Провадження № 22-ц/803/6317/25 Справа № 207/3229/23 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
03 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання: Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №207/3229/23 за позовом Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, припинення власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, за апеляційною скаргою Дніпровської обласної прокуратури, в особі заступника керівника Савенка Олександра Анатолійовича, в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Скиби С.А.,-
Позивач Кам'янська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що згідно інформації з ОКП «ДБТІ» від 09 червня 2023 року №1/898, інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на підприємстві відсутня.
Також зазначає, що згідно інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21 червня 2023 року за №5939/05/13-23 в Реєстрі будівельної діяльності наявні відомості щодо реєстрації/видачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт. За інформацією Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради від 19 червня 2023 року за №2н/195 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру за період з 26 серпня 2009 року по теперішній час надання (присвоєння, зміна) адреси: м.Кам'янське по вулиці ОСОБА_2 , 4-Б Управлінням не здійснювалось.
Вказує, що заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року у справі №207/133/18 за ОСОБА_1 визнано право власності на об'єкт нерухомості - цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року внесено виправлення в вищевказане заочне рішення та визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості - цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію та запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року заочне рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року було скасовано. Однак, не дивлячись на самочинне будівництво вказаного майнового комплексу 14 вересня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_1 , у тому числі 13 грудня 2021 року безпідставно збільшено площу об'єкту нерухомого майна до 504 кв.м..
Окрім цього зазначає, що 09 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М. укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, 09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моїсєєнко Д.О. зареєстровано право власності на 1/2 частину за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» за номером 28298470, індексний номер рішення 43415397, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1646402512104.
Зазначає, що 10 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М. укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., яке розташоване за вищевказаною адресою.
Приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моїсєєнко Д.О. 10 жовтня 2018 року зареєстровано право власності на 1/2 частину за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» за номером 28319167, індексний номер рішення 43437602, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1646402512104.
Вказує, що на момент укладання вищевказаних договорів купівлі-продажу, відомості щодо земельної ділянки під вищевказаним об'єктом за адресою: АДРЕСА_1 відсутні згідно інформації Кам'янської міської ради від 02 липня 2021 року №8вих-09/541.
Зауважує, що ОСОБА_1 уникаючи установлений чинним законодавством порядок набуття у користування земельною ділянкою комунальної власності, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудував вказаний об'єкт та набув право власності на нього на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року та ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року у справі №207/133/18, та у подальшому відчужив вказане майно на підставі договорів купівлі-продажу комплексу будівель ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент».
Зазначає, що на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні актуальні записи на самочинно збудований цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент».
Вважає, що у зв'язку зі скасуванням заочного рішення та ухвали суду, які були підставою для державної реєстрації права власності, відсутні підстави для права власності за договорами щодо подальшого відчуження майна.
Вказує, що станом на 11 липня 2018 року ОСОБА_1 не звертався до управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради для реєстрації декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Самочинне будівництво об'єктів нерухомого майна відбулося за відсутності права користування земельною ділянкою, отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, чим порушенні права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом, у тому числі у сфері забудови населених пунктів.
Вважає, що для повного та всебічного поновлення інтересів держави необхідне скасування держаної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки площею 3,629 гектарів з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274, що розташована у м.Кам'янське, вулиця ОСОБА_2 , 4-Б за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент», оскільки отримання відповідачем ОСОБА_1 у користування земельної ділянки відбулося з порушенням ним принципу добросовісності.
Також вважає, що державна реєстрація права власності на цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив не означає виникнення у недобросовісних відповідачів права власності на ці об'єкти і припинення правового режиму відповідного майна, як самочинного будівництва. Вказане унеможливлювало набуття ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» земельної ділянки під цими об'єктами у неконкурентний спосіб.
Зазначає, що відповідач ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» діяв недобросовісно, достовірно знаючи про відсутність законних підстав для початку будівництва на цих ділянках, отримав їх у користування на неконкурентних засадах. Відповідач ОСОБА_4 не набув право власності на самочинно збудовані об'єкти.
Вказує, що рішенням Кам'янської міської ради від 01 березня 2019 року №1316-31/VII надано ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274 площею 3,6290 га. та укладено договір оренди №14774 строком до 28 лютого 2029 року.
Спірний договір оренди земельної ділянки за відсутності для цього підстави, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності, вважають нікчемним.
У зв'язку з цим є підстави для скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,629 га. з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274, що розташована у м.Кам'янське , вулиця ОСОБА_2 , 4-Б, проведеної за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» на підставі рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Сітало Є.В. №46561713 від 19 квітня 2019 року (номер запису про право 31266943) з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на земельну ділянку.
У зв'язку з чим, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № ННР408707 від 09 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М.; визнати недійсним договір купівлі-продажу № ННР408709 від 10 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М.; припинити власність ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» нерухомим майном, а саме: цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 504 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравець Р.А. від 20 грудня 2021 року, індексний номер рішення 62408706, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1646402512104, з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна; зобов'язати ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» усунути перешкоди Кам'янській міській раді у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274, загальною площею 3,629 га., яка розташована на території Кам'янської міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 504 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,629 га. з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274, що розташована у АДРЕСА_1 , проведену за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» на підставі рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Сітало Є.В. №46561713 від 19 квітня 2019 року (номер запису про право 31266943) з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсними договір купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 року на 1/2 частини комплексу будівель площею 204,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під номером АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №1131, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2018 року на 1/2 частини комплексу будівель площею 204,3 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вулиця Горобця С.Х., під номером АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №1133, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради - відмовлено. Вирішено питання сплати судового збору.
Не погодившись з таким рішенням суду Дніпровська обласна прокуратура, в особі заступника керівника Савенка О.А., в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради, подала апеляційну скаргу, в якій оскаржуване рішення суду від 20 березня 2025 року про часткове задоволенні позову ухвалено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що потягло грубе порушення охоронюваних державою інтересів у сфері земельних відносин, а тому на підставі ст.376 ЦПК України, в частині відмови позовних вимог прокуратури підлягає скасуванню.
Зазначає, що питання походження майна та правомірність реєстрації права власності на нього має важливе значення для розуміння предмету спору та визначення належності обраного способу захисту, судом лише констатовані документи, які начебто підтверджують законність набуття ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» правом користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274 площею 3,6290 га. Проте судом не надано оцінку змісту цих документів та не встановлено їх відповідність вимогам законодавства. Судом проігноровано, що договір оренди земельної ділянки укладено між сторонами без дотримання конкурентних засад, під розміщення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених в ч.2 ст.134 ЗК України, отже такий договір оренди земельної ділянки спрямований на незаконне користування земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на що такий договір згідно з ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України є нікчемним.
Зауважує, що судом проігноровано обґрунтування позову прокуратури вимогами ст.228 ЦК України та актуальною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20) та ствердження прокуратурою про нікчемність договору оренди земельної ділянки комунальної власності, який укладено без дотримання конкурентних засад, під самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених в ч.2 ст.134 ЗК України, з огляду на що очевидним є їх спрямування на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, на порушення публічного порядку, конституційних прав і свобод людини і громадянина, що не може слугувати підставою для відмови судом у задоволенні позову прокурора про знесення таких самочинно збудованих об'єктів.
Зазначає, що у порушення вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України судом не взято до уваги, що оскільки рішення суду апеляційної інстанції встановлено самочинність будівництва спірних об'єктів нерухомого майна, незаконні рішення та ухвала суду першої інстанції на підставі яких за ОСОБА_4 здійснено первинну державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс споруд за апеляційною скаргою прокуратури від 30 червня 2020 року скасовано, відведення земельної ділянки комунальної власності під розташування таких споруд та подальша їх розбудова є незаконною. Разом із цим, судом залишено поза увагою надані прокурором докази, що спростовують факт дотримання вимог чинного законодавства при набутті правом користування спірною земельною ділянкою та подальшою її забудови.
Звертає увагу, що незважаючи на відсутність доказів, наданих відповідачем на спростування доводів прокурора, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав вказаним обставинам жодної оцінки.
Зазначає, що судом проігноровано докази прокурора щодо очевидної невідповідності площі земельної ділянки відносно площі розташованих на ній об'єктів. Так товариство ініціювало набуття права користування спірною земельною ділянкою площею 3,639 га. (36390 кв.м.), яка у більш ніж 72 разів перевищує площу нерухомого майна (504 кв.м.), для цілей, не пов'язаних з користуванням таким майном (для нового будівництва). При цьому, проект землеустрою не містить відомостей щодо обчислення та обґрунтування площі спірної земельної ділянки. У зв'язку із цим, з метою раціонального використання Кам'янській міській радою земель територіальної громади обґрунтовувати площу земельної ділянки, яка планується до відведення для будівництва за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, слід до прийняття відповідного рішення про її надання. Натомість, відсутність такого обґрунтування дає можливість Кам'янській міській раді відмовити в наданні в оренду земельної ділянки, яка значно перевищує площу розташованого на ній нерухомого майна.
Вказує, що судом не досліджено актуальну інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно із якою знищення будь-якої частини спірного нерухомого майна не відбулось.
Зазначає, що судом не взято до уваги, що позовна заява прокуратури обґрунтована нікчемністю договору оренди земельної ділянки комунальної власності, який укладено без дотримання конкурентних засад, під розміщення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених в ч.2 ст.134 ЗК України, отже такий договір оренди земельної ділянки спрямований на незаконне користування земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на що до такого договору застосовуються вимоги ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України щодо його нікчемності.
У зв'язку з чим, просила рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року у справі №207/3229/23 в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено - скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення у повному обсязі.
Відповідач 2 ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М.скориставшись своїм правом подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставним.
Вказує, що вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури, викладені в апеляційній скарзі, ними не визнаються повністю.
Зазначає, що рішення про передачу відповідної земельної ділянки в користування та укладання договору оренди земельної ділянки приймалося (01.03.2019) до прийняття Постанови Дніпровського апеляційного суду 30.06.2020. Разом з цим, право власності Відповідачів 1, 2 під час прийняття рішення міською радою, не було скасовано, а отже і Кам'янська міська рада, приймаючи відповідне рішення та укладаючи договір оренди земельної ділянки, діяла в межах владних повноважень передбачених ст.19 Конституції України.
Звертає увагу апеляційного суду, що об'єкт (комплекс будівель), який було придбано Товариством на підставі договорів купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 рок та 10 жовтня 2018 року у ОСОБА_1 , знищений, тобто не існує, а побудовано новий об'єкт, який здано в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначає, що договір оренди земельної ділянки між Кам'янською міською радою та Товариством укладений з дотриманням вимог законодавства України в повній мірі.
Також зазначає, що положеннями ч.2 ст.328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
Статтею 330 ЦК України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Вважає, що Дніпропетровська обласна прокуратура повністю ігнорує наявні законні підстави для укладання договору оренди земельної ділянки площею 3.629 га. з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274, що розташована у АДРЕСА_1 , без застосування процедури передачі земельної ділянки в користування (оренду) окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), тому і її обґрунтування не можуть бути взяті судом до уваги як безпідставні.
У зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року у справі №207/3229/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури без задоволення.
Позивач Кам'янська міська рада надала до суду пояснення у справі, в яких вказує, що виключно Кам'янська міська рада в межах владних повноважень має право розпоряджатися землями комунальної власності шляхом надання даних земель в користування на умовах оренди.
Вважає, що вимоги прокуратури, яка діє в інтересах Кам'янської міської ради, не буде в повній мірі відповідати інтересам міської ради та завдасть втрат у вигляді, орендних платежів які сплачує підприємство, якими поповнено бюджет міста та які в подальшому спрямовані на соціальний розвиток територіальної громади м.Кам'янського.
Вказує, що спосіб захисту, який було обрано прокуратурою не узгоджується з дійсними обставинами справи, діючим законодавством та практикою Верховного суду з подібними правовідносинами, а тому не може вважатися належним способом захисту, про шо неодноразово наголошувалося в суді першої інстанції міською радою. Тому підсумовуючи вище викладене, приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня березня 2025 року у справі №207/3229/23, має бути відмовлено та рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Представник прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представники Кам'янської міської ради та відповідача ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» та в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили у її задоволенні відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засіання суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з'явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзивів, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року задоволено позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , яким, з врахуванням ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року про виправлення описки у резолютивній частині рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 11 липня 2018 року у справі №207/133/18 (провадження №2/207/559/18) визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості - комплекс будівель, загальною площею 204,3 кв.м., який складається з: Б-1 побутове приміщення, загальною площею 192,7 кв.м., Г-1 прохідна, загальною площею 11,6 кв.м., №1 огорожа, №2, 3 ворота, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію та запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна: 1/20 частин комплексу будівель, розташованих за адресою по АДРЕСА_1 .
09 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М. укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: 1/2 частини цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Моїсєєнко Д.О., зареєстровано у реєстрі за №1131.
09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моїсєєнко Д.О. зареєстровано право власності на 1/2 частину за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» за номером 28298470, індексний номер рішення 43415397, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1646402512104.
10 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» в особі генерального директора Зінухової Л.М. укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Моїсєєнко Д.О., зареєстровано у реєстрі за №1133.
10 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моїсєєнко Д.О. зареєстровано право власності на 1/2 частину за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» за номером 28319167, індексний номер рішення 43437602, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1646402512104.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року заочне рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року скасовано.
Також судом встановлено, що відповідно до Витягу з рішення Кам'янської міської ради від 01 березня 2019 року №1316-31/VII, ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» надано в користування на умовах оренди строком до 28 лютого 2029 року земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3,6290 гектарів, для розміщення комплексу будівель, код КВЦПЗ - 11.02, обмеження у користуванні земельної ділянки: санітарно-захисна зона навколо об'єкта - 3,6290 гектарів.
04 квітня 2019 року між Кам'янською міською радою та ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» укладено договір оренди земельної ділянки №14774, за адресою: вулиця С.Х. Горобця, 4-Б, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, кадастровий номер 1210400000:03:036:0274, строком до 28 лютого 2029 року, зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Сітало Є.В. №46561713 від 19 квітня 2019 року (номер запису про право 31266943).
Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу: ДП051210819929 від 18 серпня 2021 року, замовником ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» повідомлено про початок виконання будівельних робіт та зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради 25 листопада 2021 року, про нове будівництво складу, ємностей для зберігання мінеральних добрив та прохідної на території цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу: ДП101211116243 від 15 листопада 2021 року, замовником ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» подано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта та зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради 26 листопада 2021 року, цілісного майнового комплексу споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно наказу Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року №75-А змінено адресу комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , до складу якого входять приміщення Б-1 загальною площею 192,7 метрів квадратних на адресу: АДРЕСА_1 , згідно наказу Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року №76-А змінено адресу комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , до складу якого входить будівля складу Д-1 загальною площею 292,4 кв.м. на адресу: АДРЕСА_2 , які затверджено розпорядженням №249-р та №250-р від 14 серпня 2024 року Кам'янської міської ради Дніпропетровської області.
Згідно Висновку про знищення/знесення майна №062.17.09.2024 від 17 вересня 2024 року, створеного в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 19 вересня 2024 року, будівля за адресою: АДРЕСА_1 , знесена через технічний стан 22 серпня 2024 року. При обстеженні земельної ділянки було встановлено, що будівля Б-1 побутове приміщення, загальною площею 192,7 кв.м. знищена.
Згідно Висновку про знищення/знесення майна №063.17.09.2024 від 17 вересня 2024 року, створеного в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 19 вересня 2024 року, прохідна за адресою: АДРЕСА_1 , знесена через технічний стан 22 серпня 2024 року. При обстеженні земельної ділянки було встановлено, що будівля Г-1 прохідна, загальною площею 11,6 кв.м. також знищена.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 23 вересня 2024 року, індексний номер №396051742, об'єкт нерухомо майна, тип об'єкта будівля, побутове приміщення, загальною площею 192,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 закрито, дата державної реєстрації - 19 вересня 2024 року, підстава - знищення об'єкта речових прав.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 23 вересня 2024 року, індексний номер №396055360, об'єкт нерухомо майна, тип об'єкта - будівля, прохідна, загальною площею 11,6 кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 закрито, дата державної реєстрації - 19 вересня 2024 року, підстава - знищення об'єкта речових прав.
Таким чином, об'єкт який було придбано ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» на підставі договорів купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 рок та 10 жовтня 2018 року у ОСОБА_1 , а саме: цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знищений, тобто не існує, а побудовано новий об'єкт, який на час розгляду справи здано в експлуатацію.
Відмовляючи у задоволенні відповідної частини позовних вимог суд першої інстанції, пославшись на норми Коонституції України, Цивільного Кодексу, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з встановлених судом обставин справи та правомірного набуття права власності відповідачем ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» на новостворене нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 і відсутності підстав для припинення його (відповідача) власності на це майно і його знесення, оскільки той об'єкт, що був придбаний на підставі оспорених договорів купівлі-продажу на час вирішення справи вже не існував.
Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,629га., кадастровий номером 1210400000:03:036:0274, яка розташована у АДРЕСА_1 , проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент», відмовляючи суд виходив з того, що рішення Кам'янської міської ради від 1 березня 2019 року №1316-31/VII про надання ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» даної ділянки на умовах оренди строком до 28 лютого 2029 року не оскаржувалось, даним рішенням права сторін договору чи інших осіб порушені не були, прийняття його відбулось до ухвалення постанови Дніпровським апеляційним судом від 30 червня 2020 року і відповідало ст.19 Конституції України.
При цьому суд послався на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розміщеної на ній споруди, що відповідає ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України. При цьому суд врахував, що відповідач 2 добросовісно користується земельною ділянкою, своєчасно сплачує орендну плату, про що не заперечують представники сторін.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі №148/2112/19 (провадження №61-18061св20), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23).
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).
Колегія суддів наголошує, що застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду.
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі №761/12692/17 (провадження №61-37390свп18)).
Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових конструкцій (зокрема, конструкції оспорюваного правочину). Правопорядок не може допускати ситуації коли правомірна конструкція (зокрема, конструкції оспорюваного правочину) застосовується не для тієї мети для якої вона призначена та за відсутності умов за яких вона може бути застосована (зокрема, за відсутності порушеного приватного права чи інтересу, чи коли при застосуванні конструкції оспорюваного правочину не здійснюється присікання порушеного приватного права чи/та інтересу або ж їх відновлення).
Як зазначено вище, апелянт оскаржує судове рішення в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, зокрема зазначає, що судом не взято до уваги, що позовна заява прокуратури обґрунтована нікчемністю договору оренди земельної ділянки комунальної власності, який укладено без дотримання конкурентних засад, під розміщення самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених в ч.2 ст.134 ЗК України, отже такий договір оренди земельної ділянки спрямований на незаконне користування земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на що до такого договору застосовуються вимоги ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України щодо його нікчемності.
З цього приводу суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статей 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 зазначила, про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі №922/3463/19.
Як було встановлено судом першої інстанції і не заперечувалося сторонами, об'єкт який було придбано ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» на підставі договорів купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 року та 10 жовтня 2018 року у ОСОБА_1 , а саме: цілісний майновий комплекс споруд підприємства для зберігання мінеральних добрив, загальною площею 204,3 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , знищений, тобто не існує, а побудовано новий об'єкт, який здано в експлуатацію у відповідності до чинних норм законодавства.
Установлено, що рішенням Кам'янської міської ради від 01 березня 2019 року № 1316-31/VII ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» надано у користування на умовах оренди строком до 28 лютого 2029 року земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3,6290 га., для розміщення комплексу будівель та укладений договір оренди земельної ділянки від 04 квітня 2019 року №14774 .
Рішення Кам'янської міської ради щодо укладеного договору оренди земельної ділянки не оскаржувалось, а ні сторонами договору, а ні прокуратурою, а ні іншими зацікавленими особами, які вважають, що даним договором порушуються їх права. Було прийняте до прийняття постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.
Таким чином, позивачем (з урахуванням наведених ним обґрунтувань позову) не доведено, що ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» на час укладання договору оренди землі не правомірно набуло таке право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210400000:03:036:0274).
Колегія суддів зазначає, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних договорів купівлі-продажу та відмову у задоволенні позовних вимог (з підстав зазначених в позові) в частині скасування рішень про державну реєстрацію права власності на побудований новий об'єкт, який здано в експлуатацію у відповідності до чинних норм законодавства за ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент», скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:036:0274, загальною площею 3,6290 га. Тому в цій частині судові рішення належить залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час розгляду справи, Кам'янською окружною прокуратурою, яка діє в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради, не надало суду доказів порушення або не визнання прав або інтересів особи, в інтересах якої остання звернулась до суду.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що спосіб захисту, який було обрано прокуратурою не узгоджується з дійсними обставинами справи, діючим законодавством та практикою Верховного суду в подібних справах, а тому не може вважатися належним способом захисту, тому підсумовуючи вище викладене, приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року у справі №207/3229/23, має бути відмовлено та рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури, в особі заступника керівника Савенка Олександра Анатолійовича, в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 03.09.2025р.
Головуючий суддя О.В.Агєєв