Справа № 500/3882/25
05 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Головне управління ДПС в Тернопільській області (далі - позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 4 575,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків, та згідно з довідкою про наявність податкового боргу у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами, який не був сплачений відповідачем добровільно. У зв'язку з цим позивач просить стягнути вказаний податковий борг у судовому порядку.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
З метою визначення підсудності адміністративної справи, суд подав запит в Єдиний державний демографічний реєстр. Відповідно до відповіді № 1533261 від 01.07.2025, за вказаними параметрами інформація про місце офіційної реєстрації фізичної особи-відповідача підтвердилась.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 04.07.2025 направлена відповідачу 07.07.2025 на адресу зареєстрованого місця проживання, проте повернулася відділенням поштового зв'язку як не вручена із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (арк. справи 30-31).
Враховуючи норми статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Тернопільський окружний адміністративний суд повідомив відповідача ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи, опублікувавши оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою суду від 01.08.2025 строк розгляду адміністративної справи було продовжено на 1 (один) місяць.
Копія ухвали про продовження процесуального строку розгляду справи від 01.08.2026 направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання 01.08.2025, проте повернулася з відміткою працівника АТ "Укрпошта" як не вручена із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (арк. справи 36-37).
Таким чином, судом вжито вичерпні заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі щодо стягнення податкового боргу.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас, до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками за закінченням встановленого строку зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і тому подібних, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 820/5676/17.
Оскільки адреса, за якою надіслана судом ухвала відповідачу є зареєстрованим місцем проживанням відповідача, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи не подання відзиву відповідачем, а також ціну позову, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 13.11.2017 року, а 08.02.2019 за власним рішенням відповідача було припинено підприємницьку діяльність, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Матеріали справи містять копії інтегрованої картки платника податків, акту перевірки від 31.01.2019 року № 000713/19-00-50-06/ НОМЕР_1 , податкового повідомлення-рішення від 13.03.2019 року № 0025145006, податкової вимоги форми "Ф" від 21.12.2021 року № 0032781-1305-1919, заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 27.11.2017 року № 2668/6, розрахунку суми позовних вимог, довідки про наявність податкового боргу станом на 05.06.2025 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час припинення підприємницької діяльності відповідача (08.02.2019) її місцезнаходженням було: АДРЕСА_1 (арк. справи 7-9).
Дана адреса як місце проживання відповідача зазначена також у інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, яка отримана судом при відкритті провадження у справі.
Згідно з довідкою про наявність податкового боргу станом на 05.06.2025 року у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 4 575,60 грн (арк. справи 9).
Податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб виник згідно поданої до податкового органу заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 2668/6 від 27.11.2017 року, відповідно до якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі статті 298 Податкового Кодексу України обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.12.2017 року, зазначивши відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України 2 групу платника єдиного податку та обравши 16 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати згідно ст. 293 Податкового Кодексу України. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно ст. 295 Податкового Кодексу України, щомісячно зобов'язана сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску в сумі 667,68 гривень не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця у 2019 році. Однак, відповідачем залишилось фактично не сплачене узгоджене податкове зобов'язання за лютий 2019 року в сумі 667,68 грн.
Також заборгованість по даному платежу виникла у зв'язку з несплатою узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення № 0025145006 від 13.03.2019 року на суму - 7 815,84 грн., винесеного на підставі акту перевірки № 000713/19-00-50- 06/3191301043 від 31.01.2019 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиному податку з фізичних осіб, відповідно зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 3 907,92 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення надсилалося контролюючим органом на адресу місця офіційної реєстрації відповідача, та було вручене відповідачу 21.03.2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (арк. справи 14-15).
Доказів щодо скасування та оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять, а тому грошове зобов'язання, визначене в ньому, вважається узгодженим.
Відповідачу виставлялась податкова вимога форми "Ф" від 21.12.2021 року № 0032781-1305-1919, з часу виставлення якої податковий борг відповідача не переривався, яка надсилалась Головним управлінням ДПС у Тернопільській області за адресою місця офіційної реєстрації відповідача, проте повернулась до відправника з відміткою працівника АТ "Укрпошта" "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим повідомленням зі вкладенням, наявним в матеріалах справи (арк. справи 13).
Доказів щодо скасування та оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять, як і не містять доказів погашення податкового боргу на час вирішення справи судом.
Мотивувальна частина
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 291.4. статті 291 ПК України, платниками єдиного податку є суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до п. 292.1. статті 292 ПК України об'єктом оподаткування 2 групи платників єдиного податку є дохід.
У відповідності до пункту 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Наведена податкова вимога та податкове повідомлення-рішення надіслані на адресу відповідача відповідно до вимог ПК України, на момент розгляду справи у суді нею не оскаржувалися, а тому вважаються належним чином вручентим та є узгодженим.
Отже, суд встановив, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка виникла із податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку, яка у добровільному порядку не була сплачена та підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 295.4. ст. 295 ПК України, сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно з п. 97.3. ст. 97 ПК України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Відповідно до п. 97.4.3. п. 97.4. ст. 97 ПК України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
Стаття 102 ПК України передбачає, що позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.
Законом України № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця ( включно ), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності з 17 березня 2022 року, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи."
В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону України № 3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності з 01 серпня 2023 року.
Отже, в період з 18 березня 2020 року по 31 липня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та з 01.08.2023 року їх перебіг продовжено з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2023 року у справі № 240/34220/22.
З даним позовом податковий орган звернувся до суду 30.06.2025 а тому, враховуючи вказані норми законодавства, суд вважає що позивачем не пропущено строк давності, визначений статтею 102 ПК України .
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
На підставі вказаного судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 4 575,60 грн (чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637);
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.