Справа № 372/1423/25
Провадження № 2-1116/25
11 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Узлій М.М.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Радкевича С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19.03.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 76982326 від 25.11.2023 року у розмірі 40 800,00 грн. з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 28 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками та понесені судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що право вимоги первісного кредитора у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги від 14.06.2021 року № 14/06/2021 Оскільки відповідач в добровільному порядку зобов'язання за кредитним договором не виконує, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вимушене звернутися до суду даним позовом, який просить задовольнити.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін.
11.06.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнав частково, заперечивши суму нарахованих позивачем відсотків.
Представниця позивача в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Проти винесення заочного рішення не заперечила.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів, які відповідач взяв в кредит в розмірі 12 000 гривень, в частині нарахованих відсотків на суму 1 800 гривень, що визначено умовами договору, зокрема п. 2.3 договору. Відповідач брав кредит строк на 30 днів, договором було визначено суму відсотків 0,5% за кожен день, а тому сума відсотків, яка нарахована позивачем є несправедливою.
Відповідач в судовому засіданні підтримав думку свого представника в повному обсязі. Пояснив, що сума відсотків нарахована позивачем є несправедливою, договір позики він дійсно укладав і думав, що буде повертати грошові кошти в розмірі 13 800 гривень, зокрема 12 000 гривень суму позики і 1 800 гривень відсотки. Він намагався врегулювати спір в позасудовому порядку, телефонував позивачу, однак позивач відмовився врегульовувати спір в позасудовому порядку.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
25 листопада 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 76982326.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором, надавши Позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Договору.
14.06.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 76982326.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
В розрахунку заборгованості позивач зазначає, щодо заборгованість відповідача за кредитним договором № 76982326 заборгованість становить 40 800,00 грн. з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 28 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. № 127/33824/19.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (Стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.
За умовами ст.ст. 1049, 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016 р. у справі за № 6-1412цс16).
Поряд з тим слід також зазначити наступне.
Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 28800 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 12000,00 грн.
Так, у відповідності до п. 2.3 Договору Позики від 25.11.2023 року, розмір процентів складає 0,5% за кожен день. При цьому, позика надається на 30 (тридцять) календарних днів. Таким чином, загальна вартість позики визначена в розмірі 13 800,00 грн. Отже, сторонами визначено обсяг відсотків в розмірі 1 800,00 грн. (0,5 відсотків від розміру тіла кредиту в сумі 12 000,00 грн. помножити на 30 днів періоду на який надається позика).
Отже, у відповідності до п.2.3 Договору позики, строк кредитування 30 днів за що передбачено сплату процентів у розмірі 1 800,00 грн.
Як вбачається з доданого представником позивача до матеріалів справи розрахунку заборгованості з моменту закінчення строку надання кредитних коштів, а саме з 25.12.2023 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) всупереч умов договору нараховувалися Проценти за користування позиченими коштами.
Із наданого розрахунку проведеного позивачем вбачається, що умови договору є явно несправедливими та проценти, які нараховані фактично є не договірною умовами договору, а штрафною санкцією за невчасне повернення коштів.
Відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення процентів за кредитом, нарахованих з позиції позивача внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню не підлягають.
Однак, якщо позивач вважає, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісному кредитору) не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами Боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у Постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року в цивільній справі № 444/9510/12.
Відтак на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону варто дійти висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 за договором позики № 76982326 від 25.12.2023 року, у розмірі 13800,00 грн.
Надані позивачем документи є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеної позики. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановити розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформленні згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операції. Проте, позивачем не надано суду Первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума процентів, зазначена в розрахунку є правильними.
При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 40 800,00 грн. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, яка відступила від висновку Верховного Суду України
Щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові від 24.09.2014 року /провадження № 6-144цс14/.
Крім того, роздруківка паперів у вигляді документів, як то розрахунок заборгованості, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи), що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6. Конвенції про захист прав людини основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У пункті 2.3 договору позики сторони передбачили строк кредитування 30 днів, а проценти за користування кредитом в розмірі 1 800,00 грн. (0,5 за кожен день від суми кредиту в розмірі 12000 помножити на 30 днів).
Враховуючи, що якщо Позивач вважає, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Із наданого розрахунку, проведеного позивачем, вбачається, що умови договору є явно не справедливими відносно відповідача та проценти, які нараховані в розмірі 27 000,00 грн. (28 800,00 грн. (нараховані в загальному) 1 800,00 грн. (передбачені договором на строк кредитування)) фактично (за своєю правовою природою незалежно від назви) є не договірною умовою договору, а штрафною санкцією за невчасне повернення коштів.
В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, враховуючи, що сума за тілом кредиту становить 12 000,00 грн., а позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість 40 800,00 грн. що значно перевищує розмір витрачених коштів позивача, керуючись вимогами розумності та справедливості вважаю за необхідне зазначити, що відповідач підтримує справедливу позицію що до стягнення підлягає заборгованість за процентами в коректному розмірі, тобто з відповідача може бути стягнуто на користь позивача прострочену заборгованість за процентами в сумі 1800,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону частково, обставини справи підтверджені засобами доказування передбачені ЦПК України частково, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Таким чином загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, з відповідача за кредитним договором № 76982326 від 25.11.2023 року, становить 13 800,00 грн. з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають задоволенню частково.
Правомірним суд визнає і вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 101999 від 07.03.2025 року.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 264, 265, 268, 273, 354-355, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичноЇ особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за договором позики № 76982326 в розмірі 13800 грн., яка складається з суми боргу за позикою в розмірі 12 000 грн., процентів за користування позикою в розмірі 1 800 грн., а також судові витрати в розмірі 3 028 грн., а всього 16 828 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В.Кравченко