28 серпня 2025 року Київ № 320/11515/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Диренко А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Деркач В.В.,
представника відповідача - Волоха В.В.,
представника третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний секретар Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України Петрук Віталій Вікторович про визнання протиправними дії, визнання протиправним і скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства економіки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний секретар Міністерства економіки України Петрук Віталій Вікторович, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства економіки України з видачі наказу № 130-К про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження;
- визнати протиправним і скасувати наказ № 130-К Міністерства економіки України про порушення дисциплінарного провадження з відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
У обґрунтування позову зазначено, що позивач працює на різних посадах державної служби в Міністерстві економіки України з 17.01.2020. Наказом Міністерства економіки України від 29.03.2023 № 435-к з 29.03.2023 позивач призначений на посаду директора департаменту праці та зайнятості Міністерства економіки України.
20.02.2025 замість підписання проектів наказів на відпустку позивачу, відповідач підписав наказ Міністерства економіки України від 20.02.2025 № 130-К "Про дисциплінарне провадження" (далі - Наказ № 130-К), в якому на відповідно до статей 68 та 72 Закону України "Про державну службу" наказав з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку позивача порушити дисциплінарне провадження з відстороненням від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
Підставою для підписання наказу зазначено 2 доповідні записки директора департаменту цифрового розвитку та електронних сервісів Євгенія Сторожука від 20.02.2025 № 4001-05/62, від 20.02.2025 № 4001-05/64.
Згідно з абзацом 2 пункту 11 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 "Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження" не можуть бути залучені до роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби, дисциплінарної комісії представники державного органу, особисто заінтересовані у результатах дисциплінарного провадження.
Позивач зазначає, що Наказ № 130-К був підписаний менш ніж за 2 робочі години з моменту отримання доповідної записки, яка стала його основою, що рішення про початок дисциплінарного провадження було ухвалене не в результаті всебічного розгляду, а як спосіб усунути позивача від виконання посадових обов'язків.
Наказ № 130-К передбачає розгляд справи позивача дисциплінарною комісією, склад якої формується відповідачем. До її складу входять посадові особи, які перебувають у прямій адміністративній залежності від ОСОБА_2 . На думку позивача, склад дисциплінарної комісії є упередженим і не відповідає вимогам законодавства щодо об'єктивного та неупередженого розгляду справи.
Позивач звернув увагу на те, що жодного дисциплінарного проступку позивачем вчинено не було, відсторонення застосоване як покарання за спробу відстояти свої права на законне погодження відпустки. Порушення права позивача на відпустку є неприпустимим.
Також позивач вважає, що його відсторонення є не юридично виправданим заходом, а способом його усунення з посади з метою подальшого звільнення. Наказ № 130-К "Про дисциплінарне провадження" є незаконним, оскільки: прийнятий без пояснень позивача, відсутні правові підстави для початку дисциплінарного провадження, перевищені повноваження ОСОБА_3 при погодженні кадрових наказів, створено конфлікт інтересів у складі дисциплінарної комісії. Відсторонення позивача є репресивним заходом без належного обґрунтування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , державного секретаря Міністерства економіки України про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування рішення повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року відмовлено в прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі № 320/11515/25 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національного агентство з питань запобігання корупції.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний секретар Міністерства економіки України Петрук Віталій Вікторович, про визнання протиправними дії, визнання протиправним і скасування рішення відмовлено.
Ухвалою суду від 16.07.2025 задоволено заяву позивача про участь в режимі відеоконференції по справі № 320/11515/25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року відмовлено в прийнятті клопотання позивача від 15.07.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року cуд ухвалив закрити підготовче провадження у справі № 320/11515/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 серпня 2025 року о 12:00 год.
У судовому засіданні 28.08.2025 суд замінив найменування відповідача Міністерства економіки України на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі також - Мінекономіки), оскільки представником відповідача надано суду Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 99571032015 від 24.07.2025, в якому міститься інформація про зміну відповідачем найменування.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, при цьому зазначивши, що підставою для видання наказу № 130-К стали доповідні записки директора департаменту цифрового розвитку та електронних сервісів - Сторожука Є.Л. від 20.02.2025 № 4001-05/62 та від 20.02.2025 № 4001-05/64. Відповідно до інформації, викладеній в доповідних записках, департаментом цифрового розвитку та електронних сервісів було здійснено цифровий аналіз карток від 13.02.2025 № 1787 та від 13.02.2025 № 1784 у системі електронного документообігу "АСКОД".
Згідно з даними, отриманими під час аудиту дій користувачів з системи електронної взаємодії Мінекономіки, 20.02.2025 о 15:24 та о 15:25 ОСОБА_1 , директор департаменту праці та зайнятості Мінекономіки, здійснив вхід у картки проектів наказів щодо особового складу під номерами № 1787 та № 1784 від 13.02.2025.
Вказані проекти наказів стосувалися питання надання відпустки ОСОБА_1 .
Після входу до відповідних карток ОСОБА_1 повторно направив зазначені проекти на погодження начальнику відділу запобігання корупційній діяльності ОСОБА_3 , а також на підпис державному секретарю Мінекономіки Петруку В.В., активувавши функцію "На погодження" в системі електронного документообігу "АСКОД".
Оскільки факти самовільного втручання позивачем в роботу інших посадових осіб, без їх відома, повторного направлення документів на погодження та їхнє внесення до системи в обхід стандартної процедури могли свідчити про перевищення службових повноважень ОСОБА_1 , дії ОСОБА_1 викликали підозру щодо можливої фальсифікації або маніпулювання документами, які мають суттєве значення як для дисциплінарного провадження так і діяльності міністерства в цілому, враховуючи його посаду та доступ до електронної системи документообігу, було порушено дисциплінарне провадження. Таким чином, Мінекономіки на підставі, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством було прийнято рішення про початок дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 , що є правомірним заходом, спрямованим на з'ясування обставин його дій та оцінку їх відповідності вимогам державної служби.
Також зазначив, що обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій він просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, не брати до уваги відзив відповідача Міністерства економіки України на позовну заяву. Зазначив, що доповідні записки від 20.02.2025 № 4001-05/62 та від 20.02.2025 № 4001-05/64, на які відповідач посилається в якості підстави для порушення дисциплінарного провадження з відстороненням від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження директора департаменту праці та зайнятості ОСОБА_1 містять неправдиву та викривлену інформацію. Вхід у електронні документи у вигляді проектів наказів з особового складу від 13.02.2025 № 1784 та від 13.02.2025 № 1787 про надання відпустки ОСОБА_1 не був заборонений позивачу ані апаратним способом, ані програмним способом, ані положенням про очолюваний структурний підрозділ позивача, ані посадовою інструкцією позивача. Також відповідач не надав cуду жодних пояснень про первинні причини видання цього наказу, якими є відмова у наданні відпустки позивачу. Крім того, зазначив про порушення права позивача на відпочинок, як і інші порушення прав позивача, вчинені відповідачем умисно, зокрема, з метою припинення позивачем трудових правовідносин, а також наявності систематичного та триваючого характеру незаконних дій відповідача відносно позивача.
Позивач надав суду додаткові письмові пояснення на позов, в яких зазначено, що під час підготовчого провадження дисциплінарне провадження, яке порушене наказом № 130-К, було припинене наказом від 14.04.2025 № 303-К "Про закриття дисциплінарного провадження" (далі - Наказ № 303-К). Таким чином, Наказ № 303-К прямо пов'язаний (випливає) із наказом № 130-К, отже суд може і має оцінити зміст наказу № 303-К, який прямо пов'язаний (випливає) із наказом № 130-К, який є предметом судового спору, та його наслідки для правового становища позивача. Відображення у Наказі № 303-К чітких підстав його видання має вирішальне значення для забезпечення правової визначеності у статусі позивача для підтвердження відсутності у його діях дисциплінарного проступку та усунення будь-яких сумнівів щодо репутаційних ризиків у професійному середовищі. Саме чіткі підстави є необхідним засобом юридичного захисту від подальшої дискредитації позивача.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні таких. Третя особа ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, додаткові пояснення, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом Міністерства економіки України від 29.03.2023 № 435-К з 29.03.2023 ОСОБА_1 призначений на посаду директора департаменту праці та зайнятості Міністерства економіки України.
Наказом з особового складу Міністерства економіки України від 20.02.2025 № 130-К "Про дисциплінарне провадження", відповідно до статей 68 та 72 Закону України "Про державну службу" наказано з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку ОСОБА_1 - директора департаменту праці та зайнятості порушити дисциплінарне провадження з відстороненням від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
Підстава: доповідні записки директора департаменту цифрового розвитку та електронних сервісів Євгенія Сторожука від 20.02.2025 № 4001-05/62, від 20.02.2025 № 4001-05/64.
Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ у Міністерстві економіки України розглянути дисциплінарну справу ОСОБА_1 .
Надалі наказом Міністерства економіки України від 14.04.2025 № 303-К "Про закриття дисциплінарного провадження" дисциплінарне провадження було закрито без накладення стягнення.
На поданні дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у Міністерстві економіки України за результатом розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 державним секретарем Міністерства економіки України Петруком В.В накладено резолюцію, якою встановлено, що у діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку.
Надалі наказом Міністерства економіки України від 14.04.2025 № 303-К "Про закриття дисциплінарного провадження" дисциплінарне провадження було закрито без накладення стягнення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо видачі Наказу № 130-К "Про дисциплінарне провадження" та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження та з наказом від 20.02.2025 № 130-К "Про дисциплінарне провадження", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною другою статті 1 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Основні обов'язки державного службовця закріплені у частині першої статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно з частинами першою та другою статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Дисциплінарними проступками є 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. (ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу").
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Згідно з частинами першою та другою статті 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 71 Закону України "Про державну службу").
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджений Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок). Цей Порядок визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.
Згідно з пунктом 4 Порядку дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (п. 7 Порядку).
Відповідно до пункту 18 Порядку, Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право ознайомлюватися з матеріалами, що належать до повноважень Комісії, дисциплінарної комісії, висловлювати свою позицію під час засідання Комісії, дисциплінарної комісії та брати участь у прийнятті рішень шляхом голосування, ініціювати в разі потреби скликання засідання Комісії, дисциплінарної комісії, здійснювати інші повноваження, які пов'язані із забезпеченням діяльності Комісії, дисциплінарної комісії, відповідно до Закону.
Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право одержувати пояснення від державного службовця та від інших осіб щодо обставин справи, одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших державних органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів дисциплінарної справи, одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються дисциплінарного провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Закону України "Про державну службу", державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених п. п. 1, 7-10 та 14 ч. 2 ст. 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Отже, суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 68 та 72 Закону України "Про державну службу", з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , було видано наказ від 20.02.2025 № 130-К про порушення дисциплінарного провадження з відстороненням від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
Підставою для видання Наказу № 130-К стали доповідні записки директора департаменту цифрового розвитку та електронних сервісів - ОСОБА_4 від 20.02.2025 № 4001-05/62 та від 20.02.2025 № 4001-05/64.
Відповідно до інформації, викладеній в доповідних записках, департаментом цифрового розвитку та електронних сервісів було здійснено цифровий аналіз карток від 13.02.2025 № 1787 та від 13.02.2025 № 1784 у системі електронного документообігу "АСКОД".
Згідно з даними, отриманими під час аудиту дій користувачів з системи електронної взаємодії Мінекономіки, 20.02.2025 о 15:24 та о 15:25 ОСОБА_1 , директор департаменту праці та зайнятості Мінекономіки, здійснив вхід у картки проектів наказів щодо особового складу під номерами № 1787 та № 1784 від 13.02.2025.
Вказані проекти наказів стосувалися питання надання відпустки ОСОБА_1 . Після входу до відповідних карток ОСОБА_1 повторно направив зазначені проекти на погодження начальнику відділу запобігання корупційній діяльності ОСОБА_3 , а також на підпис державному секретарю Мінекономіки ОСОБА_2 , активувавши функцію "На погодження" в системі електронного документообігу "АСКОД".
Суд зазначає, що відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків за посадою на час здійснення дисциплінарного провадження узгоджується з вимогами Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039.
При цьому прийняття рішення щодо відсторонення згідно норм Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", за своєю правовою природою відноситься до виключної компетенції відповідача та не може вирішуватися судом. Суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до виключної компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Суд повністю відхиляє посилання позивача, що оскаржуваним наказом та відстороненням порушені його трудові права, оскільки такі дії відповідача не є такими і повністю відповідають вищенаведеним нормам законодавства.
Позивач зазначає, що у відсторонені від виконання посадових обов'язків він вбачає порушення прав, з чим суд не погоджується, оскільки мета такого відсторонення, серед інших, це недопущення неналежного виконання таких обов'язків та об'єктивне неупереджене проведення службового розслідування. Оскільки такий захід передбачений діючим законодавством то його застосування не може розглядатись як порушення прав працівника.
Також суд зазначає що винесення наказу "Про порушення дисциплінарного провадження" це відповідні процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.
Таким чином, Мінекономіки на підставі, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством було прийнято рішення про початок дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 та про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження, що є правомірним заходом, спрямованим на з'ясування обставин його дій та оцінку їх відповідності вимогам державної служби.
Крім того, судом враховано, що відповідач, дотримуючись ч. 1-2 ст. 69 Закону України "Про державну службу" та Порядку прийняв наказ про закриття дисциплінарного провадження
Так, згідно з статтею 77 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
Відтак у свою чергу, дотримуючись норм Порядку та норм чинного законодавства, Мінекономіки, наказом від 14.04.2025 № 303-К "Про закриття дисциплінарного провадження" відповідно до якого дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , директора департаменту праці та зайнятості, порушене наказом Мінекономіки від 20.02.2025 № 130-К "Про дисциплінарне провадження" закрито.
Беручи до уваги аналіз правових норм та обставини цієї справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані дії вчинені та оскаржуваний наказ винесений відповідачем правомірно, у порядку та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, в межах повноважень, з врахуванням всіх обставин, пропорційно.
Твердження позивача про порушення його права на відпочинок та протиправність наказу від 14.04.2025 № 303-К "Про закриття дисциплінарного провадження" не беруться судом до уваги, оскільки вказані дії і наказ не є предметом розгляду даної справи.
Крім того, cуд враховує положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Також суд бере до уваги положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 05.09.2025.
Суддя Басай О.В.