Справа № 420/95/25
05 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 02.01.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №951380164819 від 22.11.2024 року про відмову ОСОБА_2 у перерахунку пенсії згідно поданої заяви №12161 від 14.11.2024 р. - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати Акт обстеження, що засвідчує спільне проживання ОСОБА_1 з померлим годувальником, складений 14.10.2024 р., засвідчений Головою правління ОСББ «Лузанівське 139» ОСОБА_3 та скріплений печаткою, може бути визнаний документом, що підтверджує факт сумісного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_4 на момент його смерті та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії згідно поданої заяви №12161 від 14.11.2024 р. - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Ухвалою від 07.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрити провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Одеській області, отримую пенсію «за віком». Відтак 27 листопада 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що складено відповідний запис за №1253 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу мені присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ». Відповідно до свідоцтва про смерть виданого 08.10.2024 р. працівником відділу ДРАЦС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно із даними реєстру актів про смерть за 2024 рік, Акт №7565, засвідчує, що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні, помер у віці 88 років, у м. Одеса. Згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 23.10.1997 р., померлого ОСОБА_4 у відомостях про сімейний стан: Суворовським ВД РАЦС м. Одеса 27 листопада 1992 р. зареєстровано шлюб з ОСОБА_7 (в шлюбі ОСОБА_6 ), прописаний за адресою: АДРЕСА_1 з 04 травня 1984 р. 14.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. До переліку додатків до поданої заяви про переведення було долучено Акт обстеження від 14.10.2024 р., підтверджений Головою правління ОСББ «Лузанівське 139», яким підтверджується що ОСОБА_2 , з 17.12.1997 р. дійсно постійно проживаю за адресою: АДРЕСА_1 . 09.02.2024 року Рішенням Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №951380164819 від 22.11.2024 року, ОСОБА_2 , відмовлено у перерахунку пенсії згідно поданої заяви №12161 від 14.11.2024 року - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. За результатами розгляду заяви за доданими додатковими документами встановлено, що відсутня довідка про місце проживання разом з годувальником за однією адресою. Із Рішенням про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника №951380164819 від 22.11.2024 року, позивачка не погоджується, вважаю його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ознайомившись із доводами, викладеними у поданій заяві, вважає за необхідне заперечити щодо останніх. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пунктом 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. У розумінні статті 36 Закону №1058-IV, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду. Право на пенсію по втраті годувальника мають члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування та Пенсійним органом має бути встановлений факт спорідненості при вирішенні питання про призначення пенсії з наданих заявником документів на підтвердження цього. 14.11.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою №12161 до територіального органу Пенсійного фонду України про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 14.11.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії про що винесено рішення № 951380164819 від 22.11.2024. Головним управлінням, при розгляді комплекту документів, виявлено, що підтвердження факту сумісного проживання заявницею надано акт обстеження від 14.10.2024 року підтвердженого головою Правління ОСББ «Лузанівське 309» який не являється підтверджуючим документом про сумісне проживання на законодавчому рівні. Документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживанням (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою). У разі неможливості надати такі документи, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. У зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт про реєстрацію за однією адресою з померлим годувальником на момент смерті в Головного управління відсутні підстави для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та відзивом, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та заперечення, перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Одеській області та отримує пенсію за віком.
27 листопада 1992 року укладено шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після укладення шлюбу присвоєно прізвище чоловікові - ОСОБА_6 , дружині - ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.11.1992 року (а.с 6).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 08.10.2024 року (а.с. 8).
ОСОБА_1 , 14.11.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява ОСОБА_1 від 14.11.2024 року зареєстрована територіальним органом Пенсійного фонду України за №12161 та розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951380164819 від 22.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за зверненням № 12161 від 14.11.2024 року, оскільки при розгляді комплекту документів, виявлено, що підтвердження факту сумісного проживання заявницею надано акт обстеження від 14.10.2024 року підтвердженого головою Правління ОСББ «Лузанівське 309» який не являється підтверджуючим документом про сумісне проживання на законодавчому рівні.
Позивачка, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951380164819 від 22.11.2024 протиправним, звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
В ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Приписами ст. 36 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (ч.1 ст. 36). Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст. 36). До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч.3 ст. 36).
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 2.3 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Згідно з п. 2.11 Порядку № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
В п. 2.22 Порядку № 22-1, зазначено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1871-IX документом у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу є витяг з реєстру територіальної громади (п.2).
В ч.1 ст. 4 Закону №1871-IX зазначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Відповідно до п. 2 розділу VI Закону №1871-IX, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.
Судом встановлено, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб (а.с. 6), досягла віку 75 років, отримує пенсію за віком.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що місцем реєстрації проживання ОСОБА_4 , була адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно інформації з паспорту громадянина України, ОСОБА_2 , місцем реєстрації проживання є адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 08.10.2024 року (а.с. 8).
14.11.2024 року ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою та документами про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з заявою від 14.11.2024 року позивачкою подано до Головного управління ПФУ в Одеській області на підтвердження перебування на утриманні померлого ОСОБА_4 , акт від 14.10.2024 року про постійне мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний акт складений та підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_3 : ОСОБА_8 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_6 та головою правління ОСББ «Лузанівське 309» Івановою Л.В. та засвідчено печаткою ОСББ (а.с. 9).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951380164819 від 22.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за зверненням № 12161 від 14.11.2024 року, оскільки при розгляді комплекту документів, виявлено, що підтвердження факту сумісного проживання заявницею надано акт обстеження від 14.10.2024 року підтвердженого головою Правління ОСББ «Лузанівське 309» який не являється підтверджуючим документом про сумісне проживання на законодавчому рівні.
Отже під час вирішення питання щодо наявності у позивачки права на перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника основним в даній справі є питання подання ОСОБА_1 разом з заявою від 14.11.2024 року документу про перебування її на утриманні померлого годувальника ОСОБА_4 , а саме акту від 14.10.2024 року (а.с. 9).
Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1). Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч.6).
Отже, місце проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.
З огляду на викладене, враховуючи передбачену Конституцією України можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення ЦК України передбачають можливість проживання у двох і більше місцях, в контексті правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що зареєстроване місце проживання позивачки за іншою адресою ніж був зареєстрований її чоловік, не може беззаперечно свідчити про те, що вона не могла проживати разом зі своїм чоловіком за однією адресою.
При цьому відповідно до приписів Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», п. 2.11 та п. 2.22 Порядку № 22-1 документом, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, є витяг з реєстру територіальної громади або документи видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт
Дослідивши акт від 14.10.2024 року про постійне мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , складений та підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_3 : ОСОБА_8 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_6 та головою правління ОСББ «Лузанівське 309» Івановою Л.В., суд дійшов висновку, що вказаний акт не є документом, що виданий відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, оскільки особи, які проживають в будинку та голова правління ОСББ відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не є уповноваженими особами складати та видавати акт про місце проживання.
ОСББ «Лузанівське 309» відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Окрім того ОСББ «Лузанівське 309» не є органом місцевого самоврядування, та не є уповноваженим органом що відповідно до п. 2.11 Порядку № 22-1, може видавати документ про місце проживання особи чи документу про перебування членів сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Відповідачу при поданні заяви від 14.11.2024 року про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (реєстраційний № 12161), а також до суду позивачкою не надано відповідно до п. 2.3, п. 2.11 та п. 2.22 Порядку № 22-1, документ про перебування її на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_4 , а наданий акт від 14.10.2024 року засвідчений головою Правління ОСББ «Лузанівське 309» (а.с.9) не є допустимим та достовірним доказом у справі.
З урахуванням вище встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №951380164819, прийняте у відповідності до приписів чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що позивачка не позбавлена права звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та подати відповідні підтверджуючі документи відповідно до п. 2.1, п. 2.3, п. 2.11 та п. 2.22 Порядку № 22-1.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Приписами ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2).
В ч.1 ст. 75 КАС України вказано, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову розподіл понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №951380164819 від 22.11.2024 року про відмову ОСОБА_2 у перерахунку пенсії згідно поданої заяви №12161 від 14.11.2024 р. - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати Акт обстеження, що засвідчує спільне проживання ОСОБА_1 з померлим годувальником, складений 14.10.2024 р., засвідчений Головою правління ОСББ «Лузанівське 139» Івановою Л.В. та скріплений печаткою, може бути визнаний документом, що підтверджує факт сумісного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_4 на момент його смерті та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії згідно поданої заяви №12161 від 14.11.2024 р. - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл.. Народна, 4 м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 14035769).
Суддя О.А. Вовченко
.