05 вересня 2025 року Справа № 280/7294/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса для листування: «В.Меламед. Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
20 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати, що ОСОБА_1 перебуває в ситуації прямої дискримінації, за ознакою раси, етнічного походження та місця проживання, а саме зазнає обмеження порівняно з іншими пенсіонерами в аналогічній ситуації, через виключення його, як представника дискримінованої групи - громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на ПМП за кордон в Ізраїль, з кола осіб, яким проводиться індексація, масові перерахунки, доплати і надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в діючій редакції на момент нарахування до виплати та через застосування до розрахунку його пенсії законодавства не діючого на момент прийняття управлінських актів стосовно перерахунку його пенсії, без врахування даних заробітної плати, а дії Відповідача що призвели до цієї дискримінації та до порушення принципу недискримінації - є протиправними;
скасувати рішення відповідача №084650010988 від 18.12.2024 та від 25.12.2024;
зобов'язати відповідача:
1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від вчинення дій, що призвели до цієї дискримінації та порушення принципу недискримінації, зокрема від виконання протиправних дискримінаційних вказівок Пенсійного фонду стосовно виплати пенсії громадянам виїхавшим на ПМЖ за кордон без автоматичного перерахунку та індексації на момент виплати;
2) з метою відновлення законності та захисту публічних інтересів визнати недійсним рішення відповідача №084650010988 від 18.12.2024, відповідно до ст. 86 Закону Про адміністративну процедуру;
3) вжити необхідних заходів для включення Позивача до кола осіб, яким Відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
4) усунутись від опрацювання справи позивача в режимі “макетної обробки»; 5) нарахувати та виплатити Позивачу пенсію без застосування режиму “Макетної обробки» з врахуванням та компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн.;
6) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 07.10.2009 на підставі даних про заробітну плату, які наявні в архівній пенсійній справі Позивача, з осучасненням пенсії її індексацією, масовими перерахунками, нарахуванням вікових надбавок та доплати за понаднормовий стаж, в розмірі на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
7) здійснити виплату на визначений позивачем банківський рахунок.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви із формулюванням позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 5 та п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, доказів сплати судного збору на суму 4 906,88 грн., власноруч засвідчену копію паспорта позивача або іншого доказу на підтвердження її правосуб'єктності, заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску та доказів на їх підтвердження.
04 вересня 2025 року позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду заяву про усунення недоліків позову та заяву про поновлення строку звернення до суду. Так, позивач вказує на те, що він скористався своїм правом на оскарження «бездіяльності з питань дискримінації» відповідно до термінології Закону України № 5207-VI та сформулював основну немайнову вимогу таким чином - Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Інші ж позовні вимоги є похідними та спрямовані на усунення наслідків визнаної дискримінації та відновлення прав позивача до стану, в якому вони мали б бути за відсутності дискримінації.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд зазначає наступне.
По-перше суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.
В свою чергу бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була й могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових чи інших обов'язків.
Позивач зауважує, що пенсійний орган вчиняє щодо позивача дискримінацію, при цьому позивач оскаржує бездіяльність щодо дискримінації позивача, що в свою чергу не є тотожним поняттю «бездіяльність».
Таким чином позивачем сформовано першу позовну вимогу таким чином, що вона не є основною до позовних вимог, які позивач заявляє до відповідача в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, позовні вимоги, які направлені на зобов'язання відповідача вчинити певні дії, не є похідними від першої позовної вимоги.
В свою чергу суд на стадії прийняття позовної заяви до свого провадження не наділений повноваженнями визначати обґрунтованість заявлених позовних вимог та спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.
Означеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2024 по справі №990/150/23.
Отже, незважаючи на заявлення однієї позовної вимоги щодо визнання певної бездіяльності або дій відповідача та заявлення декількох вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які не можуть бути похідними від першої позовної вимоги, не може вважатися в розумінні КАС України та Закону України «Про судовий збір» однією основною вимогою немайнового характеру.
Крім того, суд звертає увагу, що перша та подальші позовні вимоги стосуються правовідносин, які регулюються різними нормами права, мають відмінні риси та мають відособлений, окремий характер регулювання. В даному випадку подальші вимоги не ґрунтуються на першій вимозі та не є похідними.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вказана заява представника позивача не направлена на усунення недоліків позовної заяви.
В свою чергу позивачем не надано до суду документу про доплату судового збору у розмірі 4 906,88 грн.
Оцінюючи доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Доводи про те, що позивач отримав пенсію вперше лише у травні 2025 року не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У цьому контексті суддя зазначає, що вказані позивачем причини пропуску не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, шестимісячний строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.
Щодо клопотання про продовження строку усунення недоліків позову суд зазначає, що састиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до положень статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 25.08.2025 було роз'яснено порядок усунення недоліків позовної заяви.
Водночас, незгода з визначеним судом порядком усунення недоліків позову не є підставою для продовження позивачу процесуального строку для їх усунення та не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних підстав для невиконання судового рішення у встановлені строки.
За таких обставин надання позивачу додаткового строку на усунення недоліків позову може свідчити про надання позивачу додаткових процесуальних переваг у порівняння з позивачами в інших справах, що може бути розцінено як їх дискримінацію.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву заявнику.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 122-123, 160, 161, 167, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання позивача про продовження терміну усунення недоліків - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: «В.Меламед. Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала виготовлена та підписана 05 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз