05 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12588/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту за виконанням рішення суду у справі №440/12588/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення стосовно заяви ОСОБА_1 від 11.06.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення за результатами такого розгляду.
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/12588/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить: встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №440/12588/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання законної сили відповідною ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/12588/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24.
07.07.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 05.07.2025 (вх.№48916/25 від 07.07.2025).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява передана судді Канигіної Т.С. 21.07.2025.
У цій заяві ОСОБА_1 просить встановити новий строк для подання звіту у десять днів з моменту набрання законної сили відповідною ухвалою суду, а також накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень. Також просить розглянути заяву без повідомлення (виклику сторін).
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що встановлений судом строк подання відповідачем звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24 сплинув. Звіт про виконання судового рішення відповідачем не поданий, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24 не виконане.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24 до 18.08.2025.
Станом на 05.09.2025 вказані відомості до суду не надані.
З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснено судом у порядку письмового провадження.
Розглянувши зазначену заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20.07.2004 зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Указане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20, від 18.05.2022 у справі №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 у справі №611/26/17, у якій суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України, статтями 2, 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту (частина перша статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами третьою, десятою, одинадцятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення; у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень; якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
З аналізу викладених норм, зокрема, вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Водночас, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17 зазначила, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як зазначено вище, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/12588/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №440/12588/24.
Станом на 05.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 не подано звіт про виконання такого судового рішення.
Водночас, 29.05.2025 відповідачем подано до суду повідомлення від 28.05.2025 №11362.
У вказаному повідомленні зазначено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 05.04.2025 №42 комісія ухвалила рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, без видачі паперового бланку довідки. Причини: відсутній військово-обліковий документ, який відповідно до додатку 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, необхідний для внесення даних (серія та номер) до довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому відповідачем до суду не надано звіт, зокрема, зазначений протокол від 05.04.2025 №42.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне встановити ІНФОРМАЦІЯ_3 новий строк для надання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/12588/24 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали суду.
Водночас, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали за статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, оскільки відповідачем здійснено розгляд заяви позивача від 11.06.2024, що підтверджується повідомленням від 28.05.2025 №11362.
Також з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про недостатність підстав для накладення штрафу на відповідача - керівника суб'єкта владних повноважень, оскільки комісією ухвалено рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, без видачі паперового бланку довідки.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Встановити ІНФОРМАЦІЯ_3 новий строк для надання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/12588/24 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали суду.
У задоволенні іншої частини заяви про встановлення нового строку для подання звіту за виконанням рішення суду у справі №440/12588/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна