05 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10239/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі №440/10239/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправним рішення військово-лікарської комісії від 12.12.2024 про визнання позивача придатним до військової служби та скасувати довідку військово-лікарської комісії від 12.12.2024 №7049/1, як протиправну;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача з військового обліку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 29 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 11 серпня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії до 18 серпня 2025 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 18 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10239/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 01 вересня 2025 року у справі №440/10239/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено.
03 вересня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №№ 64917/25, 64952/25) про відвід судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/10239/25.
Згідно із частинами 3, 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 04 вересня 2025 року для вирішення питання про відвід судді Канигіної Тетяни Сергіївни заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 03.09.2025 (вх. №№ 64917/25, 64952/25) передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу від 05 вересня 2025 року головуючим суддею з розгляду питання про відвід судді Канигіної Т.С. у справі №440/10239/25 за заявою позивача ОСОБА_1 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С.
Відповідно до частин 8, 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі №440/10239/25 в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши доводи заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі №440/10239/25, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Згідно зі статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як на підставу про відвід судді Канигіної Т.С., позивач ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини 1 статті 36 КАС України щодо наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Канигіної Т.С., а також на частину 2 статті 36 КАС України.
Так, заява про відвід судді Канигіної Т.С. вмотивована тим, що у провадженні судді Канигіної Т.С. перебуває позов ОСОБА_1 , у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про виклик свідків військово-лікарської комісії та наведено обґрунтування цього клопотання. Позивач вважає, що свідки володіють спеціальними знаннями, якими суддя Канигіна Т.С. не володіє. Позивач зазначає, що суддя Канигіна Т.С. відмовила у задоволенні його клопотання про виклик свідків 01 вересня 2025 року після подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі від 18 серпня 2025 року, якою розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що не передбачає виклику свідків. Звертає увагу суду на те, що при розгляді попередньої заяви позивача про відвід інший суддя Головко А.Б. не з'ясував, чи є чоловік ОСОБА_2 військовозобов'язаним, та не витребував у судді Канигіної Т.С. доказів щодо того, яким чином вона з'ясувала, що ОСОБА_1 не платив судовий збір, тоді як відсутні докази того, що суддя Канигіна Т.С. заходила в платіжну систему.
У цьому світлі суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово “неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- “об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- “суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мироненко та Мартиненко проти України» у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі “Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що “безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі “Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 18 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10239/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Не погодившись з цією ухвалою суду від 18 серпня 2025 року у справі №440/10239/25, позивач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу.
Як слідує з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання "викликати до суду членів комісії ВЛК Вовк І.А., Блажка С.М., Смик В.П., Сербіну Л.М. і Білика Г.М., котрі працюють у Кобеляцькій лікарні м. Кобеляки, вул. Шевченка 79/108, адже суддя не лікар і не експерт тому не може давати оцінку лікарським висновкам, отже члени нехай самі дають пояснення своїх дій".
Згідно з частиною 2 статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 01 вересня 2025 року у справі №440/10239/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено.
Незгода позивача ОСОБА_1 з ухвалою суду від 01 вересня 2025 року у справі №440/10239/25, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено, не може бути підставою для відводу судді Канигіної Т.С., оскільки відповідно частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналогічно в силу частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода позивача ОСОБА_1 з ухвалою суду (суддя Головко А.Б.) від 25 серпня 2025 року у справі №440/10239/25, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.08.2025 (вх.№61248/25) про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - не може бути підставою для відводу судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/10239/25.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, заперечення проти ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №440/10239/25, як і проти інших ухвал у вказаній справі, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи, а отже заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції у ході апеляційного розгляду справи.
Щодо доводів позивача про упередженість судді Канигіної Т.С. з посиланням на те, що ухвалою суду від 18 серпня 2025 року у справі №440/10239/25 розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що не передбачає виклику свідків, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 5 статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, зазначені вище доводи позивача не свідчать про упередженість чи необ'єктивність судді Канигіної Т.С., оскільки у разі, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, зокрема, у разі необхідності виклику для допиту свідків, суд за власної ініціативи може перейти до розгляду адміністративної справи у спрощеному провадженні в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У своїй заяві позивач посилається і на частину 2 статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Разом з тим, у цій справі позивачем не доведено та судом не встановлено жодної з обставин, визначених статтею 37 КАС України, за яких суддя підлягає відводу (самовідводу).
Доводи заяви про відвід судді Канигіної Т.С. не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Канигіної Т.С. , оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддею як з погляду “суб'єктивного критерію», так і з погляду “об'єктивного критерію».
Заявником не надано та судом не встановлено доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Канигіної Т.С., інших підстав, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді Канигіної Т.С.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. (вх. №№ 64917/25, 64952/25) у справі №440/10239/25 необґрунтована, тому задоволенню не підлягає.
Частиною 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 229, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. (вх. №№ 64917/25, 64952/25) у справі №440/10239/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Сич