Справа № 420/11993/25
05 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду заяв та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_2 від 04.02.2025 року та 17.03.2025 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити належний розгляд заяв від 04.02.2021 року та 17.03.2025 року ОСОБА_1 та надаьи відповідь з урахуванням висновків суду.
Ухвалою від 24.04.2025 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
08.05.2025 року (вх. №ЕС/44523/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
09.05.2025 року (вх. №ЕС/45238/25) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.02.2025року (ВЕБ-15001-Ф-С-25-021099) Позивач звернувся із заявою, через Веб портал Пенсійного фонду України, в якої просив: «Повідомити мене, чи маю я підстави та право, відповідно до вимог ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення», постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 “Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» перейти на пенсію за вислугу років незалежно від віку, замість теперішньої пенсії, яка мені призначена та виплачується на підставі п. «а» ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року».
Однак з отриманих відповідей, позивач вважає, що заяви від 04.02.2025р. та 17.03.2025р. взагалі не розглянуті відповідно до вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» особисто керівником, суть питання не вивчено , у відповіді не відображена запитувана інформація, надана формальна відписка, що підтверджується наступними доказами та фактами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Як вбачається з позовної заяви, 04.02.2025 року (ВЕБ-15001-Ф-С-25-021099) Позивач звернувся із заявою, через Веб портал Пенсійного фонду України, в якої просив: «Повідомити мене, чи маю я підстави та право, відповідно до вимог ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення», постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 “Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» перейти на пенсію за вислугу років незалежно від віку, замість теперішньої пенсії, яка мені призначена та виплачується на підставі п. «а» ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року».
17.03.2025р. Позивач не погодившись із раніше наданою відповіддю відповідача та подав повторну заяву, в якої вказав на недоліки у відповіді та запропонував відповідачу ще раз розглянути особисто заяву, вивчити питання та: «Повідомити, чи маю право я - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перейти на пенсію за вислугу років незалежно від віку, відповідно до вимог п. «Є» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення», з пенсії по інвалідності, яка встановлена та виплачується з 27.08.2015 року на підставі п. «а» ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року».
Однак з отриманих відповідей, позивач вважає, що заяви від 04.02.2025р. та 17.03.2025р. взагалі не розглянуті відповідно до вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» особисто керівником, суть питання не вивчено , у відповіді не відображена запитувана інформація, надана формальна відписка, що підтверджується наступними доказами та фактами.
Так, 28.02.2025р. від відповідача за № 5265-2931/Л-02/8-1500/25 надійшла відповідь, в якої було зазначено наступне: «Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначені Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення». Для визначення права на призначення пенсії надаються - трудова книжка для підтвердження стажу роботи; документи про підтвердження перебування в складі збірних команд України; посвідчення про наявність звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. При цьому, документ про перебування в складі збірних команд надається Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту. За долученими до звернення документами визначити право на призначення пенсії за вислугу років немає можливості. Отже, для визначення права та доцільності переходу на пенсію за вислугу років відповідно до Закону Вам необхідно звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналами наступних документів: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудова книжка, військовий квиток, диплом про навчання, документи про підтвердження перебування в складі збірних команд України, посвідчення про наявність звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу».
28.03.2025р. за № 8207-7850/Л-02/8-1500/25 надійшов лист від відповідача у якому було зазначено наступне: На Ваші повторні звернення до Урядового контактного центру повідомляємо. По суті порушеного питання, детальні та вичерпні роз'яснення надані Вам листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.02.2025 № 5265-2931/Л02/8-1500/25. Ще раз роз'яснюємо. Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначені Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення». Отже, для визначення права та доцільності переходу на пенсію за вислугу років відповідно до Закону Вам необхідно звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналами наступних документів: паспортом громадянина України, реєстраційним номером облікової картки платника податків, трудовою книжкою, військовим квитком, дипломом про навчання, документами про підтвердження перебування в складі збірних команд України, посвідчення про наявність звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу».
Щодо правомірності розгляду відповідачем заяви позивача відповідно до Закону України "Про звернення громадян" суд зазначає наступне.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян"(далі - Закон України "Про звернення громадян").
Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач об'єктивно та вчасно відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» надав відповіді на заяви позивача.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Листи відповіді, які суд розглядає, як відповіді за результатами розгляду звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», не підлягають скасуванню, оскільки незгода особи із наданою відповіддю на звернення загального змісту, яке не має відношення до прав і свобод особи у конкретизованих правовідносинах (або з якого неможливо встановити таке відношення), не є підставою для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки такі вимоги не направлені на захист індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в контексті положень ст.201 ПК України та Порядку №117, відзив на позовну заяву відтворює законодавчі норми та зміст оскаржуваних рішень, не містить будь-яких аргументів на противагу доводам позивача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду заяв та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.