Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 вересня 2025 року справа № 520/27478/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівні, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.07.2023 у частині виключення позивача зі списків особового складу та у частині того, що позивач вважається таким, що здав посаду та вибув до нового місця служби у місто Дніпро;
- поновити позивача на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 ;
- поновити позивачу виплату грошового утримання з 01.08.2023 відповідно до займаної мною посади.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуваний наказ про переміщення та виключення його зі списків особового складу виданий без урахування його правового статусу як особи з інвалідністю ІІ групи. Наголосив, що відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він міг проходити військову службу лише за згодою і за місцем проживання, однак цього не дотримано. Дії відповідачів щодо його переведення до іншої місцевості, на його переконання, порушують принцип правової визначеності та верховенства права, що є підставою для їх скасування.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач за допомогою засобів поштового зв'язку 19.11.2023 надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем під час мобілізації та проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 будь-яких документів, що підтверджують обмежену придатність до військової служби, а саме - наявності інвалідності ІІ групи не надавалися. Водночас, свою позицію обґрунтовує тим, що позивач неправильно застосовує статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки її положення стосуються виключно моменту призову, а не подальшого проходження служби. Також зазначає, що переміщення здійснено у межах повноважень командування, відповідно до пункту 112 Положення про проходження військової служби, яке дозволяє переміщення без згоди військовослужбовця під час особливого періоду.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.12.2022, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивача, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , маючи військове звання - солдат.
Відповідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2023 № 167 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та переміщено до нового місця служби міста Дніпро.
Вважаючи наказ про переміщення та виключення зі списків особового складу протиправним, оскільки на момент його видання він мав статус особи з інвалідністю, що обмежує можливість його переміщення без згоди та не за місцем проживання, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами розділу ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (далі по тексту - Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України і який діє дотепер.
Закон України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон України № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Положеннями статтею 1 цього Закону регламентовано поняття військового обов'язку.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Приписами частин п'ятою та сьомою статті 1 Закону України № 2232-XII передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі по тексту - Закон України № 3543-XII/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX).
Згідно із визначенням статті 1 Закон України № 3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Положеннями частин п'ятою та шостою статті 4 Закону України № 3543-XII передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Згідно із частиною п'ятою статті 22 Закону України № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За приписами частини другої статті 23 Закону України № 3543-XII особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
З урахуванням наведеного, суд вважає, протиправними дії відповідача щодо переміщення позивача до іншої місцевості.
Факт наявності у позивача статусу інваліда ІІ групи підтверджено належними доказами. У зв'язку з цим, на момент видання спірного наказу до позивача вже застосовувалися норми частини другої статті 23 Закону № 3543-XII, відповідно до яких військовозобов'язаний, який має інвалідність, може бути залучений до військової служби лише за його згодою і за місцем проживання.
Доводи відповідача про те, що обмеження, передбачені вказаною статтею, застосовуються виключно на момент мобілізації, є необґрунтованими, оскільки закон не містить такого обмеження, а особливий правовий статус позивача виник ще до видання спірного наказу. Приписами пункту 112 Положення про проходження військової служби, на які посилається відповідач, не скасовують передбачених законом винятків для осіб, що мають підстави для відстрочки або обмежень щодо місця проходження служби.
Таким чином, переміщення позивача було здійснено всупереч законодавству, без згоди та не за місцем проживання, що є істотним порушенням норм матеріального права та підставою для скасування оскаржуваного наказу.
При цьому, слід зауважити, що сутність предмета спору у даній справі полягає не у звільненні позивача з військової служби, а виключно у визнанні протиправними та скасуванні рішення про його переміщення до іншого місця проходження служби. Позивач не оспорює сам факт мобілізації або проходження служби як такого, не заперечує обов'язку громадян захищати Вітчизну відповідно до статті 65 Конституції України, а натомість звертається до суду з метою захисту свого особливого правового статусу, який зобов'язує суб'єктів владних повноважень враховувати обмеження, встановлені законом щодо переміщення військовослужбовця, який є особою з інвалідністю.
Таким чином, позовні вимоги спрямовані не на уникнення військового обов'язку, а на забезпечення реалізації гарантій, передбачених частиною другою статті 23 Закону України № 3543-XII, які дозволяють проходити службу за згодою і лише за місцем проживання.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.07.2023 у частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу НОМЕР_1 та переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 включити до списків особового складу НОМЕР_1 , з урахуванням висновків у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 04.09.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА