05 вересня 2025 року Справа № 480/2168/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 27.02.2022 по 20.12.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.02.2022 по 20.12.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключені до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що з травня по грудень 2024 року військова частина перебувала на відновленні та не перебувала у зазначений період в зоні бойових дій, що виключає обмеження або неможливість військовослужбовців до реалізації своїх прав, зокрема й на звернення до суду або ініціювання можливого вибуття з місця тимчасового розташування частини. Позивач не зазначає про будь-які його звернення (скарги, заяви, клопотання тощо) з питань надання інформації щодо виплат, уточнення з питань бухгалтерії, відмов з питань ініціювання тимчасового вибуття з місця служби, що свідчить про байдужість та небажання позивача до своїх прав або отримання інформації. За період служби позивач отримував грошове забезпечення на картковий рахунок щомісяця та міг перевіряти надходження грошей як особисто з власного телефону, через банківську установу, банківські обладнання так і шляхом надання заяв, рапортів або запитів, але цього у весь період служби не робив, тому це прояв також байдужості або небажання отримання інформації. Наказом № 255 від 26.08.2024 позивача було зараховано у розпорядження командира та він не виконував свої службові обов'язки тим паче не приймав участь у бойових діях з 26.08.2024 по день звільнення 20.12.2024, тобто цей період позивач мав можливість вільно реалізувати своє право на отримання інформації та звернення до суду, тобто позивач з травня 2024 року не мав жодних істотних обставин, перешкод чи труднощей, що унеможливили своєчасне звернення до суду до 19.03.2025 (10 місяців), а той факт, що позивач раніше приймав участь у бойових діях не є однозначною підставою для поновлення процесуального строку так як не створює умов, які є непереборною перешкодою для своєчасного подання позову.
Дослідивши матеріали справи та заяви сторін, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви убачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу у належному розмірі грошового забезпечення за період з 27.02.2022 до 20.12.2024 включно, а також перерахунок та виплата компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачем не пропущено строк звернення із вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 27.02.2022 до 18.07.2022 включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та усіх виплачених сум за період з 19.07.2022 до 20.12.2024 включно, а також перерахунок та виплату компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, суд зазначає, що позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 01.04.2025, суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновив позивачу пропущений строк у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та усіх виплачених сум за період з 19.07.2022 до 20.12.2024 включно, а також перерахунок та виплату компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки не лише з підстав участі позивача у бойових діях.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 122,123,240,248,256,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заява представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета