05 вересня 2025 року Справа № 280/916/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії
07 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати повністю акт службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений 10.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_3 , а також наказ №1265 від 10.05.2024 «Про підсумки службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 » командира військової частини НОМЕР_3 , та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 : провести службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 з урахуванням того, що смерть ОСОБА_3 настала під час проходження військової служби і від захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та після прийняття наказу відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу ІІІ Інструкції № 332 направити наказ разом з пов'язаними документами до належної Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для розгляду питання: чи пов'язана смерть солдата ОСОБА_3 з виконанням обов'язків військової служби;
стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_3 судові витрати при їх наявності згідно наданих платіжних документів.
Позовну заяву мотивовано тим, що син позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України. Під час проходження військової служби у військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 захворів та знаходячись у КНП «Міська лікарня № 4» ДМР 11.02.2024 помер. Командиром військової частини НОМЕР_3 наказом №1265 «Про підсумки службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 » 10.05.2024 затверджено акт службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 згідно з висновками якого смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України, солдата ОСОБА_3 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: «Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, не уточнена», настала не під час проходження військової служби та не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби». З висновками відповідача щодо причин смерті ОСОБА_3 , зазначених в акті та наказі, їх настанням не під час проходження військової служби та не пов'язаністю з виконанням обов'язків військової служби позивач не згодна. Також, на переконання позивача відповідачем помилково проведено службове розслідування згідно порядку, проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, а не Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332. Вважаючи дії відповідача протиправними, акт та наказ такими, що зачіпають майнові та особисті права і інтереси позивачки, як члена сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 позивач звернувся до суду і просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску, доказів сплати судового збору на суму 1937,92 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
04 березня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначає, що позивач свідомо викривляє факти, що стосуються порушення ОСОБА_3 військової дисципліни. Відповідно до матеріалів позовної заяви ОСОБА_3 виписаний з лікарні 18.12.2023 з призначенням амбулаторного лікування. Однак після виписки з лікарні ОСОБА_3 не продовжив проходити військово-лікарську комісію, не повернувся до військової частини НОМЕР_3 , а проводив час на власний розсуд. Більш того, відповідно до матеріалів службового розслідування, 25.12.2023 солдат ОСОБА_4 зателефонував лейтенанту ОСОБА_5 та повідомив, що не буде повертатись до військової частини. Як наслідок, за результатами службового розслідування відповідно до наказу № 131 від 14.01.2024 солдата ОСОБА_3 визнано таким, що незаконно перебуває поза межами військової частини НОМЕР_3 з 27.12.2023. Наказом № 10 від 09.01.2024 солдата ОСОБА_3 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , як такого, що самовільно залишив розташування військової частини (не повернувся з лікування) та відсутній понад 10 діб, з 09 січня 2024 року. Таким чином, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що з 27.12.2023 солдат ОСОБА_3 був незаконно відсутній у зосередженні військової частини НОМЕР_3 . Щодо висновку службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 341не від 13.02.2024, причиною смерті ОСОБА_3 є «Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена». Відповідно до висновку експерта №341не від 12.03.2024 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР, «смерть ОСОБА_6 настала від хронічного індуративного панкреатиту з утворенням хронічного абсцесу в жировій клітковині, що прилягає до капсули залози, який ускладнився інтоксикацією». Отже, лікарське свідоцтво про смерть № 341не від 13.02.2024 та висновок експерта №341не від 12.03.2024 не суперечать один одному, а доповнюють. У обох документах причиною смерті є хвороба підшлункової залози (панкреатит) та інтоксикація. Наявні у справі медичні документи вказують на те, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи про свої хвороби, свідомо продовжував зловживати спиртними напоями. Панкреатит у ОСОБА_3 вже був певний час і він жив з цією хворобою. Однак внаслідок інтоксикації хвороба (панкреатит) ускладнилась та, відповідно до висновку експерта, призвела до смерті ОСОБА_3 . Отже, смерть ОСОБА_3 настала від загального захворювання, що було ускладнене інтоксикацією (що утворилась, на думку відповідача, внаслідок безконтрольного вживання ОСОБА_3 спиртних напоїв поза межами військової частини). Окремо слід зазначити, що, відповідно до абзацу 9 п.11.розділу 2 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, затвердженої Наказом № 332 від 27.10.2021, до обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відноситься самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, одним з видів якого є нез'явлення військовослужбовця з лікування. Тож військова частина НОМЕР_3 вважає, що службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 було проведено у відповідності до положень діючого законодавства, висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи. Отже, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Ухвалою суду від 06.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 вирішено перейти до розгляду справи за позовом в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.05.2025 об 11:00 год.
В підготовчому засіданні 20.05.2025 відкладено підготовчий розгляд справи на 05.06.2025 о 12:30 год.
В підготовчому засіданні 05.06.2025 відкладено підготовчий розгляд справи на 26.06.2025 об 11:00 год.
Відповідно до протокольної ухвали Запорізького окружного адміністративного суду 26.06.2025 закінчено підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.08.2025 о 12:30 год.
В судовому засіданні 26.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив, просила у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.
В судовому засіданні 26.08.2025 у зв'язку із технічними складнощами в роботі системи відеоконференцзв'язку судом за погодженням зі сторонами прийнято рішення перейти до прийняття рішення в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області 11.11.2008.
ОСОБА_3 10.08.2022 призвано ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.08.2023 №224 солдата ОСОБА_3 з 12.08.2023 призначено на посаду стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_7 від 01.11.2023 № 7810 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_3 . Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): хронічний панкреатит, диспепсично-больова форма, нестійка ремісія, з незначними порушеннями функцій. Зміцнілий рубець правої здухвинної ділянки після операції (23.08.2023 - дренування інтраобдомінального абсцесу внаслідок гострого набрякового панкреатиту, ферметативного перитоніту (29.08.2023) з періодичним больовим синдромом та незначним порушенням функцій. Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня, ризик низький. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі ст. 54в, 39г графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.
Згідно направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби, служби за військовою спеціальністю від 01.12.2023 № 6434 ОСОБА_3 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Військова частина № НОМЕР_8 АДРЕСА_4 для проходження огляду.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.12.2023 №337 солдата ОСОБА_3 вважати таким, що вибув з 02.12.2023 у шпиталь ВЧ НОМЕР_8 ( АДРЕСА_4 ) на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
У відповідності до Картки обстеження та медичного огляду і наявних в матеріалах справи направлень у період з 02 по 14 грудня 2023 року ОСОБА_3 проходив медичні обстеження.
У період з 14 по 18 грудня 2023 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 37943. Діагноз: лейкоенцифалопатія 1 ст., складного генезу (гіпертонічна, посттравматична) у вигляді судомного синдрому за анамнезом (14.12.23), помірного цефалічного, церебрастенічного синдромів.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.12.2023 №224 солдата ОСОБА_3 знято з усіх видів забезпечення з 27.12.2023 у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по адміністративно-господарській діяльності) від 06.01.2024 №66 призначено службове розслідування за стосовно неповернення з лікування солдата ОСОБА_3 .
Актом службового розслідування, затвердженим тво командира ВЧ НОМЕР_3 14.01.2024, встановлено порушення ОСОБА_3 вимоги статті 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у відповідності до якої кожний військовослужбовець залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом, проте солдат ОСОБА_7 самоусунувся від виконання службових обов'язків визначених ст. 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по адміністративно-господарській діяльності) від 14.01.2024 №131 за самовільне залишення військової частини НОМЕР_3 , неповернення з відпустки без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей І, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України на стрільця-санітара 3 стрілецького відділення З стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_8 накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА", позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за грудень 2023 року в повному обсязі
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1052/2024 ОСОБА_3 в період з 23 по 31 січня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради з діагнозом: гострий живіт? Гематом черевної порожнини. Двобічний полі сегментарний бронхіолі. Психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання алкоголем, стан відміни, психотичний розлад переважно галюцинаторний з судомами в анамнезі. F 10.52. Виписаний у 6 міську лікарню на консультацію лікаря хірурга ургентно.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 13.02.2024 № 341не, виданого Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у стаціонарі МКЛ № 4 внаслідок захворювання: інтоксикація; хвороба підшлункової залози, не уточнена.
Постановою старшого слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 26.02.2024 закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041690000232 від 11.02.2024, за фактом смерті ОСОБА_3 у зв'язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Відповідно до висновку експерта від 13.03.2024 № 341не, виданого Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Смерть настала від хронічного індуративного панкреатиту з утворенням хронічного абсцесу в жировій клітковині, що прилягає до капсули залози, який ускладнився інтоксикацією, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та даними судово-гістологічного дослідження. Експертиза проведена на підставі постанови слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.02.2024.
Повідомленням від 15.02.2024 № 829 ВЧ НОМЕР_3 повідомлено керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення - самовільного залишення пункту дислокації без законних на те підстав.
Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, за фактом залишення ОСОБА_3 пункту дислокації без законних на те підстав внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2025 за № 42024052210001462.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по адміністративно-господарській діяльності) від 10.04.2024 №1402 призначено службове розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.05.2024 № 126 солдату ОСОБА_3 , який самовільно залишив військову частину 27.12.2023 (дезертирував) увільнено від займаної посади, призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу з 19.04.2024.
Згідно висновків Акту службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_3 10.05.2024, вважати, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_3 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: "Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена", настала не під час проходження військової служби та не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п. 1 наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по адміністративно-господарській діяльності) від 10.05.2024 № 1265 вважати, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_3 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: "Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена", настала не під час проходження військової служби та не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Не погоджуючись із результатами службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 позивач звернулася з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статей 18-19 Статуту військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ види військової служби, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.
Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку № 608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
В той же час, розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (далі - Інструкція № 332, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Інструкція № 332 визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Згідно із пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пунктом 3 розділу І Інструкції № 332 передбачено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції № 332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Згідно пунктів 1, 3, 4, 6, 7 розділу ІІІ Інструкції №332 встановлено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців.
Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби.
Отже, спеціальне розслідування проводиться у випадку смерті військовослужбовця за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби, якими є випадки визначені ч.4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п. 2 розд. 1 Інструкції №332).
Як встановлено судом наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по адміністративно-господарській діяльності) від 10.04.2024 №1402 із посиланням на Порядок № 608 призначено спеціальне розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 .
Згідно Акту службового розслідування, проведеного в Порядку № 608, за фактом смерті ОСОБА_3 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_3 10.05.2024, вважати, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_3 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: "Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена", настала не під час проходження військової служби та не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Проте, у відповідності до пункту 2 розділу I Порядку № 608 метою проведення службового розслідування є уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Тобто, за наслідками службового розслідування проведеного в порядку встановленому Порядку № 608 не може встановлюватися пов'язаність смерті військовослужбовця з проходженням військової служби та з виконанням обов'язків військової служби.
Частиною четвертою статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як встановлено судом згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.12.2023 №337 та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби, служби за військовою спеціальністю від 01.12.2023 № 6434 ОСОБА_3 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Військова частина № НОМЕР_8 АДРЕСА_4 для проходження ВЛК.
Тобто, з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону №2232-ХІІ на дату призначення службового розслідування стосовно смерті ОСОБА_3 були наявні підстави ознаки того, що смерть ОСОБА_3 настала під час виконання обов'язків військової служби, а отже були наявні підстави для проведення відповідачем спеціальне розслідування стосовно смерті ОСОБА_3 в порядку, визначеному Інструкцією №332.
Щодо доводів відповідача відносно того, що ОСОБА_3 з грудня 2024 року самовільно залишив розташування військової частини (не повернувся з лікування) суд зауважує, що «самовільне залишення військової частини або місця служби» пов'язується зі встановленим фактом відсутності військовослужбовця за місцем служби без поважних підстав, доведеним у належному правопорядку.
Частиною 2 статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби.
Відповідно до п.п. 144-1, 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Отже, з урахуванням викладеного самовільне залишення частини або місця служби є встановлений та юридично доведений факт відсутності за місцем служби без поважних підстав.
Такий факт підлягає доведенню належними і допустимими доказами у відповідній процесуальній формі.
Так, в акті від 14.01.2024, встановлено порушення ОСОБА_3 вимоги статті 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у відповідності до якої кожний військовослужбовець залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом, проте солдат ОСОБА_7 самоусунувся від виконання службових обов'язків визначених ст. 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Проте, повідомлення про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення датовано 15.02.2024, а відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 19.04.2024.
Згідно витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) від 19.04.2024 № 97-РС (§7) солдату ОСОБА_3 призупинено військову службу у Збройних Силах України з 19.04.2024.
Тобто проходження ОСОБА_3 було призупинено у зв'язку із самовільним залишенням частини лише з 19.04.2024 тобто вже після смерті ОСОБА_3 .
З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскільки смерть ОСОБА_3 настала в період проходження ним військової служби розслідування смерті ОСОБА_3 мало бути проведено в порядку передбаченому Інструкцією №332.
Суд відхиляє посилання відповідача на положення абз. 9 - 10 п. 11 розділу ІІ Інструкції №332, оскільки наявність вказаних підстав повинна бути встановлена за результатами проведення спеціального розслідування в порядку передбаченому Інструкцією №332 чого відповідачем зроблено не було.
Щодо висновків службового розслідування суд встановив наступне.
В Акті службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_3 10.05.2024, відповідач дійшов висновків, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_3 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: "Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена", настала не під час проходження військової служби та не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Як вже зазначалося судом, оскільки ОСОБА_3 був направлений наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.12.2023 №337 на проходження ВЛК, а службу йому призупинено лише з 19.04.2024, станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідності до статті 24 Закону №2232-ХІІ він вважався таким, що виконує обов'язки військової служби.
Таким чином, висновки Акту службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_3 10.05.2024, з приводу того, що смерть солдата ОСОБА_3 настала не під час проходження військової служби суперечать дійсним обставинам справи та наведеним вимогам законодавства.
Також, судом встановлено, що 01.11.2023 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_7 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_3 та встановлено, що захворювання - хронічний панкреатит, диспепсично-больова форма, нестійка ремісія, з незначними порушеннями функцій. Зміцнілий рубець правої здухвинної ділянки після операції (23.08.2023 - дренування інтраобдомінального абсцесу внаслідок гострого набрякового панкреатиту, ферметативного перитоніту (29.08.2023) з періодичним больовим синдромом та незначним порушенням функцій. Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня, ризик низький, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідач в акті службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 та відзиві на позовну посилаючись на лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від 13.02.2024 №341 не відповідач наполягає на тому, що смерть ОСОБА_3 настала саме від інтоксикації внаслідок безконтрольного вживання спиртних напоїв, а отже смерть не, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Однак, суд дійшов висновку про безпідставність таких висновків.
У відповідності до п. 3.11 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затвердженої наказом МОЗ України 08.08.2006 № 545, у пункті 11 лікар указує свої прізвище, ім'я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка дає змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті.
Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали причиною смерті.
У частині I пункту 11 у рядку "а" записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті, у рядках "б", "в", "г" зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу. Під безпосередньою причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, що безпосередньо викликали смерть.
У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися.
У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан.
Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком захворювання та смертю допомагає лікареві правильно вибрати код причини смерті.
У частині II свідоцтва записуються інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов'язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті. У цьому пункті потрібно вказати дату операції, інфаркту міокарда, інсульту, термін вагітності, якщо такі мали місце.
Код за МКХ-10 у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставляє той лікар, який безпосередньо заповнює свідоцтво.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 13.02.2024 №341не у частині I пункту 11 у рядку "а" (хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті) вказано «Інтоксикація», а у рядку "б" (патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті) - «хвороба підшлункової залози, неуточнена». У частині II свідоцтва (інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов'язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті) не вказано жодного іншого суттєвого стану або захворювання, які сприяли настанню смерті.
Судом взято до уваги, що згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 13.02.2024 №341не вказано причиною смерті «хвороба підшлункової залози, неуточнена», що могло призвести до неоднозначного розуміння особами, які проводили розслідування та не є фахівцями у медичній галузі, причини смерті. Проте, на переконання суду відповідачем мало бути враховано висновок експерта від 13.03.2024 № 341не, виданий Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», за наслідками проведення. експертизи на підставі постанови слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.02.2024 згідно якого смерть ОСОБА_3 11.02.2024 настала від хронічного індуративного панкреатиту з утворенням хронічного абсцесу в жировій клітковині, що прилягає до капсули залози, який ускладнився інтоксикацією, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та даними судово-гістологічного дослідження.
Тобто, доводи відповідача про зловживання ОСОБА_3 алкогольними напоями, що призвело до інтоксикації та смерті не підтверджується наявними доказами, а отже є безпідставними.
Суд вважає, що за суттю запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, прямо визначених законом.
Обґрунтованість, в силу вимог статі 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд вважає за необхідне зауважити, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч. 4 ст. 9, абз. 2 ч. 2 ст. 77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Таким чином, на підставі лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 13.02.2024 №341не, висновку експерта від 13.03.2024 № 341не, виданого Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», довідки військово-лікарської комісієї військової частини НОМЕР_7 від 01.11.2023 суд вважає, що відповідач дійшов під час службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 дійшов хибних висновків про не пов'язаність смерті останнього з виконанням обов'язків військової служби.
Разом з тим, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту прав суд виходить з наступного.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 у справі №522/1611/17, Верховний Суд зазначив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18.
Позовна вимога про скасування акту службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений 10.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_3 не підлягає задоволенню, оскільки акт службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.
За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Акт службового розслідування не породжує обов'язкових юридичних наслідків; зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.
Отже акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20 та від 28.04.2022 у справі №240/10485/19.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу командиром військової частини НОМЕР_3 від 10.05.2024№1265 «Про підсумки службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 » командира військової частини НОМЕР_3 , та зобов'язати провести розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Щодо вимоги позивача після прийняття наказу відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу ІІІ Інструкції № 332 направити наказ разом з пов'язаними документами до належної Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для розгляду питання: чи пов'язана смерть солдата ОСОБА_3 з виконанням обов'язків військової служби суд відмовляє у її задоволенні як передчасної.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч. 2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №822/863/16, від 21.11.2019 у справі №826/5857/16, від 11.02.2020 у справі №816/502/16, від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн.
Враховуючи обсяг задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача пропорційно обсягу задоволених вимог у розмірі 968,96 грн.
Докази понесення позивачем інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 134, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 №1265 від 10.05.2024 «Про підсумки службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_3 ».
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 : провести службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_3 судові витрати зі сплати судового збору 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз