03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 363/6175/24 Головуючий у суді першої інстанції - Чірков Г.Є.
Номер провадження № 22-ц/824/10657/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
03 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», поданою представником Дорошенко Мариною Анатоліївною, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г.Є., у місті Вишгороді, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівідповідно до якого просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним № 22038000185626 від 04 жовтня 2019 року в розмірі 70 506,73 грн, з якої: 37 084,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 46,94 грн заборгованість по відсоткам, 31 185 грн прострочена заборгованість по комісії, 1 312,15 грн збитки від інфляції, а також понесені судові витрати в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 570 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 жовтня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22038000185626, відповідно до якого отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 04 жовтня 2021 року.
Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.
Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, АТ «Банк Кредит Дніпро» перерахувало кредитні кошти на особистий рахунок боржника як це передбачено умовами Кредитного договору.
Банк виконав всі передбаченні умови договору, а саме ознайомив відповідача з умовами кредитного договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначеному розмірі.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» (надалі ТОВ) набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг за кредитним договором сстановив 68 981,22 грн та складається з: 37 084,28 грн сума боргу по тілу кредиту; 46,94 грн суми боргу по відсоткам; 31 850 грн борг по комісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після введення карантину законом були внесені зміни, зокрема до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, та доповнено п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У зв'язку з вищевказаним, 3% річних та індекс інфляції нараховується за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року.
Заборгованість за Кредитним договором з урахуванням нарахувань за ст. 625 ЦК України становить 70 506,73 грн, яка складається з: 37 084,28 грн заборгованість по тілу кредиту; 46,94 грн заборгованість по відсоткам; 31 850 грн заборгованість по комісії; 1 312,15 грн збитки від інфляції; 213,36 грн 3% річних.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської областівід 17 березня 2025 рокуу задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Цикл Фінанс» - Дорошенко М.А. подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що до суду першої інстанції були надані докази для підтвердження факту укладення Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 року, а саме: копія Договору факторингу, Копія витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу за Кредитним договором, копію додатку №3 до Договору факторингу та копію платіжного доручення про оплату за Договором факторингу.
Судом не було встановлено недоліків щодо встановлення факту переходу права вимоги за Договором факторингу, хоча на вимогу суду ТОВ «Цикл Фінанс» могло надати всі належні докази для підтвердження переходу до нього як фактора права вимоги за кредитним договором.
Таким чином, оскільки вони надали до суду докази того, що перехід права вимоги відбувся належним чином, таким чином спростовуються висновки суду першої інстанції щодо не доведення права вимоги до відповідача.
Вказує, що в положенні п.6.2.2 Договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року зазначено, що право вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності.
Згідно з Актом приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року (Додаток №3) АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» підтверджують, що права грошових вимог передані у повному обсязі.
Вказує, що Реєстр боржників містить великий перелік інформації про боржників, яка не може розголошуватись третім особам та захищена ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Таким чином, ТОВ «Цикл Фінанс» надав Витяг з реєстру, що містить детальну інформацію про заборгованість конкретного боржника. Проте суд першої інстанції помилково визнав Витяг з реєстру недопустимим та неналежним доказом, що призвело до неповного дослідження факту переходу права вимоги.
Вважає, судом першої інстанції було суб'єктивно та не в повній мірі досліджено надані ТОВ «Цикл Фінанс» докази в результаті чого позбавило його можливості захистити свої права та законні інтереси.
Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «Цикл Фінанс» - Дорошенко М.А. просила скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської областівід 17 березня 2025 рокута ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000185626.
Відповідно до п.п. 1.2, 4 Договору, за цим договором банк надає клієнту грошові кошти (далі - кредит) на наступних умовах: сума кредиту - 50 000 грн. Строк кредитування 21 місяці. Кінцева дата повернення 04 жовтня 2021 року. Цільове призначення на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 04 жовтня 2019 року по 03 травня 2020 року 5% від суми кредиту, з 04 травня 2020 року по 03 листопада 2020 року 4% від суми кредиту, з 04 листопада 2020 року по 03 травня 2021 року 3% від суми кредиту, з 04 травня 2021 року по 04 жовтня 2021 року 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.
Із графіку платежів вбачається, що загальна вартість кредиту становить 91 850,59 грн.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінансів» укладено Договір факторингу №15/12/21.
Як вбачається з довідки ТОВ «Цикл Фінанс» від 21 жовтня 2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 21 жовтня 2024 року за кредитним договором №22038000185626 року від 04 жовтня 2019 року становить 68 981,22 грн, з якої: 37 084,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 46,94 грн заборгованість по відсоткам, 31 185 грн прострочена заборгованість по комісії.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Цикл Фінанс» не доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставини того, що ним набуто право вимоги до відповідача на умовах, визначених Договором факторингу № №15/12/2021 від 15.12.2021, а відтак - що його майнове право порушено і підлягає судовому захисту та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 04 жовтня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000185626, відповідно до якого отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 04 жовтня 2021 року. Зазначені кошти отримані відповідачем, однак у встановлений договором строк не були повернуті позичальнику, що підтверджується належними та допустимим доказами та не спростовується відповідачем під час розгляду справи.
Користування кредитними коштами ОСОБА_1 та утворення заборгованості доводиться випискою по особовому рахунку за період з 04 жовтня 2019 року по 14 грудня 2021 року.
Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів апеляційного суду вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Разом з цим, досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги в аспекті доводів апеляційної скарги, суд звертає увагу на наступне.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи наявні належно завірені копія Договору факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року, Копія витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу за Кредитним договором, копію додатку №3 до Договору факторингу та копію платіжного доручення про оплату за Договором факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/2021 від 15 грудня 2021 року ТОВ «Цикл Фінанс»» отримало від АТ «Банк Кредит Дніпро» право вимоги за договором № 22038000185626 року від 04 жовтня 2019 року у боржника ОСОБА_1 на загальну суму 68 981,22 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 37 084,28 грн; прострочена заборгованість за відсотками 46,94 грн, прострочена заборгованість по комісії 31 850 грн.
Відповідно до п. 7.1 договору фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі , що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 9 500 001,00 грн без ПДВ за плату.
Згідно з п. 7.2 договору фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказаній у реквізитах до цього договору рахунок, в день підписання Договору та Акту приймання-передачі прав вимог.
Також, до апеляційної скарги надано реєстр боржників за договором факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року, що ОСОБА_1 є в переліку за №6623 та має заборгованість за кредитним договором № 22038000185626, що підтверджує наявність підстав позивача для звернення з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається із матеріалів вказаної справи відповідач у справі ОСОБА_1 , будучи обізнаним про розгляд судом вказаного спору ( а.с. 206 т.1) не направив до суду свої заперечення щодо заявлених до нього позовних вимог та не оспорював надані позивачем письмові докази, в тому числі і щодо набуття позивачем у вказаній справі права вимоги до нього за № 22038000185626 року від 04 жовтня 2019 року та суму зазначеної позивачем заборгованості по кредитному договору.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором від 04 жовтня 2018 року № № 22038000185626 у вигляді тіла кредиту та відсотків за його користування, право вимоги на який згідно договору факторингу №15/12/2021 від 15 грудня 2021 року перейшло до позивача ТОВ «Цикл Фінанс».
Посилання суду першої інстанції на недоведеність переходу права вимог до позивача від АТ «Банк Кредит Дніпро» спростовується наявними у справі доказами.
Однак апеляційний суд вважає безпідставними вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 31 850 грн, з огляду на таке.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитному договорі від 04 жовтня 2019 року №22038000185626, укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту: з 04.10.2019 по 03.05.2020 5% від суми кредиту, з 04.05.2020 по 03.11.2020 4% від суми кредиту, з 04.11.2020 по 03.05.2021 3% від суми кредиту, з 04.05.2021 по 04.10.2021 1,95% від суми кредиту.
Однак у вказаному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача простроченої заборгованості по комісії у сумі 31 850 грн, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень щодо відсутності заборгованості перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» у цій справі підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22038000185626 року від 04 жовтня 2019 року в сумі 38 443,37 грн, з якої: 37 084,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 46,94 грн заборгованість по відсоткам, 1 312,15 грн збитки від інфляції.
Суд першої інстанції зазначених вимог не врахував, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» підлягають частковому задоволенню.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Правова допомога у цій справі позивачеві у суді першої інстанції надавалася адвокатом Дорошенко М. А. на підставі договору про надання правничої допомоги №16/05 від 16 травня 2023 року
У п.3.1 договору вказано, вартість послуг за надання правничої допомоги визначається сторонами у додатку №1 до цього договору.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано акт приймання-передачі №562 від 21 жовтня 2024 року, в якому вказано вартість послуг адвоката 7 570 грн, рахунок фактуру №562 від 21 жовтня 2024 року та платіжну інструкцію №7041 від 23 жовтня 2024 року.
Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі заявлено про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн.
На підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, до апеляційної скарги долучено договір про надання правничої допомоги №43453613/1 від 25 березня 2025 року, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Дорошенко М. А., ордер про надання правничої допомоги серії АІ №1806375 від 16 квітня 2025 року, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом №22038000185626 від 16 квітня 2025 року, детальний опис робіт виконаних адвокатом та платіжну інструкцію № 10609 від 17 квітня 2025 року про оплату 6000 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесену стороною позивача у суді першої та апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін) та пропорційності відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 127,16 грн витрат на правничу допомогу понесену стороною позивача в суді першої інстанції та 3 271,20 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що є співмірним та пропорційним відповідно до розміру задоволених позовних вимог, що разом складає 7 398,36 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1320,69 грн та апеляційної скарги в розмірі 1981,03 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги задоволено на 54,52%).
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», подану представником Дорошенко Мариною Анатоліївною, задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської областівід 17 березня 2025 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором № 22038000185626 року від 04 жовтня 2019 року в сумі 38 443,37 грн, яка складається з: 37 084,28 грн заборгованість по тілу кредиту, 46,94 грн заборгованість по відсоткам, 1 312,15 грн збитки від інфляції.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судові витрати у розмірі 3 301,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судові витрати на правничу допомогу, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій, у сумі 7 398,36 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв