Справ а № 362/5659/25 суддя в І-й інстанції Дорошенко В.М.
Провадження № 33/824/4443/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
01 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11 липня 2025 року серії ЕПР 1 №387840, вбачається, що 10 липня 2025 року, о 22 годині 32 хвилин на а/д М-05 «Київ-Одеса» 36 км. (у напрямку м. Одеса), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen Jumper», д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у стані алкогольного сп'яніння. Огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у КНП «Ставищанська лікарня» у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 22 від 11 липня 2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнавав наголошуючи на тому, що вживав безалкогольне пиво та кефір, про що вказано у документах, складених поліцейськими. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці відмовився у зв'язку з недовірою пристроям, які використовують поліцейські, однак був готовий здати кров для аналізу на вміст алкоголю в закладі охорони здоров'я. У КНП «Ставищанська лікарня» було проведено вимірювання на невідомий тестер схожий на драгер, який викликав у нього недовіру. Тому він попросив взяти аналіз крові, на що отримав відмову. Назву тестера та документи, які підтверджують його повірку, не внесено ні до акту медичного огляду, ні до висновку від 11 липня 2025 року. Показники результату тесту не видно на жодному з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських. 10 липня 2025 року о 22 годині 32 хвилин за кермом транспортного засобу знаходився його брат - ОСОБА_2 , який покинув автомобіль о 22 годині 34 хвилини. На відеозаписі, наданому суду з боді-камер поліцейських, незафіксований проміжок часу з 22 год. 32 хв. 30 сек. до 22 год. 38 хв. 33 сек. На відеозаписі clip-25 показано рух автомобіля і його зупинку, clip-0 починається через 5 хвилин, на якому зафіксовано місцезнаходження ОСОБА_1 біля пасажирських дверей транспортного засобу. В матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом 10 липня 2025 року, огляд в медичному закладі охорони здоров'я проведено з порушенням відповідної інструкції, протокол був складений без дотримання вимог та підзаконних нормативних актів, доведеність вчинення адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції проігнорував норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо допустимості доказів.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Прус О.О., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає зокрема, у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (результат 0,45 проміле).
Відеозапис подій є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій. Даний запис засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських і працівників закладу охорони здоров'я, у тому числі і щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. При цьому із самого відеозапису є очевидним, що він здійснений поліцейськими, які оформлювали адміністративні матеріали, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_1 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій транспортного засобу зобов'язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Твердження ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він не керував автомобілем, є безпідставними та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 та відеозаписом з бодікамер поліцейських, відповідно до яких протягом всього часу спілкування з поліцейськими як на місці зупинки транспортного засобу так і під час перебування в медичному закладі, останній не повідомляв, що він не керував транспортним засобом та не заперечував у зв'язку з цим проти проведення його огляду, як особи, яка не є водієм.
Твердження ОСОБА_1 про те, що автомобілем керував його брат жодними доказами не підтверджено. Згідно відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського, при розмові з працівниками патрульної поліції, складення протоколу в якому зазначено про керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погоджувався з зазначеними обставинами та не заперечував факт керування ним автомобілем.
Доводи апеляційної скарги в частині, що мала місце відмова у заборі крові для проведення дослідження на стан алкогольного сп'яніння, не спростовують факту, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Ставищанська лікарня» № 22 від 11 липня 2025 року.
Так, процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначає «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 7 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно зі п.п.12,13,14 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи не можливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Отже, у відповідності до вимог зазначеної Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення вмісту алкоголю під час огляду на стан алкогольного сп'яніння не є обов'язковим.
Проведення такого огляду лікарем можливе за допомогою вимірювальної техніки та приладів, зокрема, приладу Драгер, який дозволений МОЗ України.
В даному випадку, вирішення питання про методи огляду на стан алкогольного сп'яніння належать лікарю, який проводить такий огляд.
Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 04 вересня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв