Справа № 500/4038/25
05 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцель 22" до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Карого В.В., надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцель 22" до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 17.06.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області перевірено транспортний засіб марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Марцель 22".
За результатами перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт № АР 105310 від 28.04.2025, у якому зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В подальшому під час розгляду зазначено акту, в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 17.06.2025 у розмірі 17000 гривень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцель 22".
Позивач не погоджується прийнятою постановою, вважає її протиправною посилаючись на те, що 28.04.2025 громадянин ОСОБА_1 здійснював перевезення сої на посів транспортним засобом МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 для власних потреб, який Караванський М.Ю. на безоплатній основі отримав в користування від ТОВ «Марцель 22», а тому, на думку позивача, ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому позивач вважає, що відповідач, приймаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначені чинним законодавством .
Ухвалою суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
22.07.2025 до суду найшов відзив на позовну заяву від Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому представник відповідача зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вказав, що 28.04.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Відповідно до наданого свідоцтва реєстрації транспортного засобу власником є ТОВ «Марцель-22». Вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення, однак товарно-транспортної накладної чи будь-якого іншого документу на вантаж на момент перевірки водієм надано не було. Під час перевірки встановлено: транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 , відповідно до пункту F.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу становить 15375 кг; перевізник не забезпечив водія діючим тахографом або індивідуальною контрольною книжкою водія, не здійснюється облік робочого часу та часу відпочинку; відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж.
Зважаючи на виявлені порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР105310 від 28.04.2025. В акті зафіксовано порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Щодо посилання позивача про те, що транспортний засіб використовувався водієм ОСОБА_1 для перевезення ним особистого вантажу для власних потреб, представник відповідача вказує, що під час здійснення рейдової перевірки водій транспортного засобу не надав будь-яких пояснень щодо перевезення ним вантажу. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону). При цьому, транспортний засіб є вантажним, а тому, у разі передачі його у користування іншим особам позивач мав передбачити його використання, втому числі, і для перевезення вантажів, та оформити вказану передачу належним чином.
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.08.2025 продовжено судовий розгляд справи.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на підставі щотижневого графіка від 28.04.2025 та направлення на рейдову перевірку №НР003023 від 28.04.2025 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д Р-41 км 15, Тернопільська область.
28.04.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , власником якого є позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марцель 22".
За результатами перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №АР 105310 від 28.04.2025, у якому зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Під час перевірки встановлено:
- транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 , відповідно до пункту F.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу становить 15375 кг.
- перевізник не забезпечив водія діючим тахографом або індивідуальною контрольною книжкою водія, не здійснюється облік робочого часу та часу відпочинку;
- відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж.
Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР105310 від 28.04.2025 було призначено на 17.06.2025, про що позивача повідомлено листом.
Згідно роздруківки відстеження трекінгу поштового відправлення, повідомлення про розгляд справи було отримано позивачем 06.05.2025.
За результатами розгляду №АР 105310 від 28.04.2025 в.о. начальника відділу Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті 17.06.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн, відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктами 2, абзацом 1 пункту 4 Розділу «Загальна частина» Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
В силу пункту 1 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За змістом абзацу 1 пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до абзацу 1, 10 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
У відповідності до пунктів 20, 21 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з абзацом 1 пункту 25 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26, 27 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобiльнi перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків i включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажiв; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеки дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацію на перевезення пасажирiв.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно частини другої статті 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.
Судом встановлено, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, при здійсненні вантажних перевезень у водія була відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж та відсутня індивідуальна контрольна книжка, транспортний засіб, що перевірявся не обладнаний тахографом.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.1 Положення № 340, визначено що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно пункту 7.1. Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
З врахуванням вище викладеного положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія у разі необладнання транспортного засобу тахографом.
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача не був обладнаний тахографом, у зв'язку з чим, водій зобов'язаний використовувати індивідуальну контрольну книжку.
Відсутність зазначених документів зафіксована в Акті перевірки. При цьому, зазначене не заперечує позивач.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Крім того, судом встановлено, що рейдова перевірка здійснювалась щодо транспортного засобу, який належить позивачу, що підтверджується свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .
Під час проведення рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки не було надано інших документів, які б вказували на автомобільного перевізника, відмінного від позивача.
Судом також досліджено відеозапис перевірки, з якого встановлено, що посадова особа Укртрансбезпеки запитала у водія транспортного засобу хто є перевізником, однак водій не зазначив автомобільного перевізника, також водій під час перевірки вказав, що везе селітру в поле на прохання інших осіб, яких саме не вказав. Під час перевірки у водія було відсутнє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що водій сказав, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходиться у іншої особи, яка його згодом підвезе.
На відео перевірки видно, що особа відмінна від водія, яка привезла і надала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 повідомила інспектору Укртрансбезпеки, що водій не веде облік режиму праці та відпочинку, зазначаючи при цьому, що водій не їздить на далекі відстані.
Зазначені обставини, спростовують доводи позовної заяви про здійснення перевезень вантажу ОСОБА_1 для власних потреб.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що останній не є автомобільним перевізником, оскільки транспортний засіб передано в користування іншій особі.
Будь-яких договорів про перевезення вантажу, укладених між позивачем та третьою особою, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем не надано.
Отже, суд критично оцінює доводи позивача, що останній не є автомобільним перевізником, що виключає застосування до нього відповідальності.
Відповідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно позивача є правомірними.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Марцель 22" до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Марцель 22" (місцезнаходження: вул. Шевченка, 8, с. Шляхтинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47710, код ЄДРПОУ 44946433);
відповідач:
- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 39816845).
Головуючий суддя Мірінович У.А.