Справа № 11-кп/824/5287/2025
№ 752/5164/25
Категорія КК: ч. 5 ст. 190 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 рокуобвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 10 жовтня 2025 року включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вказану вище ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує, що ухвала суду є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Сторона захисту вважає, що висновки суду щодо наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України не відповідають обставинам кримінального провадження. Наведені прокурором ризики захисник вважає надуманими та безпідставними, оскільки вони не підтверджуються доказами.
Також подане прокурором клопотання не містить належного обґрунтування підстав, з яких до ОСОБА_6 не може бути застосовано більш м'якого виду запобіжного заходу.
Крім того, захисник вказує на те, що суд, не взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, оскільки він має міцні соціальні зв'язки, є раніше не судимою особою, співпрацював з органом досудового розслідування, визнає вину в повному обсязі та разом з іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні відшкодував шкоду в розмірі 100 000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали з судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається з матеріалів, наданих захисником та судом першої інстанції, судом розглянуто письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . Судом заслухано думку сторін кримінального провадження, представника потерпілого, який підтримав позицію сторони обвинувачення, вивчено матеріали судового провадження.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою. Отже будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Судом обґрунтовано враховано те, що ОСОБА_6 у співучасті з ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 1141; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції враховано обставини скоєння інкримінованих обвинуваченому злочинів, покарання, яке може бути призначене, за умови визнання його винним, що, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, судом враховано дані про особу обвинуваченого, а також те, що останній не має офіційного джерела доходів, соціальних зв'язків. Враховано судом і відсутність даних про наявність постійного місця проживання. Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом надано достатньо аргументів з приводу часткового відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди та вплив цієї обставини на можливість пом'якшення запобіжного заходу з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та стадію судового розгляду, з чим погоджується і колегія суддів.
Проаналізовано судом наявність ризику неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, з огляду на стадію кримінального провадження.
Крім того, судом належним чином обґрунтовано неможливість призначення застави ОСОБА_6 .
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року. Тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року, якою ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10 жовтня 2025 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3