Іменем України
05 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/8963/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладі профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені за 2021 рік,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Київське МВ ФСЗІ) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладі профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - відповідач, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 200805,45 грн і пеню у розмірі 5140,48 грн, а всього 205945,93 грн.
Позовні вимоги Київського МВ ФСЗОІ мотивовані тим, що 22 лютого 2022 року ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» подало до фонду звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна). Відповідно до цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 55 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 2 особи.
Позивач вказує, що кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає 2 особи, таким чином, відповідачем не було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю.
Отже, за не працевлаштування однієї особи з інвалідністю, відповідач згідно з положеннями статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до 15 квітня 2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 200805,45 грн.
На момент подання до суду цього позову адміністративно-господарські санкції в указаному розмірі відповідачем не сплачені.
У частині другій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, відповідачу за період з 16 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року нарахована пеня у розмірі 5140,48 грн, а загальна сума, яка підлягає до сплати відповідачем складає 205945,93 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Київського МВ ФСЗОІ, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» у липні 2022 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що товариством здійснено всіх заходів для працевлаштування осіб інвалідністю, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування позивача про вказані дії, систематичне подання звітності за формою № 3-??. Крім того, працівниками товариства, відповідальними за цей напрямок, постійно переглядалась інформація, розміщена на головній сторінці Київського міського центру зайнятості в рубриці «Знайти працівника», проте, на жаль серед безробітних з числа осіб з інвалідністю не знайшлось осіб, які бажали би зайняти вакансії, наявні у товаристві, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.
Крім того, відповідач вказує, що на підприємство покладається обов'язок зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, при цьому, закон не покладає на підприємство обов'язок здійснювати самостійним пошук таких працівників.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, судом від позивача витребувані додаткові документи у справі.
Ухвалою від 21 липня 2025 року залишено без задоволення клопотання ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Після прийняття справи до провадження Луганським окружним адміністративним судом, сторонами подало до суду додаткові пояснення, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, а відповідач - заперечує проти такого задоволення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.
22 лютого 2022 року ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» подало до Київського МВ ФСЗОІ звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 55 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 2 особи.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 55 осіб;
- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа;
- кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 2 особи;
- фонд оплати праці штатних працівників тис. грн - 11044,30;
- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 200805,45 грн;
- сума адміністративно-господарських санкцій - 200805,45 грн (200805,45 грн х 1 особу);
- кількість днів прострочення з 16 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року (включно) - 62 дні;
- сума пені, що необхідно сплатити - 5140,48 грн.
Загальна сума до сплати - 205945,93 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.
При цьому, частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.
За положеннями пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, зокрема своєчасно та у повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення і трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», та Порядок її подання, відповідно до пункту 5 розділу І якого форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, в контексті Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку № 316 на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець навіть одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надаючи інформацію про попит на вакансії підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» розроблені заходи для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, зарезервовано та виділено дві вакантні посади в штатному розкладі для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: двірник управління інженерно-господарського забезпечення будинку і Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.
Протягом 2021 року відповідачем у березні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді і грудні 2021 року подавалися звіти за формою № 3-ПН до місцевого центру зайнятості про наявність двох вакансій для осіб, які повинні працювати на робочому місці, створеному відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
При цьому, позивачем не надано суду доказів, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або такі особи звертались самостійно та їм було відмовлено у працевлаштуванні.
У постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 812/1140/18 Верховний Суд вказав, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування, за умови, що відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування таких осіб відповідно до встановленого нормативу. При цьому, якщо жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано і не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку товариства.
З огляду на вказане суд погоджується із твердженням позивача про наявність факту невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2021 році, однак вини відповідача у цьому немає, оскільки він вжив усі необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
За положеннями частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, за наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за непрацевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю у 2021 році.
Враховуючи те, що відповідачем у 2021 році дотримані вимоги чинного законодавства щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов'язків), а також повідомлено про створені робочі місця державну службу зайнятості, в його діях відсутні ознаки правопорушення, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 22869098, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладі профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ідентифікаційний код 02583780, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41) про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені за 2021 рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль