03 вересня 2025 року справа № 580/1944/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради», в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №189/25/101/Р від 28.01.2025, ухвалене експертною командою Комунального некомерційного підприємства Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради», на підставі якого позивачу не призначено групу інвалідності;
- зобов'язати комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» переглянути рішення щодо переогляду позивача.
Ухвалою судді від 28.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно прийняв рішення про відмову у встановленні позивачу групи інвалідності. Позивач проходив відповідне стаціонарне лікування згідно виписки із історії хвороби стаціонарного хворого від 24.01.2025 (стаціонарне лікування від 20.01.2025 по 24.01.2025), медичні показники, які визначені в ній, підпадають під критерій 3 групи інвалідності.
За твердженням представника позивача, останній має значні вади серця та кровоносної системи, які підтверджуються доданими виписками із стаціонарного лікування, та вважає, що лікарями не враховано стан його здоров'я і протиправно відмовлено у призначенні третьої групи інвалідності. Саме тому в діях відповідача мало місце порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування всіх наданих медичних документів.
Представник позивач звернула увагу, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.
У відзиві на адміністративний позов відповідач не погодився з доводами позивача та просив відмовити в задоволенні позову зазначивши, що проведення огляду позивача та висновки експертної команди здійснено з дотримання встановленої процедури, яка визначена в постанові Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». На рішення експертної команди вплинули наступні факти: гострий інфаркт міокарду у пацієнта відбувся у 2020 році і у позивача було достатньо часу для проходження реабілітації та відновлення. В період 2020 - 2025 років згідно медичної документації у пацієнта не було нових ішемічних подій, а саме: повторного інфаркту міокарду, гострого ішемічного інсульту, не відмічалося гострих порушень ритму та прогресування серцевої недостатності, про що свідчать медичні записи та результати додаткових функціональних методів дослідження.
Експертна комісія не виявила у позивача стійкого обмеження життєдіяльності; помірного, вираженого або значного ступеню обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності, а відтак оспорюване рішення експертної команди є обґрунтованим та винесено у відповідності з чинним законодавством з питань оцінювання функціонального стану особи та на підставі наявних медичних документів.
Відповідач просив звернути увагу, що до повноважень відповідача не належить скасування свого рішення або формування нового рішення за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи. Вказані повноваження має лише Центр оцінювання функціонального стану особи.
У відповіді на відзив відповідача представник позивача не погодився з викладеними доводами та наполягав на задоволенні позову.
У запереченні на відповідь відповідач звернув увагу на відсутність порушень вимог законодавства та просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що Черкаською міжрайонною МСЕК №2 позивачу з 16.12.2020 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується відомостями, які містяться в довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №779221, із повторним переоглядом 24.12.2021.
В подальшому при переогляді Спеціалізованою кардіологічною МСЕК позивачу повторно встановлено III групу інвалідності з 21.11.2022, що підтверджується відомостями, які містяться в довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №644674, із повторним переоглядом 07.12.2024.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ з 31 грудня 2024 року припинено повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи і з 01 січня 2025 року запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами у закладах охорони здоров'я.
Кардіологічною експертною командою оцінювання повсякденного способу життя особи Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради», на підставі направлення №374/02 від 04.12.2024, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Черкаський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Червонослобідської сільської ради, проведено заочно оцінювання повсякденного функціонування позивачу.
За результатами обстеження прийнято рішення №189/25/101/Р від 28.01.2025, пунктом 16 якого зазначено, що з урахуванням даних попереднього огляду та дообстеження (ВЕМ 09.01.2025) та керуючись постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 ЕКОПФО, наразі немає підстави для продовження групи інвалідності.
Про результати повторного обстеження та прийняте рішення позивача повідомлено листом №47/01-08 від 30.01.2025.
Вважаючи неправомірними висновки експертної команди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.91 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII).
Частиною першою статті 2 Закону № 875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII, особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі -Закон № 2961-IV).
Частиною першою статті 1 Закону № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) передбачено, що у закладах охорони здоров'я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров'я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд.
Пунктом 6 Постанови № 1338 встановлено, що керівники обласних державних (військових адміністрацій) повинні забезпечити затвердження переліку закладів охорони здоров'я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно вимог Постанови № 1338 до переліку закладів охорони здоров'я Черкаської області, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 12.12.2024 № 600, входять 10 закладів охорони здоров'я області. У цих закладах сформовані експертні команди за профілями: загально-хірургічний, хірургічний, офтальмологічний, онкологічний, травматологічний, кардіоневрологічний, психіатричний, фтизіопульмонологічний або гематологічний.
В КНП «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» створена експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи кардіоневрологічного профілю.
Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд в КНП «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» затверджено наказом директора від 02.12.2024 № 88 (із змінами внесеними наказами від 06.01.2025 №1 та від 26.02.2025 № 24).
Пунктом 3 Постанови № 1338 установлено, що з моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико- соціальної експертизи, встановлення встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов'язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями, а розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
У відповідності до п. 7 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров'я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.
За змістом положень пп. 2 п. 21 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, до електронного направлення додаються електронні копії оригіналів медичних документів, що стосуються захворювання чи стану здоров'я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: документи або інформація, що підтверджують безперервну тимчасову непрацездатність протягом чотирьох місяців з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останні 12 місяців.
Постановою №1338 затверджено окремий розділ «Критерії встановлення інвалідності», пунктом 5 якого передбачено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об'єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.
Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:
легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;
помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;
виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;
значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.
Відповідно до п. 6 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338 до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Згідно з пунктом 8 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
В контексті наведених вище критеріїв встановлення інвалідності, при вирішенні питання визнання особи особою з інвалідністю, експертна комісія повинна перевірити наявність або відсутність обов'язкових умов встановлення інвалідності, про що зазначити в своєму рішенні.
Досліджуючи зміст оскарженого рішення, суд зазначає, що воно не містить інформації про оцінку усіх перелічених вище критеріїв. Зокрема в ньому не вказано про наявність або відсутність у позивача стійких порушень функцій організму, зважаючи на довготривалий період наявності у позивача захворювання з 19.08.2020. В рішенні не надано оцінку здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. Також не зазначено наявність чи відсутність вжиття заходів соціального захисту з огляду на те, що в плані реабілітаційних заходів, який наданий відповідачем до відзиву на адміністративний позов, вказано про потребу позивачу в постійній медичній реабілітації за місцем проживання.
Натомість, оскаржене рішення містить посилання на проведене додаткове обстеження від 09.01.2025, яке здійснено позивачу на фоні прийому лікарського препарату, однак в рішенні не вказано яка саме методика використана при такому обстеженні та чому саме вона дає підстави відхилити наявність усіх обов'язкових умов для встановлення інвалідності.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не визначено конкретних підстав прийнятого рішення - у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю з урахуванням розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338.
Суд зазначає, що для прийняття рішення про відмову у встановленні інвалідності недостатньо лише самого посилання на відсутність підстав для її встановлення, рішення повинно містити опис фактичних підстав на яких воно базується. Оскаржене рішення, не містить відомостей з викладом аналізу наявності або відсутності необхідних умов для встановлення інвалідності, з обов'язковим посиланням на докази, які підтверджують ті чи інші обставини.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на ті обставини, що гострий інфаркт міокарду у пацієнта відбувся у 2020 році і у позивача було достатньо часу для проходження реабілітації та відновлення та в період 2020 - 2025 років, згідно медичної документації у пацієнта не було нових ішемічних подій, а саме: повторного інфаркту міокарду, гострого ішемічного інсульту, не відмічалося гострих порушень ритму та прогресування серцевої недостатності, про що свідчать медичні записи та результати додаткових функціональних методів дослідження.
Суд звертає увагу, що перелічені обставини в оскарженому рішенні не зазначені, що і є підтвердженням його необґрунтованості. Відповідач не надав оцінку тим обставинам, що позивач протягом 2024 року проходив неодноразове стаціонарне лікування, зокрема, з 26.01.2024 по 02.02.20204, з 17.05.2024 по 24.05.2024 та з 16.08.2024 по 13.08.2024, що підтверджується відповідними виписками із медичної карти стаціонарного хворого виданих комунальним закладом «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», які були в розпорядженні відповідача, оскільки надані ним до відзиву. Крім того, за даними картки №9745 обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного з метою визначення придатності до військової служби від 07.11.2024, військово-лікарською комісією позивача визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 39а, 40а, 13б, 64в розкладу хвороб, з виключенням з військового обліку, що додатково спростовує викладені відповідачем твердження про надання оцінки усім критеріям встановлення інвалідності.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
В розумінні п. 1, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.
Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.
Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за порядком формування та наданими повноваженнями щодо прийняття рішень відповідають критеріям органу публічної адміністрації, тому на них при виконанні повноважень поширюються вимоги Закону № 2073-IX.
Наділення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи владними повноваженнями також підтверджується тією обставиною, що відповідно до п. 9 ч. . ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
У відповідності до ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків.
Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
В силу положень ст. 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.
Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.
Заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.
З наведеного нормативно-правового регулювання адміністративної процедури вбачається, що орган публічної адміністрації повинен проінформувати особу, звернення якої розглядається, про права та обов'язки, в тому числі право брати участь у процедурі адміністративного провадження, а у випадку негативних для особи наслідків, які тягне за собою адміністративний акт - заслуховування особи проводиться в обов'язковому порядку.
Відповідач не надав до суду доказів інформування позивача про його права та обов'язки, в тому числі право бути заслуханим та право надавати документи. Отже, проведення розгляду справи експертною командою без участі позивача є порушенням вищенаведених вимог Закону № 2073-IX. При цьому, посилання відповідача на можливість заочного розгляду справи, судом відхиляються, з огляду на те, що закон має вищу юридичну силу порівняно з нормами Постанови №1338.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо обраного представником позивача способу захисту порушеного права суд зазначає, що у спорі, що розглядається експертна команда не наділена повноваженнями переглядати власне рішення, яке скасовано в судовому порядку.
Отже, для належного захисту прав позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» повторно розглянути питання про встановлення позивачу інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» №189/25/101/Р від 28.01.2025.
Зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» (вул. Мечникова, 25, м. Черкаси, Черкаська обл., 18009, код ЄДРПОУ 03077871) повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради» (вул. Мечникова, 25, м. Черкаси, Черкаська обл., 18009, код ЄДРПОУ 03077871) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО