том І виділених матеріалів цивільної справи №201/3718/25).
Ухвала суду мотивована реальністю спору між сторонами у даній справі щодо зазначеного нерухомого майна, але арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, обмеженні права користування майном або його вилученні у власника, що є неспівмірним із заявленими вимогами. Також суд першої інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 04 березня 2025 року № 10-4/3 “Про надання дозволу ТОВ "Нова - 2000" на проєктування та реконструкцію будівель під адміністративно-торговельну будівлю по Шосе Запорізькому, 31 (Соборний район)» та заборони ТОВ "Нова - 2000" вчиняти дії щодо реконструкції спірного нерухомого майна, застосуванню не підлягають через їх неспівмірність з негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Однак, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства ст. 149, 150, 153 ЦПК України, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд першої інстанції вважав, що вжитий цією ухвалою захід забезпечення позову буде реальним та ефективним для виконання судового рішення у даній справі, на захист прав позивача, що є співмірним з предметом позовних вимог та його обсягом.
З цією ухвалою не погодилося АТ КБ “Приватбанк» та через свого представника - Шевченка А.О. у квітні 2025 року подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконкому ДМР від 04 березня 2025 року №10-4/3 та задовольнити заяву АТ КБ “Приватбанк» про забезпечення позову в оскаржуваній частині, посилаючись на те, що ухвала в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального закону та недотриманням балансу співмірності з предметом позову, враховуючи, що будь-яка реконструкція, внаслідок чого може утворитись нова річ, за зазначеним рішення виконкому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача. Повернення права власності ТОВ “Вуд-Девелопмент» на об'єкт нерухомого майна після його реконструкції та збільшення загальної площі нерухомого майна у 2,5 рази може призвести до порушення прав ТОВ “Нова-2000», а обраний позивачем спосіб захисту буде неефективним у зв'язку з виникненням фактично нового об'єкту. Тісна пов'язаність відповідачів свідчить про високу вірогідність існування певних домовленостей між ними відносно зміни власника нерухомого майна з метою уникнення погашення боргу позичальника ТОВ “Сервіс-Центр “Альфа» та виділеної з позичальника ТОВ “Альфа Груп Плюс» (нова назва ТОВ “Вуд-Девелопмент»). Зазначеним рішенням виконкому наданий дозвіл ТОВ “Нова-2000» на проєктування та реконструкцію будівель під адміністративно-торговельну будівлю у межах землекористування та цей відповідач вчиняє дії щодо зміни об'єкта спірного нерухомого майна, що може зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог (а.с.117-122 Том V виділених матеріалів цивільної справи №201/3718/25).
У серпні 2025 року ТОВ “Нова-2000», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку у застосуванні саме такого заходу забезпечення позову. Доводи апелянта спростовуються, на думку відповідача, тим, що Товариство є добросовісним набувачем нерухомого майна, відкрито ним володіє та здійснює господарську діяльність протягом семи років. За цей час Товариство проводить покращення стану будівель шляхом проведення капітального та поточного ремонту, що збільшує вартість будівлі. Станом на день подання позову вартість будівлі вже втричі збільшена, ніж на момент її придбання, як і перевищує суму заборгованості ТОВ “Сервіс-Центр “Альфа» перед банком. Разом з цим зазначило, що ОСОБА_4 виконується постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року шляхом відрахувань із його заробітної плати в рамках виконавчого провадження №73326825, однак позивач не повідомив суд про часткове погашення боргу солідарним боржником ОСОБА_4 та не залучив його до участі у справі відповідачем. Також заявник у заяві не навів жодного належного обґрунтування, як і не надав доказів, які б свідчили про можливе відчуження нерухомого майна. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін (а.с.167-170 Том V виділених матеріалів цивільної справи №201/3718/25).
Інші учасники процесу своїм правом, встановленим положеннями ст 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з огляду на наступне.
Забезпечуючи позов шляхом заборони ОСОБА_1 і ТОВ "Нова-2000", а також будь-яким яким іншим особам відчуження будь-яким способом нерухомого майна, будь-яким державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії щодо внесення (виключення, припинення) записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчинення правочинів щодо відчуження, передання в іпотеку, оренду, внесення змін вже до укладених правочинів, а також вчинення інших дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ "Нова-2000", а саме: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 352503412101; Тип об'єкта: будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: адміністративно-торгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 - адміністративно-торгівельна будівля, а-1 - прибудова, а1}, а2}, а3} - ґанки з козирком; а4} - пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А1}, А2} - навіси; Б-1 - будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В - навіс; №4, 8-15 - споруди; І-ІІІ - замощення; Адреса об'єкта: АДРЕСА_1 ; Номер об'єкта в РПВН:12143153., суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що невжиття саме таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав на нерухоме майно в обраний позивачем спосіб захисту, а вжиті заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами позивача, тоді як інші вимоги заяви не є співмірними з позовними вимогами та можуть потягнути за собою негативні наслідки, які можуть настати в результаті вжиття цих заходів.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком районного суду та вважає його обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідного права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352503412101; опис об'єкта: адміністративно-торгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 - адміністративно-торгівельна будівля, а-1 - прибудова, а1}, а2}, а3} - ґанки з козирком; а4} - пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А1}, А2} - навіси; Б-1 - будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В - навіс; №4, 8-15 - споруди; І-ІІІ - замощення; адреса об'єкта: АДРЕСА_1 ; Номер об'єкта в РПВН: 12143153), та оскарження позивачем правочинів, як фраудаторних, на підставі яких право власності переходило від однієї особи до іншої.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем копії письмових доказів вказують на реальність спору між сторонами у цій цивільній справі щодо оскарження переходу права власності на зазначене вище нерухоме майно за для уникнення погашення заборгованості перед позивачем з боку відповідачів, районний суду правомірно дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції немайнові заходи забезпечення позову є тимчасовою мірою, що є правомірним, що стосуються безпосередньо прямої можливості відчужити відповідачем ТОВ “Нова-2000» у будь-який спосіб спірне майно, а державним реєстраторам здійснити дії щодо реєстрації такого відчуження.
Колегія суддів наголошує, що, застосовуючи положення ст. 149-150, 151, 153 ЦПК України, суди повинні враховувати, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, що є метою забезпечення позову. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування останніх зумовлюється обставинами справи, за яких незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо його застосування забезпечує: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зроблено висновки, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2022 року у справі N 908/2382/21 зазначив, що: "… обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним". Матеріалами справи підтверджується наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози подальшого відчуження майна та його реконструкції, при цьому такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в користуванні майном відповідача, а тому можна дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що також буде узгоджуватись з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 жовтня 2022 року у справі № 905/446/22 та від 14 грудня 2022 року у справі № 922/1369/22.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником не обґрунтовано необхідність обрання саме арешту, як виду забезпечення позову, оскільки застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно може призвести до негативних незворотних наслідків для власника цього майна.
Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.
Доводи скаржника щодо незастосування такого виду забезпечення позову як зупинення дії рішення виконкому ДМР “Про надання дозволу ТОВ “Нова-2000» на проєктування та реконструкцію будівель під адміністративно-торговельну будівлю» може призвести до зміни вартості спірної будівлі, колегія суддів не приймає до уваги, адже це безпосередньо стосується розгляду справи по суті спору, а не його забезпечення. Оцінка доказів, наданих на обґрунтування чи заперечення позовних вимог, при розгляді заяви про забезпечення позову не проводиться, а доводи скаржника зводяться саме до такої оцінки.
Отже, колегія суддів вважає, що скаржником не було доведено мети та підстав у вжитті заявленого заходу забезпечення позову, що ним оскаржується, як в суді першої інстанції, так і при розгляді його апеляційної скарги, тому доводи скаржника не спростовують обґрунтованої відмови суду першої інстанції у вжиті заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконкому ДМР від 04 березня 2025 року, і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, вірно з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням наявності спору між сторонами щодо переходу права власності на спірне майно за правочинами, які позивач вважає фраудаторними, так і вжитих заходів його забезпечення, підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, види пропонованого забезпечення позову, та дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову у зазначений в ухвалі суду від 28 березня 2025 року спосіб.
За таких обставин, доводи скаржника про існування реального ризику ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав чи інтересів позивача та належного виконання рішення суду без вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії рішення виконкому ДМР, колегія суддів не може прийняти до уваги та вважає такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції в цій частині розгляду заяви позивача про забезпечення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Підстав для скасування ухвали суду та постановлення нової про задоволення заяви в тій частині, як про це просить скаржник, колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала в оскаржуваній частині судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “27» серпня 2025 року.
Повний текст постанови складено “04» вересня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна