04 вересня 2025 рокусправа № 380/25366/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256659, місцезнаходження: м.Львів, вул. Валова, 20 до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , у якій просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 відновити пам'ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом приведення попереднього стану кв. АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позову зазначено, що 30.03.2024, за результатами проведеного обстеження Управлінням охорони історичного середовища ЛМР, в рамках моніторингу, відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятки архітектури за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що власником квартири АДРЕСА_5 проведено роботи з перепланування приміщень у пам'ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу культурної спадщини. Управлінням охорони історичного середовища ЛМР, 30.04.2024, було проведено повторне обстеження пам'ятки архітектури за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 29. Відповідно до відомостей реєстру будівельної діяльності, відсутні будь-які відомості щодо реєстрації чи видання документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Львів, вул.Дорошенка, 29. Відповідно до частини третьої статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Третя особа пояснення на позовну заяву не подала.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 23.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 06.01.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Львівську міську раду.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Згідно з даними Переліку пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, затвердженого Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 18.01.2021 року № 14, житловий будинок (будинок Зигмунта Райнгольда), за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 29 є пам'яткою архітектури, охоронний № 4375-Лв, які внесені на підставі Рішення виконкому Львівської обласної ради №381 від 05.07.1985.
30.03.2024, за результатами проведеного обстеження Управлінням охорони історичного середовища ЛМР, в рамках моніторингу, відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятки архітектури за адресою: м. Львів, вул.Дорошенка,29, встановлено, що власником квартири № 3 проведено роботи з перепланування приміщень у пам'ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу культурної спадщини.
За результатами проведеного обстеження складено акт візуального обстеження від 30.03.2024.
Управлінням охорони історичного середовища ЛМР 30.04.2024 проведено повторне обстеження пам'ятки архітектури за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 29.
За результатами проведеного обстеження складено акт візуального обстеження від 30.04.2024.
Відповідно до відомостей реєстру будівельної діяльності, відсутні будь-які відомості щодо реєстрації чи видання документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 29.
Вважаючи, що відповідач протиправно провів роботи з перепланування приміщень у пам'ятці культурної спадщини, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи місцевого самоврядування відповідно до статті 144 Конституції України в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Стаття 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (зі змінами) визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: 1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Підпунктом 3 пункту б частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, окрім іншого, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічні положення містяться у статті 14 Закону України "Про основи містобудування" № 2780-XII від 16.11.1992 (зі змінами).
Згідно зі статею 7 Закону України "Про основи містобудування державне регулювання у сфері містобудування" здійснюється, в тому числі органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку встановленому законодавством.
Частина перша статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" №2807-IV від 06.09.2005 (зі змінами) визначає, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.
Пунктом 5.1.9 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 891 від 08.10.2021, визначено, що таке управління для реалізації завдань та виконання повноважень, передбачених цим Положенням, іншими нормативними актами, має право звертатись до суду з позовними заявами у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування у межах повноважень.
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирному будинку. Спільним майном багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирному будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; стаття 319 згаданого Кодексу визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина п'ята статті 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
При цьому, згідно з частиною другою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Відповідно до пункту 20.2.3 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 (з наступними змінами), незадовільний стан утримання та ремонту фасадів, цоколів, будинкових вказівників у КУпАП кваліфікується як порушення правил експлуатації житлових будинків, житлових приміщень та інженерного обладнання, псування житлових будинків, житлових приміщень, їх обладнання та елементів.
Стаття 179 Житлового кодексу УРСР визначає, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 1.4.6 Правил, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Пунктом 4 "Правил користування приміщеннями житлових будинків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 за № 45, встановлено права та обов'язки власників та наймачів (орендарів) приміщень житлових будинків. Зокрема, такі мають право на переобладнання і перепланування житлових та підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.09.2006 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення, ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання, ДБН А.22-3-97 Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва).
Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначає, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згаданий Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено: пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.
У якій би власності пам'ятка не перебувала, виходячи із змісту частин четвертої, п'ятої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства.
Конституцією України також зобов'язано кожного не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Згідно зі статею 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки), покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.
Відповідно до частини третьої статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
Відповідно до відомостей реєстру будівельної діяльності, відсутні будь-які відомості щодо реєстрації чи видання документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 29.
Суд, з поданих позивачем доказів встановив, що відповідач здійснив втручання у несучі конструкції будинку.
Відповідно до актів від 30.03.2024 та 30.04.2024, встановлено, що відповідач самочинно провів роботи з перепланування приміщень у пам'ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, водночас доступ до приміщень у представників позивача відсутній.
На час розгляду справи, вчинене відповідачем порушення, на усунення якого подано позов, не усунуто та продовжує тривати.
З урахуванням викладеного, суд висновує про необхідність зобов'язання відповідача відновити пам'ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом приведення її до попереднього стану.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав суду доказів понесення таких витрат, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
адміністративний позов Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 відновити пам'ятку архітектури, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом приведення її до попереднього стану.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович