справа № 2-1152/11 головуючий у суді І інстанції Плахотнюк К.Г.
провадження № 22-ц/824/576/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
03 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року, постановлену під головуванням судді Плахотнюк К.Г. в місті Києві, за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, -
У листопаді 2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із заявою, в якій просило поновити пропущений строк для повторного пред'явлення до виконання виконавчого листа та видати дублікат виконавчого листа № 2-1152/11 виданого Голосіївським районним судом м. Києва 23 серпня 2011 року на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2011 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-1152/11 від 23 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 723 614,02 грн. 24 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з відомостями з ЄРСР 16 жовтня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про задоволення подання старшого державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві про видачу дублікату виконавчого листа. У відповідь на неодноразові звернення Голосіївський РВДВС м. Києва повідомив, що встановити місцезнаходження оригіналу виконавчого документу не має можливості, оскільки його втрачено виконавцем.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року у задоволені заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким заяву АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконаннязадовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «УкрСиббанк»посилається на аналогічні обставини викладені у заяві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що матеріали заяви не містять доказів щодо отримання / неотримання Голосіївським РВ ДВС м. Києва дубліката виконавчого листа від 06 квітня 2020 року, а цивільну справу № 2-1152/11 не виявлено, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи, підстави для видачі дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку відсутні.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 вказаного Закону в редакції, чинній на момент набрання рішенням законної сили, виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
У відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набув чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
За приписами ч. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про виконавче провадження» 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, дублікат виконавчого листа може бути видано у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред'явлення його до виконання.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.
Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду у справі №166/1472/18 від 23.10.2019).
Відповідно до висновку Верховного Суду зробленого у постанові по справі № 2-461/09 від 02.06.2020 року, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
У свою чергу, на стягувача, як сторону виконавчого провадження, покладається обов'язок контролю за дотриманням ним строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість у розмірі 90 785 доларів США 39 центів., що за офіційним курсом НБУ станом на 31 травня 2011 року становить 723 614,02 грн. та стягнуто солідарно судовий збір у сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили 13 липня 2011 року.
23 серпня 2011 року банк отримав в суді виконавчий лист, який в січні 2012 року пред'явив до виконання.
Постановою Головного державного виконавця Голосіївського відділу ДВС від 13 січня 2012 року відкрито виконавче провадження.
24 грудня 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахування набуття чинності 05 жовтня 2016 року нового Закону «Про виконавче провадження строк для повторного подання виконавчого листа для виконання сплив 24 грудня 2018 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що банк пред'явивши в січні 2012 року виконавчий лист до виконання, до 23 серпня 2018 року, тобто напротязі більш ніж шести років не цікавився долею відомого йому виконавчого провадження.
Як зазначає банк в своїй заяві про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, 01 червня 2016 року ним було укладено договір з ТОВ «Юридична фірма Дельта», відповідно до якого остання взяла на себе зобов'язання здійснювати дії спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості в тому числі і за кредитним договором №11220147000 від 21 вересня 2007 року. Даний договір передано в роботу виконавця 21 листопада2016 року.
Разом з тим, до 23 серпня 2018 року, тобто на протязі двох років і двох місяців, ТОВ «Юридична фірма Дельта» жодних дій направлених на з'ясування стану відомого їм виконавчого провадження не вживала.
Відповідно до наданої суду заяви від 23 серпня 2018 року (а.с. 14) представник банку звернувся до Голосіївського відділу ДВС та просив повідомити чи перебуває на виконанні виконавчий лист 2-1152/11. Однак, доказів направлення даного листа до ДВС чи отримання останньою цього листа матеріали справи не містять.
Після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, будучи обізнаним про це, банк 15 січня 2019 року подав клопотання до Голосіївського районного відділу ДВС про отримання дубліката, в якому просив відділ ДВС отримати дублікат та вжити заходів про направлення його стягувачу (а.с. 18).
При цьому до суду з клопотання про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату банк звернувся лише 15 листопада 2021 року, тобто через 2 роки 10 місяців з дати подання звернення до ДВС про отримання дубліката виконавчого листа.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, надані заявником докази не підтверджують наявність поважних причин, які б не залежали від його волі, за яких він був позбавлений можливості дізнатись про хід виконавчого провадження та вжити заходів для вчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання. Як було зазначено вище, банк, пред'явивши в 2012 році виконавчий лист до виконання, на протязі 6-ти років не цікавився ходом відомого йому виконавчого провадження.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Позивачу беззаперечно відомо про існування ініційованого ним позовного провадження та відповідно саме позивач, який на розгляд суду поставив питання про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, повинен цікавитися станом розгляду його позовної заяви (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 09.07.2019 у справі № 921/165/16-г/17, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).
Оскільки виконання судового рішення є заключною стадією судового провадження, позивач, як зацікавлена сторона, яка ініціювала таке провадження, також зобов'язана цікавитися долею такого провадження.
Не здійснення банком протягом 6-ти років будь-яких дій направлених на отримання інформації про стан виконавчого провадження, в ході якого, як вочевидь відомо банку, судове рішення не виконане - свідчить про прояв байдужості та відсутність зацікавленості в його виконанні. Зазначені обставини ніяким чином не можна вважати поважними, чому суд першої інстанції надав належну оцінку.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд та принцип правової визначеності.
Слід також зважати на те, що вимога добросовісності є загальною для всіх суб'єктів права, у тому числі для суб'єктів цивільних правовідносин.
Ця вимога ґрунтується на нормах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт «і» статті 3 ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоді довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є по суті нормами прямої дії. Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі №295/434/22 (провадження №61-10948св23).
Пунктом 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі №201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі №757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі №2-162/12.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В даному випадку строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився і підстав для його поновлення судом не встановлено, тому відсутні підстави для задоволення заяви і в частині видачі дубліката даного виконавчого листа.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанціїдійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення заяви, однак виходив при цьому з невірних мотивів, допустивши невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни судового рішення в мотивувальній частині.
На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.