ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" вересня 2025 р. справа № 300/5278/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Гавриленко В.Г., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Головне управління ПФУ Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування з 26.11.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати з 26.11.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.11.2024 ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із врахуванням у подвійному розмірі стаж роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 при обчисленні пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку її пенсії, зарахувавши спірний період роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 на посаді медсестри шкірно-венерологічного відділення з небезпечними збудниками хвороб закладу охорони здоров'я (на сьогодні - КНП «Калуська міська лікарня Калуської міської ради») в подвійному розмірі, оскільки за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідно до приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи, зокрема, у інфекційному закладі охорони здоров'я, підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. При цьому, стаття 24 Закону не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Від останнього до суду не надходили заперечення проти позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов та, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
26.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 31.01.2025 №092850028001 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак при призначенні пенсії за віком відповідачем не зараховано стаж роботи позивача з 17.03.2003 по 01.01.2012 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На адвокатський запит від 04.07.2025 №7 пенсійний орган повідомив, що Головним управлінням направлялись листи до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Черкаській областях щодо перегляду електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.03.2003 по 31.12.2003 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі довідки від 21.01.2025 №28, виданої КПН «Калуська міська лікарня». Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не погодилось з позицією Головного управління, тобто у зарахуванні даного періоду роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі, оскільки заявниця працювала медичною сестрою шкірно-венерологічного відділення у Калуському територіальному медичному об'єднанні, оскільки це не передбачено статтею 60 Закону №1788 (а.с. 17-18).
Вважаючи вказане протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування з 26.11.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
При цьому, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до преамбули Закону №1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 24 Закону №1058-IV врегульовано періоди, з яких складається страховий стаж.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII «Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи встановлено, що протягом спірних періодів з 17.03.2003 по 01.01.2012 позивач працювала на посаді медсестри шкірно-венерологічного відділення з небезпечними збудниками хвороб закладу охорони здоров'я (у шкірно-венерологічному диспансері (відділенні).
Вказане підтверджується записами 16-23 у трудовій книжці (а.с. 10-12).
Крім того, довідкою КНП «Калуська міська лікарня» від 21.01.2025 №28 підтверджується, що ОСОБА_1 має право на пільгове обчислення стажу її роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто у подвійному розмірі (а.с. 13-14).
Як трудова книжка, так і вказана довідка від 21.01.2025 №28 містяться в матеріалах пенсійної справи позивача та надавались пенсійному органу при призначенні пенсії.
Також суд зауважує, що відповідно до Наказу МОЗ України від 19.07.1995 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитичних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» розробленого на виконання ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, короста та демодекоз, відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.
Відтак, шкірно-венерологічний диспансер (відділення), у якому позивач працювала з людьми хворими на особливо небезпечні інфекції, паразитарні хвороби і носіями збудників хвороб, що згідно з наказом МОЗ України відноситься до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, а тому робота в даному відділі прирівнюється до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховується до стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Згідно ст. 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 (далі - Перелік), визначені заклади і установи охорони здоров'я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до розділу 2 Переліку, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Відповідно до розділу 2 Переліку до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Отже, суд дійшов висновку, що заклад охорони здоров'я, у якому працювала позивач у спірні періоди, відноситься до інфекційного закладу охорони здоров'я.
З огляду на викладене, суд констатує, що за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», спірні періоди роботи позивача з 17.03.2003 по 01.01.2012 на посаді медсестри шкірно-венерологічного відділення з небезпечними збудниками хвороб закладу охорони здоров'я (у шкірно-венерологічному диспансері (відділенні) підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, а також такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу підлягають застосуванню.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку пенсійного органу щодо не зарахування періодів її роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 у інфекційному закладі охорони здоров'я в подвійному розмірі.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування з 26.11.2024 (дати призначення пенсії) ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012.
Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати з 26.11.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 та, відповідно здійснити з 26.11.2024 перерахунок пенсії.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська обл., 77351) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування з 26.11.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати з 26.11.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська обл., 77351) до страхового стажу у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 та, відповідно, здійснити з 26.11.2024 ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із врахуванням у подвійному розмірі стажу роботи з 17.03.2003 по 01.01.2012 при обчисленні пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська обл., 77351) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.