05 вересня 2025 року м. Рівне №460/8881/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною відмову відповідача у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, зазначені в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», оформлену листом Військової частини НОМЕР_1 №693/15123 від 11.03.2025; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служб ОСОБА_1 відповідно за підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, зазначені в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що звернувся до Відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідність здійснення постійного догляду за батьком - особою з інвалідністю I групи. Проте, отримав відмову у задоволенні рапорту. Таку відмову вважає протиправною, оскільки зі змісту доданих до рапорту документів вбачається відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за батьком. Просив задовольнити позов повністю.
Стислий виклад заперечень Відповідача.
Відповідач зазначає, що на момент звернення Позивача до суду та на момент отримання Відповідачем позову, розгляд та задоволення рапорту Позивача про звільнення з військової служби не є можливим, оскільки позивач протиправно самовільно залишив військову частину та відсутній на військовій службі по день подачі відзиву на позовну заяву. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 за № 1798 було розпочате службове розслідування за фактом відсутності на військовій службі з 30 березня 2025 року солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 . Просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 - солдат резерву 24 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , подав Командиру Військової частини НОМЕР_1 Рапорт від 24.02.2025, відповідно до якого просив звільнити його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Рапорт) (а.с. 9).
До Рапорта додані документи:
копія паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ;
копія РНОКПП ОСОБА_1 ;
копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_4 ;
копія паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 ;
копія РНОКПП ОСОБА_2 ;
копія довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №284125;
копія довідки ЛКК №487 від 28.08.2024;
акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 22.02.2025.
Рапорт отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 - 27.02.2025 за вх. №8583.
Листом від 11.03.2025 №693/15123 повідомлено про відсутність підстав для задоволення Рапорта (а.с. 10 зворот).
В листі зазначено, що до Рапорта додано акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що у ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_1 , є повнолітня донька ОСОБА_3 (родич 1 ступеня споріднення); до Рапорта не додано жодного документа, який би підтверджував необхідність у постійному догляді за ОСОБА_3 , як того вимагає закон; перебування її за кордоном не є поважною причиною, що унеможливлює здійснення постійного стороннього догляду за своїм батьком - ОСОБА_2 .
Листом від 26.04.2025 №693/25626 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що Рапорт від 27.02.2025 вх. №8583 про звільнення в запас розглянутий та вказаному військовослужбовцю надіслано відповідь від 11.03.2025 №693/15123 (а.с. 10).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За приписами частини першої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону № 2232-XII).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
За приписами частини другої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина третя статті 2 Закону № 2232-XII).
За приписами статті 3 № 2232-XII, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
«через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
За приписами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).
Відповідно до пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Як зазначалося вище, до Рапорта про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII Позивач додав документи:
копія паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ;
копія РНОКПП ОСОБА_1 ;
копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_4 ;
копія паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 ;
копія РНОКПП ОСОБА_2 ;
копія довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №284125;
копія довідки ЛКК №487 від 28.08.2024;
акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 22.02.2025.
З матеріалів справи слідує, що батьком Позивача - ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 13, 14).
Відповідно до Довідки до акта огляду СМЕК серії 12ААГ №284125 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи з 27.07.2023 - Потребує стороннього догляду (а.с. 16).
Відповідно до Довідки ЛКК від 28.08.2024 №487 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 17).
Відповідно до Висновку №2 від 13.01.2025 ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 18).
Відповідно до Інформації про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні / будинку / квартирі від 13.03.2024 №174/02-10, до складу зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 входять:
ОСОБА_1 (Позивач),
ОСОБА_4 (мати Позивача),
ОСОБА_2 (батько Позивача) (а.с. 20).
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено обстеження сімейно-майнового стану сім'ї військовослужбовця ОСОБА_1 , за результатами якого складений Акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 від 22.02.2025 (далі - Акт обстеження) (а.с. 11).
Відповідно до Акта обстеження, на день перевірки членами сім'ї та близькими родичами військовослужбовця є:
ОСОБА_1 - солдат - резерву 24 запасної роти;
ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_1 - проживає без прописки;
ОСОБА_4 - мати - протипоказана важка фізична праця;
ОСОБА_2 - батько - I група інвалідності;
ОСОБА_3 - сестра - перебуває за кордоном.
Відмова у задоволенні Рапорта обґрунтована тим, що до Рапорта додано акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що у ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_1 , є повнолітня донька ОСОБА_3 (родич 1 ступеня споріднення); до Рапорта не додано жодного документа, який би підтверджував необхідність у постійному догляді за ОСОБА_3 , як того вимагає закон; перебування її за кордоном не є поважною причиною, що унеможливлює здійснення постійного стороннього догляду за своїм батьком - ОСОБА_2 .
Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24, адміністративне провадження № К/990/2893/25).
Стосовно вказаних доводів суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов'язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Однак, таких доказів як судового рішення позивачем, ані до суду, ані відповідачу не надано.
Суд також зазначає, що в долучених до Рапорта документах відсутні відомості про те, що сестра Позивача - ОСОБА_3 , сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суд наголошує на тому, що перебування повнолітньої доньки батька Позивача за кордоном не звільняє її від обов'язку піклуватися про свого батька, проявляти про нього турботу та надавати йому допомогу - сторонній догляд.
Отже, у ОСОБА_2 (батька Позивача), крім сина - Позивача, є донька - ОСОБА_3 , стосовно якої відсутні будь-які відомості, що вона не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком саме з об'єктивних причин.
Наявні в матеріалах справи докази та установлені судом під час вирішення спору по суті обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення Позивача з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі Рапорта від 24.02.2025.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної відмови в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05 вересня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська