Справа № 420/21884/25
05 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна,3, м. Черновці, 58002), треті особи Державна екологічна інспекція України (пров. Новопечерський, 3, корпус,2, м. Київ, 01042), Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в (далі ГУ ПФУ в Чернівецькій області), треті особи Державна екологічна інспекція України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області) в якому позивач просить суд: - визнати протиправною та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 25.04.2025 року № 951060848891 про відмову йому - ОСОБА_1 , у переході на пенсію за віком згідно з Законом України «Про Державну службу»; - визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ ПФУ Чернівецькій області щодо не зарахування йому - ОСОБА_1 , до стажу роботи на державній службі за вимушений прогул з 27.04.2004 по 02.02.2024 та зобов'язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області зарахувати йому - ОСОБА_1 , до стажу роботи на державній службі вимушений прогул з 27.04.2004 по 02.02.2024; - зобов'язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області прийняти рішення про перехід його - ОСОБА_1 , на пенсію за віком згідно з Законом України «Про Державну службу», починаючи з 18.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію за віком, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.04.2025 року він звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення з пенсіі? за віком згідно Закону Украі?ни «Про загальнообов'язкове державне пенсіи?не страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону Украі?ни «Про державну службу», яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Чернівецькій області та прийнято рішення №951060848891 від 25.04.2025 про відмову в задоволенні заяви, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховнао до його спеціального стажу період роботи з 27.04.2004 по 02.02.2024 за час вимушеного прогулу згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004 року по справі №2/4602/2004.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник ГУ ПФУ в Чернівецькій області подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Законом України «Про державну службу» звужено коло осіб, які, на даний час мають право на таку пенсію, та обмежено їх виключно тими особами, які працювали на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Такі посади визначені виключно ст.25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
Представник зазначив, що позивач надав довідку про складові заробітної плати №Б/Н в якій зазначено сума виплат станом на лютий 2025 року (тобто не на місяць, звернення за призначенням пенсії), що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622. Також на дату 01.05.2016 позивач не займав посаду державного службовця, тому відсутні правомірні підстави для врахування довідки про складові заробітної плати. Крім того згідно записів трудової книжки стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців у позивача становить 15 років 4 місяці 12 днів (врахованого з 16.12.1988 по 26.04.2004).
Таким чином, представник вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головне управління діяло згідно вимог чинного законодавства.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що його порушене право підлягає поновленню з дня звернення із заявою про переведення на пенсіювідповідно до ст.37 Закону Украі?ни «Про державну службу». Також з урахуванням його поновлення на посаді у судовому порядку та виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул позивач вважає, що на дату 01.05.2016 року він займав посаду державного службовця.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсіи?не страхування».
18.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення з пенсіі? за віком згідно Закону Украі?ни «Про загальнообов'язкове державне пенсіи?не страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону Украі?ни «Про державну службу», яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
За результатом розгляду заяви ГУ ПФУ в Чернівецькій області прийнято рішення №951060848891 від 25.04.2025 про відмову у переході на пенсію за віком згідно із Законом України «Про Державну службу» так само, як згідно із записами трудової книжки стаж роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців становити 15 років 4 місяці 12 днів (врахованого з 16.12.1988 по 26.04.2004). Одночасно зазначено, що на дату 01.05.2016 року ОСОБА_1 не займав посаду державного службовця, тому відсутні правомірні підстави для розрахунку довідки про складові заробітної плати.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ).
01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), що регулює, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII:
1) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
2) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ст.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, у постанові від 22.05.2024 року у справі №500/1404/23 зазначив, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Судом по цій справі встановлено, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області зараховано до стажу державної служби позивача 15 років 4 місяці 12 днів (врахованого з 16.12.1988 по 26.04.2004).
Згідно з записом №31 трудової книжки серії НОМЕР_2 на підставі наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004 позивача звільнено з посади заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного серидовища Чорного моря за грубе порушення трудових обов'язків з 26.04.2004 року.
Позивач, не погоджуючись із наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004 про його звільнення з посади, звертався до Київського районного суду м.Одеси з позовом.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004 по справі №2-4602/2004 визнано неправомірним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №156-о від 26.04.2004 та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря, стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3192,39 грн.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.09.2005 по справі №2-4602/2004 рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004 змінено, зменшено розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до 2960 грн.
У зв'язку з невиконанням рішення суду позивач звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (справа №420/1364/19).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004 по 03.07.2019 у розмірі 217626,36 грн та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Постановою Верховного Суду від 05.03.2020 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 скасовано, адміністративну справу направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2004 по 28.07.2021 у розмірі 259 329,48 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.07.2021 змінено, виклавши абзац 2 резолютивної частини цього рішення у наступній редакції: «Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.08.2004 по 28.07.2021 в розмірі 2 912 390,64 грн». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У зв'язку з покладенням на Державну екологічну інспекцію України повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про заміну боржника по справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 відмовлено в задоволенні заяви про заміну боржника по справі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 скасовано, ухвалено у справі постанову, якою замінено у виконавчих листах боржника Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735) на його правонаступника Державну екологічну інспекцію України (пров. Новопечерський, будинок 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533).
Згідно з записами №37-40 трудової книжки серії НОМЕР_2 позивача:
01.01.2024 поновлено на посаді заступника Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізької та Херсонської області) на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004 року за справою №2-4602/2004 (запис №37 трудової книжки);
01.01.2024 призначено на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізької та Херсонської області) на підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 27.12.2023 №124-тр/т;
01.01.2024 присвоєно 6 ранг державного службовця між посадами державної служби категорії «Б» на підставі наказу від 01.01.2024 №1-ОСК;
02.01.2024 звільнено з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізької та Херсонської області) за згодою сторін на підставі наказу від 02.01.2024 №2-ОС.
Оскільки період вимушеного прогулу обчислюється починаючи з дня, наступного за днем незаконного звільнення, і триває до дня винесення наказу про поновлення працівника на роботі, період вимушеного прогулу позивача є з 27.04.2004 по 01.01.2024.
ГУ ПФУ в Чернівецькій області під час прийняття оскаржуваного рішення не зараховано час вимушеного прогулу позивача до його стажу державної служби.
За змістом ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.
Таким чином, стаж роботи позивача на державній службі з урахуванням періоду його вимушеного прогулу (з 27.04.2004 по 01.01.2024), вважається безперервним, а позивач вважається застрахованою особою.
Суд вважає, що зарахування до стажу роботи позивача на державній службі періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до стажу роботи позивача на державній службі період вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 01.01.2024.
Також в оскаржуваному рішенні підставою його прийняття визначено те, що на дату 01.05.2016 року ОСОБА_1 не займав посаду державного службовця. Однак суд такі мотиви його прийняття вважає протиправними, оскільки позивач в період вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 01.01.2024 (в тому числі на дату 01.05.2016 року) вважається застрахованою особою, тобто такою яка займала відповідну посаду державної служби.
Суд вважає, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області, приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для переведення позивача на пенсію за віком для держслудбовців, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VIII.
Суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 25.04.2025 року № 951060848891 про відмову в переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VII є протиправним та підлягає скасуванню.
Також позивач заявив про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до його стажу роботи на державній службі періоду вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 02.02.2024.
Оскільки судом встановлено, що періодом вимушеного прогулу позивача є з 27.04.2004 по 01.01.2024, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо не зарахування до стажу роботи позивача на державній службі період вимушеного прогулу саме з 27.04.2004 по 01.01.2024 та такий період підлягає зарахуванню до його стажу державної служби.
Серед іншого позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області прийняти рішення про його переведення на пенсію за віком згідно з Законом України «Про Державну службу» починаючи з 18.04.2025 року.
Пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об'єктивний розгляду всіх поданих документів для переведення на пенсію за віком за Законом №889-VII.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п.4 ч.2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вважає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 25.04.2025 року № 951060848891, визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи позивача на державній службі період вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 01.01.2024 та зобов'язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2025 про переведення на пенсію за віком за Законом №889-VII, зарахувавши до його стажу державної служби період вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 01.01.2024.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 3633,20 грн.
Між тим позивачем заявлено 2 позовні вимоги немайного характеру, а саме про визнання протиправним та скасування рішення та про визнання протиправними дій, а також похідні від них вимоги. Отже за подання до суду цього позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Суд вважає, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 1900 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,80 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна,3, м. Черновці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345), треті особи Державна екологічна інспекція України (пров. Новопечерський, 3, корпус,2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.04.2025 року №951060848891 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на державній службі період вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 01.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2025 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», зарахувавши до його стажу державної служби період вимушеного прогулу з 27.04.2004 по 01.01.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1900 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва