05 вересня 2025 року м. Рівне №460/685/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області Державна податкова служба України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
19.01.2024 Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області №7534766/3141805614 від 31.10.2022 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну№1 від 20.10.2022 та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Приватним підприємцем ОСОБА_1 податкову накладну №1 від 20.10.2022 датою її подання на реєстрацію.
Ухвалою судді Махаринця Д.Є. від 25.01.2024 відкрито провадження в справі №460/685/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суддею Махаринцем Д.Є процесуальних рішень по справі не виносилось. Спір по суті не вирішено.
Розпорядженням керівника апарату суду Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 №664, відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 №529, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/685/24 та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/685/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/685/24 визначено суддю Друзенко Н.В.
Ухвалою судді від 05.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №460/685/24 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
12.02.2024 відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування вказаної заяви, відповідач покликається на те, що рішення №7534766/3141805614 від 31.10.2022 оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до комісії центрального рівня. Комісією Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 18.11.2022 прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення, а вищезазначені рішення комісії регіонального рівня без змін. Відповідач зауважує, що в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк для звернення до суду. Враховуючи, що позивач до суду з даним позовом звернувся 19.01.2024, то відповідно, ним пропущений строк звернення до суду. За наведеного, просить суд залишити позов без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що КАС України не визначений порядок вирішення заяв про залишення позову без розгляду, в тому числі щодо обов'язкового вирішення таких клопотань в судовому засіданні.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Враховуючи, що розгляд вказаної справи здійснюється судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за можливе здійснити розгляд заявленого відповідачем клопотання в порядку письмового провадження.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачами в основу клопотання про залишення позову без розгляду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексу адміністративного судочинства України встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вже зазначалося, частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до ст.102 Податкового кодексу України строк давності становить 1095 днів. За змістом статті 102 Податкового кодексу України вказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов'язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.
У даному ж випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, які за своєю суттю не є рішеннями про нарахування грошового зобов'язання.
З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, то в даному випадку застосуванню підлягають строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (№К/9901/16396/19) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
За змістом позовної заяви, позивачем оскаржується рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №7534766/3141805614 від 31.10.2022 .
При цьому, платником податків застосовувалась процедура адміністративного оскарження, за наслідками якої 18.11.2022 Головою комісії з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №62633/3141805614/2 про залишення скарги позивача від 08.11.2022 без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.
З урахуванням вищевикладеного, перебіг строку на оскарження рішення №7534766/3141805614 від 31.10.2022 розпочався 19.11.2022 і закінчився 19.02.2023.
Разом з тим, позов подано до суду 19.01.2024 тобто із пропуском строків звернення до суду, визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не подано.
Частина перша статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Поряд з наведеним суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз вказаних вище положень КАС України дозволяє прийти до висновку про те, що в разі встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження у справі або якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, суд зобов'язаний надати позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або заяву із зазначенням інших причин пропуску ним відповідного строку, які можуть бути визнані судом поважними або неповажними, що матиме своїм наслідком залишення позову без розгляду.
Вказане узгоджується з положеннями частини тринадцятої статті 171 КАС України, згідно з якими суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу (зокрема, вимог частини шостої статті 161 КАС України щодо подання одночасно з позовом заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в разі пропуску такого строку), постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, подана відповідачем заява про залишення позову без розгляду є передчасною, а її задоволення унеможливить надання судом позивачу можливості для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що суперечить положенням частини третьої статті 123, частини тринадцятої статті 171 КАС України та порушить право останнього на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду та необхідність залишення позовної заяви без руху.
Крім того, з урахуванням наведеного вище, слід запропонувати позивачу протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 171, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Н.В. Друзенко