Справа № 525/262/23
Провадження №2/525/6/2025 Р І Ш Е Н Н Я
25.08.2025 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судового засідання Фесенко Ю.А.,
з участю представника відповідача адвоката Якимової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» про повернення майна,
14.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду з позовною заявою до ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» про повернення майна.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 07.12.2022 на підставі накладних, підписаних ним та уповноваженими особами ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», відповідачем було прийнято від нього на зберігання в товарному складі 102 тонни 120 кілограмів зерна кукурудзи.
Посилаючись на норми чинного законодавства зазначає, що між ним (як поклажодавцем) та відповідачем (товарним складом) в належній формі було укладено договір складського зберігання. За попередньою домовленістю з керівництвом ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», належне йому майно відповідач мав зберігати до пред'явлення вимоги про його повернення, а він у свою чергу мав оплатити послуги зі зберігання, зокрема із сушкою зерна кукурудзи.
Протягом середини січня - початку лютого 2023 року ОСОБА_1 декілька разів в усній формі звертався до керівництва ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» з питанням про повернення отриманого від нього зерна кукурудзи, проте керівництво відповідача щоразу знаходило різні причини для його неповернення. В цей же період відповідач визнав, що після здійсненої сушки зерна кукурудзи, маса товару склала 94 тонни.
20.02.2023 він, як поклажодавець, пред'явив ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» письмову вимогу про повернення його майна, повідомивши про готовність компенсувати дійсні витрати на зберігання цього майна. Вимога була отримана відповідачем 24.02.2023, однак письмової відповіді у строк визначений у вимозі від відповідача не надійшло.
Відомостей про вжиття ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» якихось невідкладних заходів для збереження схоронності належного позивачу майна починаючи з 07.12.2022 не надходило. Акти про пошкодження майна не складалися та не вручалися позивачу.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути йому в натурі 94 тонни зерна кукурудзи передані на зберігання на підставі двох накладних від 07.12.2022, а в разі втрати (нестачі) або пошкодження прийнятого на зберігання майна, стягнути з відповідача на його користь вартість такого майна в сумі 489800 гривень та понесені судові витрати.
20.03.2023 судом відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.04.2023, відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов (а.с. 17 т. 1).
06.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», поданий його представником адвокатом Якимовою (до зміни прізвища Бондаренко) О.В., відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї позиції по справі посилався на те, що позивачем не додано жодного підтвердження укладення договору складського зберігання з відповідачем, ні в формі письмового договору складського зберігання, ні жодного з передбачених ч. 1 ст. 961 ЦК України документів. Посилання позивача в частині передачі на зберігання відповідачу зерна є безпідставними та необґрунтованими, а копії накладних від 07.12.2022 без номерів, зі змісту яких не зрозуміло яку господарську операцію було проведено та неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у її здійсненні, є неналежним доказом по справі (а.с. 25-27 т. 1).
18.05.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі ( а.с. 71 т. 1).
14.06.2023 судом було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду на 05.07.2023 (а. с. 94 т. 1). У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
12.02.2024 судом задоволено клопотання представника позивача адвоката Чернюка В.Д. та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського НДЕКЦ МВС, на час проведення експертизи провадження у справі було зупинено (а.с. 242-243, 244 т. 1).
13.03.2024 до Великобагачанського районного суду Полтавської області засобами поштового зв'язку надійшло клопотання експерта Полтавського НДЕКЦ МВС №СЕ-19/117-24/4210-ПЧ від 11.03.2024 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 5-6 т. 2).
Ухвалою суду від 04.04.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта, сторонам запропоновано надати на адресу суду документи, зазначені у клопотанні експерта та викликано свідка ОСОБА_2 (а.с. 17 т. 2).
04.06.2024 клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи задоволено частково, на час проведення експертизи зупинено провадження у справі (а.с. 66 т. 2).
10.07.2024 на адресу суду з експертної установи повернулися матеріали цивільної справи з висновком експерта №СЕ-19/117-24/4210-ПЧ від 26.06.2024 за результатами судової почеркознавчої експертизи (а.с. 76-83 т. 2).
03.09.2024 судом було поновлено провадження по справі (а.с. 93 т. 2).
31.10.2024 судом частково задоволено клопотання представника відповідача адвоката Якимової О.В. та призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи, в іншій частині заявленого клопотання було відмовлено (а.с. 112-113 т. 2).
13.12.2024 до суду з експертної установи надійшло клопотання експерта від 10.12.2024 про надання додаткових матеріалів для проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи №1605 (а.с. 123 т. 2).
Ухвалою суду від 25.12.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта (а.с. 129 т. 2).
25.12.2024 клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення повторної судової почеркознавчої експертизи задоволено частково, на час проведення експертизи зупинено провадження у справі (а.с. 130 т. 2).
07.03.2025 на адресу суду з експертної установи повернулися матеріали цивільної справи з висновком експерта №1605 від 28.02.2025 за результатами повторної судової почеркознавчої експертизи (а.с. 137-148 т. 2).
19.05.2025 судом було поновлено провадження по справі (а.с. 160 т. 2).
Під час розгляду справи, представник позивача адвокат Чернюк В.Д. заявлені позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Суду пояснив, що ОСОБА_1 має у користуванні 2 земельні паї, виростив там кукурудзу. Він є родичем одного з керівників ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», між ними була досягнута усна згода, що він передає частину урожаю, а Товариство висушить, обробить і поверне зерно. 07.12.2022 позивачу були видані дві накладні, на яких маються штампи ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» та автотранспортом керівника відповідача, перевезено зерно на склад у с. Широка Долина та в сел. Велика Багачка. Маса сирого зерна складала 102 тонни 120 кілограм, після просушування - 94 тонни. ОСОБА_1 звертався до відповідача з проханням повернути зерно, не заперечував оплатити послуги. Відповідач, у свою чергу, погоджувався повернути зерно, але потім позиція змінилася, і останній почав ухилятися від повернення.
Представник відповідача адвокат Якимова О.В. заперечувала проти заявленого позову. Зазначала, що накладні на які посилається позивач, як на підставу укладення договору складського зберігання, не містять необхідних реквізитів, неможливо установити ким вони підписані, не містять відтиску печатки товариства. Позивачем не доведено факту укладення господарських договорів між сторонами. Посилання позивача на перевезення зерна автотранспортом, який перебуває у власності керівника товариства нічим не підтверджено. Позовні вимоги вважала необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просила відмовити у їх задоволенні.
Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що позивачу батьки передали у користування землю, він садив кукурудзу. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була домовленість, що ОСОБА_1 завезе зерно на сушку, його висушать та повернуть зерно або гроші. 07.12.2022 був зібраний урожай кукурудзи на полі в с. Петрівці, комбікормовий завод надав 2 вантажні автомобілі для вивезення зерна з поля. Вони поїхали до с. Широка Долина, там причеп завантажений залишили, авто розгрузили, вийшло приблизно 48 тонн зерна, його прийняла ОСОБА_5 , прізвища вона не пам'ятає, та видала квитанцію. Далі поїхали в селище Велика Багачка. Після цього позивач неодноразово їздив до комбікормового заводу, з метою забрати зерно, але так його і не отримав.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що позивач зателефонував йому та попросив перевезти комбайн у с. Петрівці на його площу. Ввечері поїхали та перевезли комбайн. 07.12.2022 збирали врожай, приїхали інженери, техніка, яка зі слів ОСОБА_1 була з заводу, та почали молотити зерно. Потім йому сказали відвезти ОСОБА_3 у с. Широка Долина, він відвіз та повернувся на площу. Після закінчення обмолоту він з ОСОБА_1 поїхали в селище Велика Багачка. ОСОБА_1 особисто був присутній під час розгрузки, відтарення та отримав накладні. Після цього він декілька разів привозив ОСОБА_1 на завод, ОСОБА_1 ходив туди, коли повертався, казав, що нічого не пораховано, потім не було генерального директора, більше не їздили. Зі слів ОСОБА_1 відомо, що зерно не повернули, про умови домовленостей йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що ОСОБА_1 знає, щодо обставин збирання урожаю у останнього нічого повідомити не може, зазначив, що якщо той є пайщиком, то він міг приймати участь у збиранні врожаю. З приводу укладення договору зберігання майна йому нічого не відомо. Повідомив, що є дві різні юридичні особи ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» та ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», яке підприємство є власником якого майна йому не відомо.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працює головним бухгалтером в ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» та ПП «Великобагачанський комбікормовий завод». ОСОБА_1 був управителем у СФГ «Григорій», керівником якого є ОСОБА_4 , тому останній часто бував на території ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», але робочого місця на території заводу не мав. Щодо розрахунків на окремому аркуші паперу, не заперечує, що вони написані ним, але стверджувати про яке майно йде мова, він не може. Зазначав, що накладні, які знаходяться у матеріалах справи - це старі бланки ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», хто завгодно міг взяти пустий бланк. Підстав стверджувати, що ОСОБА_1 здавав зерно ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» у нього немає, договору він не бачив. На підприємстві все оформляється офіційно, укладаються договори, обумовлюються усі умови. ОСОБА_9 , мешкає неподалік заводу, до 2014 року працювала на заводі. ОСОБА_2 не працівник ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», вона працює в ПП «Великобагачанський комбікормовий завод». У селі Широка Долина знаходяться тракторна бригада, склади, гаражі та тік. Зерно приймається на току, але він не використовується ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод». Послуги зі зберігання зерна надаються на підставі господарських договорів, проводиться зважування, лабораторні аналізи, далі зерно сушиться, віється, на підтвердження прийняття зерна видається складська квитанція, ведеться журнал лабораторії, де фіксується якість зерна та тоннаж, якщо зерно власне, то зазначаються поля з яких воно завозиться. Реєстри веде лабораторія та здає в бухгалтерію. Складська квитанція та акт розрахунку, в якому вказані якісні показники, підписуються директором товариства. Накладні, які знаходяться у матеріалах справи, є внутрішніми документами товариства, по яких переміщується зерно між підприємством, вони не номерні та їх облік не ведеться. Повідомив, що ОСОБА_4 є засновником та виконавчим директором ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», також є засновником СФГ «Григорій». Керівником ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» є ОСОБА_10 , він підписує всі господарські договори.
Свідок ОСОБА_2 суду повідомила, що працює завідуючою складом ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» з 2016 року, за сумісництвом не працює. До її повноважень входить приймання зерна з поля та ведення реєстру прийняття зерна з поля. Щодо накладної, яка знаходиться у матеріалах справи, нічого пояснити не може, не впевнена, що її почерк, підпис схожий на її. Щоб ОСОБА_1 здавав їй зерно такого не було, щоб хтось інший від імені ОСОБА_1 - такого вона не пам'ятає. У реєстрі вона записує прізвище шофера, вагу, від якого комбайна і хто молотив. Випадків, щоб на тік доставлялося зерно не комбікормового заводу не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , суду повідомив, що він з 2011 року працює виконавчим директором ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», до його повноважень не входить підписання договорів, договори укладаються від імені товариства ОСОБА_10 . ОСОБА_1 знає, останній був його помічником, як депутата Полтавської обласної ради, він з ОСОБА_1 про зберігання зерна не домовлявся. Щоб завезти 102 т зерна має бути укладена угода. Накладні, які знаходяться у матеріалах справи не підтверджують господарської операції, оскільки не містять підписів керівника та головного бухгалтера. ОСОБА_9 знає з дитинства, вона працювала на ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» потім вийшла на пенсію, коли саме, не пам'ятає. ОСОБА_2 не пам'ятає. ОСОБА_1 звертався до нього особисто багато разів, з різних питань, звернень з приводу повернення 94 т кукурудзи не пам'ятає. Повідомив, що зерно з поля без сушки у склади не завозиться, близько 5 років послуг зі зберігання зерна не надають.
Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що він є директором ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» з 1997 року. Жодних відносин з позивачем він не має. Зі слів адвоката йому відомо, що хтось підробив накладну, а позивач вимагає повернути зерно. Штампи, які знаходяться на накладних, з 2019 року не використовуються, були змінені на нові. ОСОБА_9 працювала на товаристві, вийшла на пенсію близько 10 років тому, у 2022 році не працювала. ОСОБА_2 знає, але не пам'ятає, щоб вона працювала на ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод». Товариство не надає послуг зі зберігання зерна, вони не мають ні розцінок, ні договорів. Без укладення договору вони не могли прийняти зерно, зерно з поля до складів не завозиться, везеться на елеватор для сушіння. Складів у с. Широка Долина товариство не має.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання жодного разу не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, за участі його представника адвоката Чернюка В.Д.
У судове засідання 25.08.2025 позивач та його представник адвокат Чернюк В.Д. не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом установлено, що згідно накладних від 07.12.2022, які містять відтиск штампу ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», в склад на зберігання передано кукурудзу 48040 та в склад с. Широка Долина - 54080, відповідно ( а.с. 5-6 т. 1).
20.02.2023 ОСОБА_1 надіслав листа на адресу директора ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», у якому зазначав, що у грудні 2022 року, на підставі відповідних накладних, від нього прийнято на зберігання 102120 кг зерна кукурудзи, просив повернути йому майно або повністю оплатити його вартість по цінам на день вимоги, за мінусом витрат на зберігання вказаної кількості зерна ( а.с. 7 т. 1).
Згідно інформації ТОВ СП «Нібулон» з 07.03.2023 07:30 по 10.03.2023 07:29 вартість кукурудзи на філії «Ромодан» становить 6400 грн/т; вартість послуг за сушку:160,20 грн/тн*%; вартість послуг за очистку: 30,00 грн/тн*% ( а.с. 8 т. 1).
Згідно інформації, яка надана ТСЦ МВС №5344 на адвокатський запит, транспортні засоби КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 та КАМАЗ н.з. НОМЕР_2 , згідно наявних даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів єдиної інформаційної системи МВС, станом на 14.04.2023, значаться зареєстрованими за громадянином ОСОБА_10 (а.с. 53 т. 1).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/117-24/4210-ПЧ від 26.06.2024, рукописний текст у накладній без номеру від 07.12.2022, який починається словами: «з поля ОСОБА_1 …» та закінчується цифровим записом «…54080», виконаний ОСОБА_2 . Підпис у графі «Одержав» накладної без номеру від 07.12.2022 виконаний ОСОБА_2 ( а.с. 76-83 т. 2).
Аналогічні висновки викладені у висновку експерта №1605 за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи по матеріалах цивільної справи №525/262/23 складеного 28.02.2025 ( а.с. 137-148 т. 2).
Згідно відповіді на адвокатський запит №4 від 10.01.2024, ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» повідомляє, що ОСОБА_2 не мала трудових відносин з ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» з моменту створення і до 03.01.2024; ОСОБА_9 працювала в ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» на посаді вагаря та була звільнена 19.19.2013, наказ №264 ( а.с. 249 т. 2).
Згідно відповіді Полтавської обласної ради №01-28/12369/28/2591 від 22.06.2023, ОСОБА_1 обіймав посаду помічника-консультанта депутата Полтавської обласної ради ОСОБА_4 з 12.05.2021 по 19.07.2022 ( а.с. 249 на звороті - 250 т. 2).
Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на наявність між сторонами договору складського зберігання.
До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи ( ст. 956 ЦК
України).
У частині 1 статті 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до статті 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Статтею 961 ЦК України визначено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Складська квитанція видається на підставі укладення договору складського зберігання і підтверджує його наявність і зміст. Таким чином, даним документом підтверджується тільки факт прийняття на зберігання конкретної кількості товару певної якості, а тому складська квитанція, по суті, є первинним документом. Складська квитанція не є оборотним документом, що значною мірою звужує її застосування.
Несертифіковані товарні склади можуть видавати лише складські квитанції, що не є товаророзпорядчими документами. Порядок їх видачі регулюється підзаконними актами або внутрішніми актами товарного складу.
Складська квитанція видається товарним складом на підставі укладеного договору зберігання між складом і поклажодавцем. Вона виписується складом одночасно з прийняттям товару на зберігання.
Бланк складської квитанції повинен містити: 1) найменування складу; 2) дату видачі квитанції; 3) її серію та номер; 4) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання; 5) номер і дату накладної; 6) найменування, якісні та кількісні характеристики товару, переданого на зберігання. Бланк квитанції скріплюється підписом уповноваженої особи та печаткою товарного складу.
Складські свідоцтва (просте і подвійне) видаються лише сертифікованими складами, які отримали сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання (ст. 2 Закону про сертифіковані товарні склади). Ці свідоцтва, на відміну від складської квитанції, є товаророзпорядчими документами, тому згідно статей 194, 195 ЦК України їх слід розглядати як цінні папери.
Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 ЗУ "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна, як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фіто-санітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Водночас, згідно ч. ч. 1-3 ст. 26 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
За приписами статті 27 ЗУ "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Згідно зі ст. 32 ЗУ "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
За приписами ст. 35 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Аналогічна норма міститься в ст. 953 ЦК України, згідно якої зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Стороною позивача не надано суду належних доказів, які б свідчили про укладення договору складського зберігання та підтверджували передачу зерна відповідачу на зберігання - складських документів, тоді як відповідно до наведених норм зберігання зерна на зерновому складі вимагає складення таких документів, зокрема щодо передачі на зберігання зерна кукурудзи.
Додані до позовної заяви накладні без номеру від 07.12.2022 ( а.с. 5, 6 т. 1) не відносяться до документів, визначених вказаним законодавством, що підтверджують прийняття зерна на зберігання. Вони не відповідають формі складських документів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510, та не містять усіх обов'язкових реквізитів складського документа.
Надані позивачем копії накладних не відповідають вимогам закону щодо складських документів, не містять відомостей про їх підписання уповноваженою особою ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», відомостей про зміст учиненого правочину, умов укладення договору, про якість зерна.
Так, у ході розгляду справи, на підставі проведених судових експертиз установлено, що одна накладна підписана Суржко Надією Володимирівною. Хто підписант іншої накладної, у ході судового розгляду справи не установлено.
У той же час згідно досліджених судом доказів ОСОБА_2 не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод». Будь-яких доказів про те, що указана особа була уповноважена вчиняти дії від імені відповідача суду не надано.
З огляду на вказані норми законодавства указані накладні не можуть бути визнані судом, як належний доказ передачі на зберігання зерна.
Відповідач не визнав факту прийняття ним на зберігання вказаного зерна та наявності між сторонами договірних правовідносин.
Відповідно до статті 19 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.
При цьому, статтею 20 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що декларації подаються щомісяця: зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву); суб'єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.
Частиною першою статті 36 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.
При наданні оцінки реальності господарських операцій з поставки зерна Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року (справа №814/1932/17), від 05 березня 2020 року (справа №826/17374/18) вказав, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (частини перша, друга статті 37 Закону). З аналізу наведених вище норм слідує, що обсяги усього без виключення зерна підлягають декларуванню. Відтак, належним доказом виконання договорів з поставки зерна є дані з Реєстру складських документів на зерно щодо наявності у відповідних контрагентів позивача зерна.
Позивач не надав до матеріалів справи витяг з Реєстру складських документів на зерно в підтвердження передачі відповідачу вказаних у позові обсягів зерна на зберігання.
Надані позивачем розрахунки на окремому аркуші та записи телефонних розмов не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки неможливо установити їх джерела. Факт передачі зерна та укладення договору його зберігання не може підтверджуватися виключно показами свідків.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Ураховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вказані у позові обставини щодо передачі відповідачу зерна на зберігання не підтверджені належними доказами. Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 128, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» про повернення майна відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
представник позивача: адвокат Чернюк Віталій Дмитрович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3722 видане 20.10.2020 Радою адвокатів Полтавської області, адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод», код ЄДРПОУ 00687385, юридична адреса: вул. Каштанова, 124, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область;
представник відповідача: адвокат Якимова Ольга Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1707 видане 03.10.2023 Радою адвокатів Полтавської області, адреса: вул. Василя Барки, 42, с. Солониця, Лубенський район, Полтавська область.
На виконання п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України, призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13 год. 00 хв. 09 вересня 2025 року. Установити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 30.08.2025.
Повне рішення суду складено 04.09.2025.
Суддя Я.В. Прасол