Справа № 420/8213/25
05 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Госпітальної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Госпітальної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м. Одеса) про визнання протиправними дій Госпітальної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) в частині встановлення у пункті 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби; зобов'язання Госпітальну військово-лікарську комісію Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) внести зміни до пункту 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024, якою визначити причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 в формулюванні "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини".
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач, у позовній заяві вказав, що, на його думку, Госпітальна військово-лікарська комісія Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ), встановивши у пункті 12 свідоцтва про хворобу №308/759 від 25.10.2024 причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби, діяла протиправно. Позивач, вказавши, що виникнення захворювання саме у період виконання бойових завдань підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2023 №12/1114, посвідченням учасника бойових дій Серії НОМЕР_2 , отриманням щомісяця додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №168, що не було враховано відповідачем. Водночас позивач вважає, що визначальним фактором у спірних правовідносинах є не медична документація, а документи, що підтверджують участь позивача, зокрема у бойових діях, які не були надані начальником НОМЕР_3 прикордонного загону разом із направленням на ВЛК.
07.04.2025 до суду від Госпітальної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, представник відповідача зазначив, що військово-лікарській комісії на момент проведення медичного огляду не було надано жодного документу, які б свідчили, що ОСОБА_2 дійсно приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. Як зазначає позивач, він з лютого 2022 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, 29.12.2023 він отримав посвідчення учасника бойових дій, таким чином станом на 25.10.2024 (момент оформлення свідоцтва про хворобу) позивач вже мав документи, які міг би представити на розгляд ВЛК, проте ані посвідчення учасника бойових дій, ані довідки про безпосередню участь, а ні витягів з журналу бойових дій останнім представлено не було. Окремо відповідач зауважив, що лікуючим лікарем позивача ОСОБА_3 неодноразово під час перебування на стаціонарному лікуванні пропонувалось ОСОБА_1 надати документи, які підтверджують участь у бойових діях та іншу наявну документацію для вивчення їх ВЛК, однак останнім цього зроблено не було. Представник відповідача вказав, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.09.2024 №400 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення бойових дій за серпень 2024 року (Херсонська міська територіальна громада не віднесена до району ведення бойових дій, віднесено лише деякі острови Херсонської міської територіальної громади). Відповідно до наданого позивачем витягу з Журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що у період з 01.08.2024 по 18.08.2024 перебував у відпустці, а з 19.08.2024 по 21.08.2024 ОСОБА_1 виконував завдання у м. Херсон, тобто, як зазначив відповідач, у цей період позивач не перебував в районі ведення бойових дій. Водночас, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 28.11.2023 №12/1114, додана до позовної заяви, містить інформацію, про період лише з 28.11.2022 по 31.12.2022. Водночас, представник відповідача вказав, що встановлення причинного зв'язку захворювання з проходженням служби та виконанням обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини, належить виключно до компетенції військово-лікарських комісій, які в прийнятті своїх рішень є незалежними, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань належить до повноважень ЦВЛК. Під час засідання ВЛК позивач не надав підтверджуючих документів щодо участі у бойових діях та не повідомив про поважні причини неможливості подання таких документів (про необхідність подання таких документів йому було повідомлено), і у подальшому, як вказав відповідач, намагається ввести суд в оману щодо протиправності дій ГВЛК.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) та наказом начальника НОМЕР_3 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України від 04.12.2024 №935 - ос був звільнений з військової служби за п.п. «б»(за станом здоров'я) (а.с.16).
Так, у відповідності до свідоцтва про хворобу №308/759 від 25.10.2024, ВМКЦ ДПСУ м.Одеса за направленням командира в/ч НОМЕР_4 від 21.10.2024 провела огляд ОСОБА_1 , у п.12 якого встановлено відповідний експертний діагноз, щодо причинного зв'язку захворювання, встановлено - «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби».
Позивач, вважаючи, що вірний причинний зв'язок його захворювання у формулюванні п.12 Свідоцтва має бути - "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", звернувся до суду із цим позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі і вище - Закон № 2232-ХІІ).
Частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Стаття 1-2 Закону №2011-ХІІ встановлює, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов'язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби та працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять військову службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; льотного складу та авіаційного персоналу Держприкордонслужби, з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби та встановлення причинного зв'язку, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвели до смерті військовослужбовців Держприкордонслужби, визначені Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженим Наказ Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2024 року № 441
У відповідності до п.1 розділу 1 гл.2 Порядку №441 основними завданнями ВЛК є: організація та проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; медичний відбір громадян для проходження військової служби за контрактом у Держприкордонслужбі; оцінка результатів медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; визначення ступеня придатності військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби; визначення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовців Держприкордонслужби, осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з проходженням військової служби.
Згідно положень п. 3, 4 розділу 1 гл.2 Порядку №441 ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (лікарсько-льотної комісії) (додаток 2), протоколом засідання ВЛК (ЛЛК) з визначення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 3). Строк оформлення ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня завершення медичного огляду.
У прийнятті постанов ЦВЛК, ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Законами України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами з питань діяльності ЦВЛК, ВЛК та ЛЛК.
Відповідно до п. 5 розділу 1 гл. 2 Порядку №441 ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК приймають постанови, у тому числі на виїзних засіданнях, а у випадках, якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця Держприкордонслужби направлено в порядку, установленому законодавством, його хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) перешкоджає йому прибути до ВЛК, ЛЛК для проведення медичного огляду з метою визначення потреби в тривалому лікуванні - дистанційно.
Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі медичного огляду, ведеться в паперовій або електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу.
До електронних документів, підписаних (погоджених) із застосуванням електронного підпису або засвідчених електронною печаткою, вимагати відтворення візуального підпису або відбитка печатки незалежно від особливостей оформлення експертних документів не допускається.
Члени ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Доброчесність є одним з визначальних принципів військовослужбовців Держприкордонслужби, державних службовців, працівників, які є членами ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК. Їх діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави та Держприкордонслужби.
До доброчесної поведінки відноситься: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість.
Пріоритет службових інтересів передбачає виявлення абсолютної відданості державним інтересам країни, свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов'язок старанно діяти виключно в інтересах служби (роботи).
Неупередженість - члени ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина або групи громадян, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів чи переконань, зокрема: не вдаватися до дискримінації, виявляючи особливу прихильність чи віддаючи перевагу будь-кому; однаково рівно відноситися до всіх громадян; не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли позначитися на об'єктивності зроблених оцінок i прийнятих рішень.
Компетентність включає сумлінне, своєчасне та результативне виконання службових обов'язків, наказів i розпоряджень керівництва, постійне підвищення професійної кваліфікації, досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Члени ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК повинні: добросовісно, чесно та професiйно виконувати свої обов'язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності; не ухилятися від прийняття рішень; не допускати зловживань та неефективного використання державної власності; знати вимоги нормативно-правових актів з питань ВЛК та застосовувати їх під час виконання обов'язків.
У відповідності до п.1 глава 4 Розділу 3 Порядку №441 «медичний огляд військовослужбовців Держприкордонслужби» направлення на медичний огляд здійснюється начальниками органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони (органів) здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування, у тому числі за рішенням органів прокуратури, судів.
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовців Держприкордонслужби та осіб звільнених з військової служби Держприкордонслужби визначений гл. 12 Розділу 3 Порядку №441.
Так, п.1, 2 гл. 12 Розділу 3 Порядку №441 визначено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).
Причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.
Пунктом 4 гл. 12 Розділу 3 Порядку №441 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) приймаються, зокрема, в таких формулюваннях: 1) «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» - якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) одержана під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Другої світової війни та участі в бойових діях, розмінуванні боєприпасів часів Другої світової війни, а також, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера, судна забезпечення), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об'єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Постанова ВЛК у формулюванні «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» не приймається, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво), у тому числі, що призвела до смерті військовослужбовця Держприкордонслужби, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Положеннями гл.15 Розділу 3 Порядку №441 встановлено, що на військовослужбовців Держприкордонслужби, які направляються на медичний огляд ВЛК, надання службової та медичної характеристик з органів та підрозділів Держприкордонслужби, які беруть безпосередню участь у бойових діях, не обов'язкове.
На військовослужбовців Держприкордонслужби, які брали участь в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об'єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, разом з направленням на медичний огляд ВЛК надається довідка про проходження військової служби, зокрема про період участі в бойових діях.
З аналізу вказаних норм вбачається, що саме ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) та для встановлення причинного зв'язку захворювання «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини», необхідно встановити, як медичний діагноз так і обставини за яких та під час яких військовослужбовець отримав відповідну травму/захворювання.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично Госпітальною військово-лікарською комісією Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м. Одеса) при встановленні у пункті 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 , було враховано лише медичні документи, що підтверджується відзивом на позовну заяву.
Разом з тим, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується Свідоцтвом від 23.12.2023 № НОМЕР_5 , у період січень 2023 - грудень 2024 отримував додаткове грошове забезпечення (30 000грн, 100 000,00грн) у порядку постанови КМУ №168 від 28.02.2022, що підтверджується архівною відомістю, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2023, що не було враховано відповідачем під час встановлення у пункті 12 свідоцтва про хворобу №308/759 від 25.10.2024 року причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 ;
Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачу було запропоновано надати усі наявні у нього документи, чого здійснено не було, суд враховує, що з аналізу Порядку №441 вбачається, що обов'язок складення направлення на медичний огляд, до якого має бути долучена довідка про проходження військової служби, зокрема про період участі в бойових діях, покладається на начальника органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець та відповідач не був позбавлений можливості звернення до військової частини із відповідним запитом про надання необхідних та ненаданих ним документів.
При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що спірне рішення про встановлення причинного зв'язку захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовця ОСОБА_1 , не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості та вмотивованості.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
Також на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справі "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Суд враховує, що фактично Порядком №441 покладено на ВЛК обов'язок встановлювати причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця та відповідно неврахування фактичних обставин справи, обставин захворювання, встановлення/спростування участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, має наслідок протиправності прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, суд, керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасувати рішення, яке оформлене свідоцтвом про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 в частині встановлення у пункті 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Госпітальну військово-лікарську комісію Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м. Одеса) внести зміни до пункту 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024, якою визначити причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 в формулюванні "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що рішення, яке оформлене свідоцтвом про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 в частині встановлення у пункті 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 причинного зв'язку захворювання, прийнято з урахуванням як медичних, так і документів ОСОБА_1 щодо несення ним військової служби.
З огляду на вищенаведене та те, відповідачем не було прийнято рішення, з урахуванням встановлення усіх обставин справи та особливостей несення військової служби ОСОБА_1 , встановлення наявності/відсутності обставин його безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача повторно вирішити питання встановлення причинного зв'язку захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовця ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, та оскільки судом встановлено, що відповідачем не було прийнято рішення, з урахуванням встановлення усіх обставин та відповідним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно вирішити питання встановлення причинного зв'язку захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовця ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Госпітальну військово-лікарську комісію Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м. Одеса) внести зміни до пункту 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024, якою визначити причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 в формулюванні "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" задоволенню не підлягають оскільки є передчасними.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Госпітальної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (м.Одеса), яке оформлене свідоцтвом про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 в частині встановлення у пункті 12 свідоцтва про хворобу № 308/759 від 25.10.2024 причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби.
Зобов'язати Госпітальну військово-лікарську комісію Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920, м.Одеса, вул. Артура Савельєва 6) повторно вирішити питання встановлення причинного зв'язку захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра