про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
04 вересня 2025 року Справа 320/43068/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., отримавши та розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 а також складання та направлення звернення № E2860542 від 13.07.2025 на адресу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві , які стали підставою для розшуку ОСОБА_1
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 12.08.2024 року за абз.13 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку ОСОБА_1 на підставі абз.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка утримує та здійснює догляд за батьком ОСОБА_2 - особою з інвалідністю 2 групи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.09.2025 до відділу діловодства суду від представника позивача надійшла заява через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» про забезпечення позову у якій просить суд:
- забезпечити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії шляхом заборони посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 та є військовозобов'язаним, та вказує, що згідно абзацу 13 ч. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Тому, враховуючи, що мати позивача, ОСОБА_3 , є особою похилого віку, пенсіонером та з огляду на її похилий вік та не задовільний стан здоров'я, систематичне проходження обстежень та лікування фізично вона не має змоги доглядати за чоловіком, а рідний брат позивача ОСОБА_1 , був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 і наразі проходить службу в лавах Збройних Сил України, з цих підстав саме позивач здійснює догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Проте, надіславши заяву та пакет документів до ТЦК та СП позивач не отримав відповідь на свою заяву про надання йому відстрочки, та в подальшому за інформацією яка наявна у застосунку Резерв + дізнався, що він перебуває в розшуку ТЦК та СП.
З урахуванням вказаних обставин представник позивача вважає, що дії ТЦК та СП щодо позивача є неправомірними, як і бездіяльність в частині не прийняття рішення за заявою про надання відстрочки зауважує, що наявність інформації про вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію перешкоджає йому вільно пересуватися, належно доглядати батька - особу з інвалідністю 2 групи, у тому числі, унеможливлює його супровід до медичних закладів, оскільки він може бути затриманий та мобілізований, а особа з інвалідністю залишиться без догляду та утримання
Представник зазначає, що негативні наслідки від не вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі протиправного призову позивача на військову службу та складання протоколів на підставі неправомірних відомостей. Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за доцільне вказати, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Суд зокрема зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями, бездіяльністю чи прийнятими рішеннями суб'єктами владних повноважень, з підстав зазначених та заявлених позивачем у позові та заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачем положень діючого законодавства при розгляді заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям, бездіяльності чи прийнятому рішенню відповідача до ухвалення рішення по суті.
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову, оскільки основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що відповідач може вчинити дії мобілізаційного характеру щодо призову на військову службу, у зв'язку з чим можливе присвоєння нового статусу не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства, щодо дій чи бездіяльності ТЦК під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого позивачем адміністративного позову до суду.
Зокрема, суд вказує на те, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Позиція позивача ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову лише через потенційну можливість призову позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.