Справа № 500/4138/25
05 вересня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті 20 відсотків грошового забезпечення, як повнолітній дочці військовослужбовця, зниклого безвісти при виконанні завдань в районі ведення бойових дій;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 20 відсотків грошового забезпечення, як повнолітній дочці військовослужбовця, зниклого безвісти при виконанні завдань в районі ведення бойових дій, починаючи з 01 лютого 2025 року до повного з'ясування обставин зникнення безвісти та встановлення місця перебування або до визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є повнолітньою дочкою ОСОБА_2 . Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй надіслано сповіщення від 31.07.2024 про те, що її батько зник безвісти 27.07.2024 під час виконання бойового завдання, з огляду на що позивач 22.03.2025 звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення в порядку вимог пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктів 5, 6 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою КМУ від 30.11.2016 №884, проте отримала відмову. Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови призначити та виплачувати їй грошове забезпечення як повнолітній дочці військовослужбовця, зниклого безвісти при виконанні завдань в районі ведення бойових дій, протиправними, звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
28.07.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що військовослужбовець ОСОБА_2 не складав особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення. Вказує, що позивач як повнолітня дочка військовослужбовця, який зник безвісти при виконанні завдань в районі ведення бойових дій не має права на отримання частки грошового забезпечення батька відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки не належить до дітей з числа осіб з інвалідністю або повнолітніх дітей, законним представником яких є військовослужбовець ОСОБА_2 (арк. справи 24-28).
Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач - ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 (арк. справи 8) та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00049108158 (арк. справи 11).
Позивач зареєструвала шлюб 14.02.2015 із ОСОБА_3 та змінила прізвище після державної реєстрації шлюбу на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.07.2021 (арк. справи 9).
Згідно сповіщення сім'ї №8468 від 31.07.2024 гранатометник 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 , зник безвісти 27.07.2024 під час виконання бойового завдання в с. Новоселівка Перша, Покровського району, Донецької області зник безвісти « 27»липня 2024 року (арк. справи 10).
Із матеріалів справи слідує, що 23.03.2025 позивач, як повнолітня дочка військовослужбовця ОСОБА_2 , звернулась до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просила нараховувати і виплачувати її грошове забезпечення безвісно відсутнього батька, яке передбачено пунктами 5, 6 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016.
Листом командування Військової частини НОМЕР_1 №12710 від 28.05.2025 у відповідь на заяву позивача, повідомлено що за приписами абзаців четвертого та п'ятого пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Відтак позивачу вказано, що оскільки з 01.02.2025 законом передбачено здійснення виплат грошового забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців їх повнолітнім дітям за умови що такий військовослужбовець був законним представником повнолітніх дітей, то підстави для задоволення заяви позивачки відсутні через ненадання доказів на підтвердження того, що зниклий безвісти військовослужбовець був її законним представником (арк. справи 7).
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась із даним позовом в суд, оскільки вважає, що відповідач помилково вважає, що словосполучення «законним представником яких є військовослужбовець» стосується також повнолітніх дітей, адже в такому разі ці діти належали б до 1 черги, як діти з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) і мали б право на 50 % грошового забезпечення, а не на 20 %, як у випадку позивача. Позивач вважає, що вказане словосполучення стосується тільки рідних братів і сестер.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» №2505-VIII у редакції від 27 квітня 2022 року (далі Закон №2505-VIII).
Для цілей згаданого Закону №2505-VIII визначено, що особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
З аналізу наведених приписів Закону №2505-VIII слідує, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин (збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України) з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Судом встановлено та не є спірним питанням у цій справі, що військовослужбовець ОСОБА_2 , гранатометник 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 , зник безвісти 27.07.2024 під час виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 зник безвісти « 27» липня 2024 року (арк. справи 10).
Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України (частина друга статті 9 Закону №2505-VIII).
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом шостим статті 9 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинні на день зникнення безвісті військовослужбовця 27.07.2024) було встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Доказів реалізації позивачем як повнолітньою дочкою зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 права на виплату належного йому грошового забезпечення згідно пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, які були чинні на дату визнання його зниклим безвісти, - сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Поряд з цим судом встановлено, що позивач, як повнолітня дочка військовослужбовця ОСОБА_2 , станом на 22.03.2025 звернулась до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просила нараховувати і виплачувати її грошове забезпечення безвісно відсутнього батька, яке передбачено пунктами 5, 6 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016.
Однак, суд зауважує, що Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-IX від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» внесено зміни до пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Так, відповідно до пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинні з 01 лютого 2025 року) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
З аналізу вищезазначеної норми пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ слідує, що з 01.02.2025 грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців, а також повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.
При цьому, з 01.02.2025 повнолітніх дітей, законним представником яких є військовослужбовець, незалежно від місця проживання віднесено до другої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців у разі відсутності особистого розпорядження таких військовослужбовців, однак за умови що такий військовослужбовець є законним представником повнолітньої дитини (дітей).
Суд враховує, що представництво за законом врегульовано статтею 242 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що представництво за законом є різновидом представництва, підставою виникнення якого, виступає не воля особи, яку представляють, а вказані у законі юридичні факти. При цьому, підставою виникнення представництва за законом є спеціальна вказівка закону, а підставою втратити для такого представництва є лише втрата правового статусу батьків, опікунів, усиновлювачів, з огляду на що, законні представники мають лише ті повноваження, які для них передбачені спеціальними нормами закону.
Пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою КМУ №884 від 30.11.2016 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:
копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);
копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;
копія документа, що підтверджує:
- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);
- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;
- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;
копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;
копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;
копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;
інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.
Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що позивач ОСОБА_1 , яка є дочкою зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , станом на час звернення до відповідача (22.03.2025), у якому вона просила нараховувати та виплачувати їй належне військовослужбовцю грошове забезпечення, досягла повноліття.
При цьому, позивачем не надано та судом не встановлено доказів, що військовослужбовець ОСОБА_2 є законним представником позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє підтверджене право на отримання грошового забезпечення за зниклого безвісти батька-військовослужбовця в редакції законодавчого регулювання з 01.02.2025.
Відтак суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, жодної протиправності в діях відповідача щодо відмови у призначенні виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти суд не встановив.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).
Головуючий суддя Мірінович У.А.