Справа № 404/6431/25
Номер провадження 1-кс/404/2973/25
29 серпня 2025 року місто Кропивницький
Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , при підготовці до розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого та зобов'язання слідчого ОСОБА_3 призначити йому захисника у кримінальних провадженнях №62024150030000360 від 11.03.2025 року та №62025150030000383 від 26.03.2025 року,
ОСОБА_2 звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького зі скаргою, в якій просить зобов'язати старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 призначити йому захисника, а в разі відмови - повідомити безоплатну правничу допомогу про потребу у залученні захисника у кримінальних провадженнях №62024150030000360 від 11.03.2025 року та №62025150030000383 від 26.03.2025 року.
Ознайомившись зі скаргою та доданими матеріалами, вирішуючи питання можливості відкриття провадження, слідчий суддя зазначає таке.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до положень пункту 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 1-2, 17 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора та слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За правилами ст.ст. 303-304 КПК України, предметом оскарження є рішення, дії, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
У відповідності до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
За приписами ч.2 ст.303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Виходячи з наведених вище положень, перелік видів рішень, дій та бездіяльності дізнавача, слідчого, прокурора, що можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, є вичерпним та визначений положеннями ст.303 КПК України. Такий перелік не підлягає поширеному тлумаченню. Вказане процесуальне застереження дозволяє звернутись до слідчого судді не з будь-якою вимогою, а лише з підстав, визначених Законом.
Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.03.2019 у справі за № 807/1456/17.
Відповідно до ч.1 ст.36, ч.5 ст.40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, внаслідок чого слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції досудового розслідування (п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.22 КПК України).
Беручи до уваги викладене, питання у скарзі про зобов'язання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 призначити захисника ОСОБА_2 , а в разі відмови - повідомити безоплатну правничу допомогу про потребу у залученні захисника у кримінальних провадженнях №62024150030000360 від 11.03.2025 року та №62025150030000383 від 26.03.2025 року, прямо не входить до переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які підлягають оскарженню в порядку ст.303 КПК України, відтак не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 26 цього Кодексу, а слідчий суддя не має права виходити за рамки своїх повноважень.
Слідчий суддя зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», про що також зазначено у Постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року в справі №456/3303/21).
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий, дізнавач або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий, дізнавач (прокурор) самостійно.
Статтею 303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. У такому випадку закон повинен містити чітку вимогу про обов'язок слідчого чи прокурора та строк в який зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У вимозі скаржника необхідно відмовити у відкритті провадження. Зазначений висновок узгоджується з роз'ясненнями розділу 1.3. узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування».
Висловлене твердження також кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, згідно якої, обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі Кромбах проти Франції від 13 лютого 2001 року).
Наведене узгоджується з практикою застосування Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року (справа № 757/61433/21-к, провадження № 51-372 км 22) та від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к, провадження № 51-3781 км 21, від 14 лютого 2023 року (справа №405/680/22). При цьому кримінальний процесуальний закон не містить правових підстав для втручання до повноважень чи обов'язків представника сторони обвинувачення.
Вимога скаржника щодо зобов'язання слідчим залучити захисника потерпілому виходить за межі процесуальних повноважень слідчого судді. При цьому відповідно до ст.48 КПК захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Таким чином, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності дізнавача, слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 КПК України. Частиною 1 ст. 303 КПК України окремими пунктами визначено предмети оскарження і залежно від цього - їх суб'єкти. Розкриття понять, що визначають зміст певних процесуальних дій та статус і повноваження конкретних учасників кримінального судочинства міститься у відповідних нормах КПК. Так, статус, повноваження та зміст процесуальних дій слідчого, дізнавача і прокурора визначено у ст.ст. 36, 40, 40-1 КПК України.
Згідно з частиною 2 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, які не підлягають оскарженню в суді, не можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вимога скаржника виходить за межі процесуальних повноважень слідчого судді. Про це йдеться у главі 26 КПК України, тому існує ризик нелегітимного втручання до дискреційних повноважень дізнавача, слідчого, прокурора, оскільки постановлення такої ухвали не передбачено кримінальним процесуальним законом.
При цьому зі змісту скарги та раніше викладеного вбачається, що потерпілий оскаржує зміст листа слідчого, не погоджується із ним, а не постанову, не оскаржує бездіяльність, пов'язані із нездійсненням процесуальних дій, які необхідно вчинити у визначений КПК України строк, тобто дії, які не входять у перелік дій слідчого, викладений у ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до положень ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Крім того, у своїй скарзі ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність слідчого у двох кримінальних провадженнях одночасно, в той час коли кримінальні провадження не об'єднані в одне провадження. Оскільки оскарження дії, рішення чи бездіяльності одразу у декількох різних кримінальних провадженнях в одній скарзі законодавством не передбачено (визначено подання скарги у одному кримінальному проваджені), тому заявник повинен оскаржувати бездіяльність слідчого по кожному кримінальному провадженню окремо.
Таким чином, відповідно до ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 про зобов'язання слідчого ОСОБА_3 призначити йому захисника у кримінальних провадженнях №62024150030000360 від 11.03.2025 року та №62025150030000383 від 26.03.2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Фортечного районного
суду м. Кропивницького ОСОБА_1