Іменем України
05 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1025/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Гамова Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Гамова Владислава Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 коштів (добових) за час перебування у відрядженні та компенсації витрат на проїзд;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти (добові) за час перебування у відрядженні в сумі 245 100,00 грн та компенсувати витрати на проїзд у сумі 1162,38 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2022 № 3888-ВВ про особовий склад постановлено вважати таким, що вибув у відрядження із залишенням на військовій службі капітана ОСОБА_1 (У-948068), до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 27.10.2022 № 1166-ОС з 20 листопада 2022 року.
В подальшому позивач відбув до в/ч НОМЕР_1 11 лютого 2025 року, у зв'язку із закінченням відрядження на підставі листа голови Державної прикордонної служби України від 05.02.2025 № 08/9234-25 про відкликання із відрядження з Білолуцької селищної військової адміністрації військовослужбовця ОСОБА_1 та відповідно до розпорядження начальника Білолуцької селищної військової адміністрації від 07.02.2025 № 2-к «Про припинення виконання обов'язків». Таким чином, позивач перебував у службовому відрядженні впродовж 817 діб.
Керуючись постановою КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», наказу Міністерства Фінансів України від 13.03.1998 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2012 № 582, позивач 18.03.2025 подав рапорт з проханням нарахувати та виплатити йому кошти (добові) за відрядження та компенсувати витрати на проїзд разом із звітом про використані кошти та посадковими квитками.
Однак, відповідно до листа відповідача від 14.04.2025 № 09/8320-25 наразі виплата зазначених коштів не здійснена.
З огляду на отриману інформацію, позивач вважає, що відмова відповідача щодо виплати добових витрат та на проїзд призвела до порушення його прав та законних інтересів, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухалою суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення вимог з огляду на таке.
Позивач проходить службу у відповідача з 09.04.2020 по теперішній час.
Згідно наказу начальника загону від 19.11.2022 №3888-ВВ «Про особовий склад» позивач вибув у відрядження із залишенням на військовій службі з 20.11.2022.
Згідно наказу начальника загону від 15.02.2025 №175-ОС «Про особовий склад» позивач прибув з відрядження та приступив до виконання обов'язків з 14.02.2025.
Як зазначено у відповіді від 14.04.2025 №09/8320-25-Вих позивачем не надано посвідчення про відрядження, відповідно встановити прибуття у відрядження та вибуття, кількість днів перебування у відрядженні неможливо, оскільки пунктом 2.3. визначений максимальний строк перебування у відрядженні - 30 діб.
Також зазначено, що у відповідача відсутній будь - який випадок, передбачений абзацом другим, п'ятим, дев'ятим, десятим, сімнадцятим пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».
Крім того, у відповідача відсутні документи, які підтверджують отримання посвідчення про відрядження. Проте, відсутні підстави стверджувати, що позивач вибув у відрядження без належно оформлених документів, зокрема без посвідчення про відрядження.
Вказаний факт не змінює тієї обставини, що позивач вибуваючи у відрядження у разі відсутності повного пакету документів, які підтверджують його направлення у відрядження, все одно вибув у відрядження.
Окрім того, позивачем порушений порядок подання звіту, згідно наказу начальника загону від 15.02.2025 №175-ОС «Про особовий склад» позивач прибув з відрядження та приступив до виконання обов'язків, з 14.02.2025. В свою чергу, звіт позивачем поданий, згідно рапорту від 22.03.2025 №27/20961/25-Вн - 22.03.2025, що свідчить про порушення пункту 1.7 розділу І Інструкції №582.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 09.04.2020 по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 07.07.2025 № 08/3705.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - загон) від 19.11.2022 № 3888-ВВ позивач вибув у відрядження із залишенням на військовій службі до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 27.10.2022 № 1166-ОС, з 20.11.2022.
Згідно з розпорядженням Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області від 21.11.2022 № 19-к позивач приступив до роботи на посаді першого заступника начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області з 21.11.2022, як такий, що прибув у відрядження із залишенням на військовій службі, з посадовим окладом згідно штатного розпису 11500,00 грн.
Розпорядженням Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області від 19.06.2023 № 30-к внесені зміни до розпорядження начальника селищної військової адміністрації «Про призначення Миколи Проньки» від 21.11.2022 № 19-к, викладено другий абзац в такій редакції:
«Приступити до виконання службових обов'язків в межах наданих повноважень на посаді першого заступника начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області з 21.11.2022, як такий, що прибув у відрядження із залишенням на військовій службі, з грошовим забезпеченням за останньою штатною військовою посадою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Розпорядженням Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області від 07.02.2025 № 2-к припинено виконання обов'язків на посаді першого заступника начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області 11.02.2025, у зв'язку із закінченням відрядження та відбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з наказом начальника загону від 15.02.2025 № 175-ОМ позивач прибув з відрядження та приступив до виконання обов'язків з 14.02.2025.
18.03.2025 позивач звернувся з рапортом про надання вказівки голвоному бухгалтеру - начальнику фінансово-екоомічного відділу на виплату коштів за відрядження до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області.
До рапорту додано: звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, посадкові документи АТ «Укрзалізниця» від 12.02.2025 та 13.02.2025.
Згідно звіту від 18.03.2025 позивачем витрачено коштів у загальній сумі 246262,38 грн, з них: 292,26 грн та 870,12 грн проїзд АТ «Укрзалізниця» та 245100,00 грн добові (817 діб *300,00 грн).
У період перебування позивача у відрядженні з 21.11.2022 по 11.02.2025 грошове забезпечення позивачу нараховувалося та виплачувалося відповідачем, що підтверджується архівними відомостями.
На адвокатський запит від 09.04.2025 № 090425/01 Білолуцькою селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області листом від 14.04.2025 № 654/04-16 повідомлено, що позивач під час перебування на посаді гарячим котловим харчуванням не забезпечувався та кошти за відрядження (добові) не отримував, такк як знаходився на грошовому забезпеченні за останньою штатною військовою посадою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до п.4 Порядку фінансового забезпечення діяльності військоих адміністрацій, затвердженого постановою КМУ від 01.04.2022 № 397.
Також зазначено, що в Білолуцькій селищній військовій адміністрації Старобільського району Луганської області запроваджено дистанційний режим роботи, відповідно позивач мав спроможність проживати та працювати в будь-якому місті на підконтрольній Україні території.
На адвокатськй запит від 09.04.2025 за №7287-25Вх відповідач листом від 14.04.2025 № 09/8320-25-Вих повідомив, що згідно підпункту 2.6 розділу ІІ Інструкції №582 фактичний час перебування у відрядженні визначається за наявними відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування у дорозі. Після прибуття з відрядження позивачем не було надано посвідчення про відрядження з відмітками про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Враховуючи вищевикладене, у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для виплати добових витрат.
На адвокатськй запит від 17.04.2025 за №170425/01 щодо надання інформації про надання позивачу посвідчення про відрядження відповідач листом від 10.05.2025 № 08/10589-25-Вих повідомив, що запитувана в пунктах 1-3 інформація в НОМЕР_3 прикордонного загону відсутня, оскільки військова частина на той час приймала активну участь в бойових діях та передислоковувалась з окупованих на даний час територій. Також у відповідь на 4 питання інформую, що станом на 2022 рік завдання щодо виготовлення посвідчення про відрядження покладались посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону в кожному випадку індивідуально. Таким чином з огляду на участь військової частини в бойових діях та передислокацію, надати запитувану інформацію не вбачається можливим.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац п'ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статі 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 154 Положення військовослужбовцям, які направляються у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження.
Військовослужбовці після прибуття до місця відрядження зобов'язані в установлений строк з'явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити свого безпосереднього начальника про прибуття і виконувати поставлені завдання.
Відповідно до пунку 1.1 розділу I Загальні положення Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 30.07.2012 № 582 (далі - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України (далі - орган Держприкордонслужби) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.
Згідно з пунктом 1.2 розділу I Загальні положення Інструкції орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, зобов'язаний забезпечити його коштами. Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Відповідно до пункту 1.7 розділу I Загальні положення Інструкції після повернення з відрядження до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, військовослужбовець зобов'язаний подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження. Сума залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження, підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок органу Держприкордонслужби, що їх видав (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс).
У разі якщо під час службових відряджень відряджений військовослужбовець отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, що наступає за днем прибуття до місця постійної служби).
У разі якщо під час службових відряджень відряджений військовослужбовець застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі та строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин начальник органу Держприкордонслужби може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
Разом із звітом про використання коштів, виданих на відрядження, подаються оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів, що підтверджують вартість зазначених у зв'язку з відрядженням витрат, а саме: проїзні документи, документи про витрати на наймання житлового приміщення, страхові поліси тощо.
Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів здійснюється до закінчення третього банківського дня після затвердження звіту про використання коштів, виданих на відрядження.
Відповідно до п.2.6 розділу II Інструкції направлення та умови відшкодування військовослужбовцям витрат на службові відрядження в межах України Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за наявними відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування у дорозі.
Відмітки засвідчуються: в органах Держприкордонслужби - підписом службової особи, на яку наказом (розпорядженням) начальника органу Держприкордонслужби покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.
Якщо відмітки про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби у посвідченні про відрядження немає, то добові не виплачуються.
Відповідно до пункту160 Положення військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади в державних органах, підприємствах, установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, який затверджується Президентом України.
У разі потреби у військовослужбовцях для заміщення вакантних посад у державних органах, підприємствах, установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби письмовий запит з інформацією про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад.
Рішення про відрядження військовослужбовця приймається Головою Державної прикордонної служби України та оформлюється його наказом на підставі запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного чи комунального закладу освіти та рапорту військовослужбовця.
Про призначення відряджених військовослужбовців на посади та переміщення по службі керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Адміністрацію Держприкордонслужби.
Пунктом 162 Положення визначено, що за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі види забезпечення, гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям, у тому числі оплата проїзду до місця проведення відпустки і назад, здійснюється у порядку та за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Належні види матеріального забезпечення (речове майно, продовольчий пайок або компенсації, медичне обслуговування) зазначені військовослужбовці одержують за рахунок Держприкордонслужби за нормами і в порядку, що встановлені для відповідних категорій військовослужбовців, за попереднім місцем служби або у найближчому органі Держприкордонслужби.
Після повернення до Держприкордонслужби зазначеним військовослужбовцям у разі їх зарахування у розпорядження відповідних начальників з дня їх повернення до Держприкордонслужби (але не раніше дня, до якого вони отримали грошове забезпечення або заробітну плату за останнім місцем роботи) і до призначення на посади або звільнення з військової служби виплачується грошове забезпечення за посадами, які вони займали в Держприкордонслужбі до відрядження.
Судом встановлено, що у спірний період позивач перебував у відрядженні із залишенням на військовій службі в Білолуцькій селищній військовій адміністрації Старобільського району Луганської області відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 27.10.2022 № 1166-ОС та був призначений на посаду першого заступника начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями частин п'ятої та шостої статті 4 Закону № 389-VIII визначено, що військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову адміністрацію).
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, положеннями Закону № 389-VIII безпосередньо визначено, що фінансування діяльності військових адміністрацій здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Тобто, обов'язок щодо фінансування Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області згідно вказаного Закону покладається на відповідний місцевий бюджет.
Механізм фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, зокрема здійснення оплати праці працівників та грошового забезпечення військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них в установленому законодавством порядку, визначає Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 року № 397 (далі - Порядок №397).
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку №397 військовослужбовцям військових формувань, утворених відповідно до законів, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, відрядженим до військових адміністрацій, виплачується грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, інші щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення в порядку та розмірах, установлених нормативно-правовими актами для військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, за останньою посадою, займаною перед відрядженням.
Водночас порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558).
Згідно з пунктом 8 Інструкції № 558 військовослужбовцям, відрядженим (прикомандированим) до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і організацій (далі - державні органи) із залишенням на військовій службі, органи Держприкордонслужби виплачують належне їм грошове забезпечення до дня відрядження (відкомандирування) включно з урахуванням часу, необхідного для проїзду до нового місця служби.
Військовослужбовцям, які за встановленим порядком були відряджені із залишенням на військовій службі до державних органів, установ та організацій з дня їх повернення до Держприкордонслужби, але не раніше дня, до якого їм виплачено грошове забезпечення в зазначених органах, і до дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за новими посадами, на які призначені, грошове забезпечення виплачується виходячи з посадового окладу за посадою, яку вони займали в державних органах, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з урахуванням пункту 1 глави 3 розділу V цієї Інструкції.
Згідно архівних довідок судом встановлено, що позивачу за період перебування у відрядженні відповідач виплачував грошове забезпечення відповідно до зазначеного вище законодавства. Позивач знятий з обліку гарячого котлового харчування у відповідача. Також позивачу були виплачені допомоги для оздоровлення та матеріальні допомоги для вирішення соціально - побутових питань згідно з обійманою посадою.
З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин суд дійшов таких висновків.
Стосовно позивача не може бути застосовано поняття «службове відрядження» визначене пунктом 1.1 Розділу І Інструкції № 582, оскільки цим пунктом передбачено виконання військовослужбовцем службового завдання поза місцем його постійної служби, а за спірних правовідносин позивач був звільнений із займаної раніше посади для виконання зовсім інших обов'язків.
За встановлених обставин відносно позивача повинні застосовуватися положення пунктів 160-162 Положення та положення Закону № 389-VIII.
Згідно Положення та Закону № 389-VIII фінансування діяльності військових адміністрацій здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Як встановлено матеріалами справи згідно з розпорядженням Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області від 21.11.2022 № 19-к позивач приступив до роботи на посаді першого заступника начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області з 21.11.2022, як такий, що прибув у відрядження із залишенням на військовій службі, з посадовим окладом згідно штатного розпису 11500,00 грн.
Розпорядженням Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області від 19.06.2023 № 30-к внесені зміни до розпорядження начальника селищної військової адміністрації «Про призначення Миколи Проньки» від 21.11.2022 № 19-к, викладено другий абзац в такій редакції:
«Приступити до виконання службових обов'язків в межах наданих повноважень на посаді першого заступника начальника Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області з 21.11.2022, як такий, що прибув у відрядження із залишенням на військовій службі, з грошовим забезпеченням за останньою штатною військовою посадою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Таким чином, питання щодо грошового забезпечення позивача на період його відрядження до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області було врегульовано у визначеному законодавством порядку.
Спору щодо строків та розміру виплати грошового забезпечення за період перебування у відрядженні позивачем не заявлялося та не заявляється.
Тобто, судом достовірно встановлено, що позивач у період відрядження вчасно та в повному обсязі отримував визначене діючим законодавством грошове забезпечення.
Суд зазначає, що за спірних правовідносин за період перебування у відрядженні військовослужбовцю не передбачена виплата добових.
Спору щодо правовідносин, які врегульовані пунктом 8 Інструкції № 582, позивачем не заявляється та не надано належних доказів.
Аналіз вищезазначеного свідчить про те, що право позивача на грошове забезпечення за період його відрядження до Білолуцької селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області з 21.11.2022 по 11.02.2025 відповідачем не порушувалося, у відповідача відсутній обов'язок щодо нарахування та виплати добових позивачу за вказаний період, інших порушень прав позивача у зв'язку із відрядженням за вказаний період судом не виявлено, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Гамова Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльнності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти (добові) за час перебування у відрядженні - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Борзаниця