04 вересня 2025 рокусправа № 380/10306/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградського відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Червоноградський відділ Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Червоноградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
- зобов'язати Червоноградський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунула належним чином.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із досягненням 25-річного віку позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила вклеїти фотокартку до паспорта громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, однак отримала відмову.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що Пунктом 18 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування. Згідно пунктом 2 розділу V Тимчасового порядку №456 для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Так, відповідно до долученої до позову копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоноградським МС ГУ ДМС України у Львівській області 14.06.2013, на ім'я ОСОБА_1 , такий паспорт виданий позивачці у 22-річному віці. За вклеюванням нового фото по досягненню 25-річного віку позивач мала звернутися у встановлений законодавством строк (30 календарних днів) починаючи з 28.10.2015. Тобто, станом на день подачі позову минуло 9 років і 7 місяців, як ОСОБА_1 проживає в Україні з недійним документом, що посвідчує її особу. Згідно абзацу 2 пункту 8 Положення №2503-XII до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Зауважив, що позиція та аргументи позивача обґрунтовані висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), проте це помилково, оскільки справа №380/10306/25 не відповідає ознакам типової справи для даної зразкової справи. Окрім цього, відповідач зауважив, що за результатами розгляду заяви позивача рішень по суті відповідачем не приймалося, а лист, який позивач оскаржив, є відповіддю на звернення та має роз'яснювальний характер.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, має паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, виданий Червоноградським МС ГУ ДМС України у Львівській області 14.06.2013.
Позивач вказує, що після досягнення 25-річного віку у лютому 2025 року вона звернулася до відповідача в усній формі з паспортом та двома фотокартками розміром 3,5 x 4,5 см з метою вклеювання таких до паспорта, однак отримала відмову, оскільки звернулася пізніше, ніж через місяць після досягнення 25-річного віку, відповідач запропонував обміняти паспорт книжечку на паспорт ID-картку.
Також, 25.03.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою довільної форми, в якій просила вклеїти у її паспорт у формі книжечки зразка 1994 року фото у зв'язку із досягненням 25-річного віку. Також, посилаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 вказала про відсутність потреби обміну паспорта та відмовилася від надання згоди на обробку її персональних даних.
За результатами розгляду звернення відповідач листом від 29.03.2025 №4619.43-207/4619.1-25 повідомив позивача про відсутність правових підстав для вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. У листі відповідача вказав, що «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України».[…] Згідно постанови якщо особа, яка досягла 25- або 45-річного віку, та не звернулася в установленому законодавством порядку на пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток (у такому разі паспорт зразка 1994 року підлягає обміну).[…] Отже, переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів.[…] Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.[…] Враховуючи викладене, у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для вклеювання Вам фотокартки у паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ».
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частиною 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною першою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-ХІІ) затверджено Положення про паспорт громадянина України.
Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Згідно з пунктом 8 Положення №2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 12 Положення №2503-XII видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін.
Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з пунктом 15 Положення №2503-XII для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.
Пунктом 16 Положення № 2503-XII встановлено, що обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18 Положення №2503-XII).
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною 7 статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Також, статтею 7 Закону №5492-VI передбачено перелік інформації, що вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру. Водночас згідно з частиною 6 статті 7 Закону №5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом.
Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров'я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Так, пунктом 3 згаданої постанови установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток (підпункт 6 пункту 6 Порядку №302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Окрім цього, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок №456).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456).
Розділом IV Тимчасового порядку №456 врегульовано порядок обміну паспорта.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:
1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;
2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);
3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 для обміну паспорта заявник подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) паспорт, що підлягає обміну;
4) дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;
6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Розділом V Тимчасового порядку №456 врегульовано порядок вклеювання фотокарток.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу V «Уклеювання фотокарток» Тимчасового порядку №456 третя і п'ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років.
Для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
З викладених норм прав висновується, що у разі досягнення особою 25- або 45-річного віку така особа після досягнення відповідного віку повинна звернутися до територіального органу ДМС України протягом одного місяця із заявою та двома фотокартками для їх вклеювання до паспорта книжечки зразка 1994 року. Якщо особа протягом встановленого строку не звернулася та не вклеїла нове фото до паспорта при досягненні його власником зазначеного віку, такий паспорт вважається недійсним та згідно з підпунктом 6 пункту 6 Порядку №302 підлягає обміну.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 22-х років документована паспортом громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року серії НОМЕР_1 /арк.спр.9-12/.
Позивач після досягнення 25-річного віку у лютому 2025 року звернулася до відповідача в усній формі з паспортом та двома фотокартками розміром 3,5 x 4,5 см з метою вклеювання таких до паспорта, однак отримала відмову, оскільки звернулася пізніше, ніж через місяць після досягнення 25-річного віку, відповідач запропонував обміняти паспорт книжечку на паспорт ID-картку.
Також, 25.03.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою довільної форми, в якій просила вклеїти у її паспорт у формі книжечки зразка 1994 року фото у зв'язку із досягненням 25-річного віку. Також, посилаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 вказала про відсутність потреби обміну паспорта та відмовилася від надання згоди на обробку її персональних даних.
Таким чином, позивач досягла 25-річного віку 28.10.2015, однак з вимогою вклеїти фотокартку у зв'язку з досягненням 25-річного віку до відповідача звернулася лише 25.03.2025, через 9 років після дня народження, з порушенням місячного строку, визначеного Постановою №2503-XII.
Водночас суд встановив, що позивач не заперечує той факт, що вона не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка про вклеювання фотокартки при досягненні 25 років.
З огляду на приписи пункту 8 Положення №2503-XII та враховуючи встановлені обставини, суд висновує, що паспорт книжечка позивача вважається недійсним.
Суд звертає увагу на особливий характер спірних відносин зумовлений фізичним віком особи (досягненням 25-ти річного віку), а тому, чинне законодавство не передбачає підстав та права суду для поновлення такого строку, так як ніхто не може вплинути (зупинити чи поновити) фізичний вік особи.
Крім цього, Порядок №302 не містить імперативної заборони щодо вклеювання фотокартки до паспорту у формі книжечки після спливу місячного строку. У той же час, позитивне вирішення цього питання з порушенням встановленого строку може мати місце тільки в межах того періоду, в якому вік громадянина складає 25 років. В іншому випадку, взагалі втрачається сенс законодавчого припису щодо вклеювання фотокартки як такого, що покликаний забезпечити ідентифікацію особи саме станом на цей вік.
Аналогічна позиція викладена Восьмими апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.08.2024 у справі №260/113/24.
Також слід зазначити, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта або вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи паспорта зразка 1994 року - заяви про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому особою віку.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові, зокрема, від 28.04.2020 у справі №200/2694/19-а.
Отже, суд висновує, що у позивача відсутнє право на вклеювання фотокартки у вже існуючий паспорт у формі книжечки, оскільки він є недійсним.
При цьому, на день звернення позивача із заявою з вимогою вклеїти фотокартку після досягнення 25-річного віку підпунктом 6 пункту 6 Порядку №302 встановлено, що у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток здійснюється обмін паспорта.
Водночас як у відповідь на усне звернення, так і в відповідь на заяву позивача відповідач повідомив позивача, що її паспорт підлягає обміну.
Так, у цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача за заявою позивача вклеїти до її паспорта фотокартку після досягнення 25-річного віку, а не у зв'язку з відмовою видачі їй паспорта у формі книжечки.
Крім цього, відмова відповідача у вклеєнні до паспорта книжечки позивача фотокартки після досягнення нею 25-річного віку зумовлена тим, що такий паспорт позивача вважається недійсним та підлягає обміну у зв'язку із неподання відповідної заяви протягом місяця після досягнення позивачем 25 років.
У контексті викладеного суд критично оцінює покликання позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 визначено, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Також вказано, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 (зразкова справа) стосуються права позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Однак з огляду на встановлені обставини цієї справи, а саме: звернення позивача до відповідача з вимогою щодо здійснення процедури вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ з пропуском місячного строку без наявності обставин, що визначені у висновках типової справи №806/3265/17, застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 є неможливим.
Водночас слід вказати, що частиною 1 статті 6 Закону України №2297-VI «Про захист персональних даних» визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована у законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто, фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що водночас не виправдовує неякісний закон та впливає на конституційні права такої особи. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Аналогічна правова позиція відображена в рішенні Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №803/1306/17.
Так, слід зауважити, що, зокрема, відповідно до частини 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 7 Закону №5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.
Тобто, у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому, обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.
З огляду на викладене, суд висновує, що відповідач відмовляючи позивачу вклеїти в паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки фото у зв'язку із досягненням позивачем 25-річного віку діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Щодо інших покликань сторін суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович