Рішення від 02.09.2025 по справі 280/6178/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року Справа № 280/6178/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 від 24.04.2025 про відмову зарахувати до страхового стажу позивача:

1) роботу монтером шляху Житомирської дистанції шляху з 28.06.1979 по 15.01.1980;

2) роботу в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР з 10.04.1985 по 23.06.1986;

3) як роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 10.04.1985 по 23.06.1986 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР, з 23.06.1986 по 30.08.1986 в колгоспі» Усть-Немський» Усть-Куломського району Комі АРСР, з 17.12.1986 по 12.04.1988 в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства, з 13.04.1988 по 01.12.1988 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР Комі АРСР;

4) період навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989;

5) періоди знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області та отримання матеріальної допомоги по безробіттю: з 18.08.2002 по 25.07.2003, з 05.06.2013 по 21.06.2013;

6) період роботи у Республіці Польща з 02.01.2023 по 31.08.2023;

7) відмову перерахувати пенсію за період з 01.12.1993 по 01.12.1999;

8) відмову прийняття до уваги довідки з Головного управління статистики №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018;

зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача роботу монтером шляху Житомирської дистанції шляху з 28.06.1979 по 15.01.1980; роботу в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР з 10.04.1985 по 23.06.1986; як роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 10.04.1985 по 23.06.1986 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР, з 23.06.1986 по 30.08.1986 в колгоспі» Усть-Немський» Усть-Куломського району Комі АРСР, з 17.12.1986 по 12.04.1988 в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства, з 13.04.1988 по 01.12.1988 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР Комі АРСР; період навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989; періоди знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області та отримання матеріальної допомоги по безробіттю: з 18.08.2002 по 25.07.2003, з 05.06.2013 по 21.06.2013; період роботи у Республіці Польща з 02.01.2023 по 31.08.2023; перерахувати пенсію, взявши період з 01.12.1993 по 01.12.1999; за період з 01.01.1994 по 31.12.1994 взяти відомості про середньомісячний заробіток з довідки Головного управління статистики №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що періоди роботи монтером шляху Житомирської дистанції шляху з 28.06.1979 по 15.01.1980; роботу в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР з 10.04.1985 по 23.06.1986; як роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 10.04.1985 по 23.06.1986 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР, з 23.06.1986 по 30.08.1986 в колгоспі» Усть-Немський» Усть-Куломського району Комі АРСР, з 17.12.1986 по 12.04.1988 в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства, з 13.04.1988 по 01.12.1988 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР Комі АРСР; період навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989; періоди знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області та отримання матеріальної допомоги по безробіттю: з 18.08.2002 по 25.07.2003, з 05.06.2013 по 21.06.2013; період роботи у Республіці Польща з 02.01.2023 по 31.08.2023 підлягають зарахуванню до його страхового стажу на підставі наданих до територіального управління Пенсійного фонду України документів. З огляду на наведене, вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку його пенсії за віком на підставі поданої 08.04.2025 заяви і з урахуванням отриманої заробітної плати за період з 01.12.1993 по 01.12.1999 на підставі наданої довідки ТОВ «Агрофірма «Восход»№8 від 19.09.2024.

Ухвалою судді від 22.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 08.08.2025 через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №40106), у якому наголошує, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання протиправним рішення відповідача, оформленого листом №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 від 24.04.2025 про відмову зарахувати до страхового стажу позивача певні періоди, у зв'язку з тим, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії не встановленого зразка, то зазначена заява розглядались в рамках Закону України «Про звернення громадян». Листом від 24.04.2025 за №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало відповідь на звернення згідно з сформованою вже електронною пенсійною справою та надало роз'яснення щодо підстав та умов зарахування страхового стажу позивача. Отже, рішення щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області не приймалось. Також стверджує, що згідно з трудовою книжкою позивача до загального стажу не зараховані періоди роботи з 28.06.1979 по 15.01.1980, оскільки дата звільнення 15.01.1980 не відповідає наказу про звільнення 17.06.1980; до страхового стажу зараховано періоди роботи з 17.12.1986 по 01.12.1988 згідно з довідками від 27.07.2018 № 05-60/1217, 05-60/1219; період роботи з 23.06.1986 по 30.08.1986 згідно з трудовою книжкою не зараховано до стажу, оскільки рік наказу про прийом записано нерозбірливо. Щодо зарахування до страхового стажу період навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989 вказує, що зазначений період позивачу зарахувати немає підстав, оскільки у свідоцтві від 03.06.1989 відсутній номер документа та по батькові російською мовою не співпадає з паспортом « ОСОБА_2 » (« ОСОБА_3 »). Щодо зарахування до страхового стажу період з 18.08.2002 по 25.07.2003 зазначає, що не зараховано період знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області та отримання матеріальної допомоги по безробіттю: з 18.08.2002 по 25.07.2003, з 05.06.2013 по 21.06.2013, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу зараховується період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Щодо зарахування періоду роботи у Республіці Польща з 02.01.2022 по 31.08.2023 пояснює, що відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка набула чинності 01.01.2014, стаж набутий на території Республіки Польща враховується лише для визначення права на пенсію на території України. Оскільки страховий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для врахування стажу роботи на території Республіки Польща відсутні. Інших періодів не зарахування стажу, та інших документів оскаржуваний лист від 24.04.2025 року за №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 не містить. Просить відмовити у задоволенні позову.

13.08.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №40725), у якій проти доводів відповідача заперечує та просить суд задовольнити позову у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.04.2025 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України (за місцем свого проживання) із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, листом №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 від 24.04.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомлено, що за матеріалами електронної пенсійної справи до загального стажу не зараховані періоди роботи відповідно до трудової книжки, а саме: з 28.06.1979 по 15.01.1980, оскільки дата звільнення 15.01.1980 не відповідає наказу про звільнення 17.06.1980; з 10.04.1985 по 23.06.1986, оскільки рік наказу про прийом записано нерозбірливо. При цьому, до страхового стажу зараховано періоди роботи з 17.12.1986 по 01.12.1988 - згідно з довідками від 27.07.2018 №№05-60/1217, 05-60/1219; період навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989, оскільки у свідоцтві від 03.06.1989 відсутній номер документа та по батькові російською мовою не співпадає з паспортом « ОСОБА_2 » (« ОСОБА_3 »). На сьогодні страховий стаж позивача складає 22 роки 6 місяців 18 днів. Щодо зарахування періоду роботи у Республіці Польща з 02.01.2022 по 31.08.2023 вказано, що відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка набула чинності 01.01.2014, стаж набутий на території Республіки Польща враховується лише для визначення права на пенсію на території України. Оскільки страховий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для врахування стажу роботи на території Республіки Польща відсутні.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у перерахунку пенсії за віком, оформленим листом №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 від 24.04.2025, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На момент проходження позивачем курсів про підвищення кваліфікації водіїв діяв Закон УРСР «Про народну освіту» № 2778-VIII від 01.10.1974.

Відповідно до частини першої статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Частиною четвертою статті 48 цього ж Закону визначено, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.

Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Наведені вище підпункт «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ та пункт 8 Порядку №637 дозволяють зараховувати до стажу час навчання на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, які підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Позивачем до територіального управління Пенсійного фонду України неодноразово разом із заявами про перерахунок пенсії надавалось свідоцтво, яке видане на ім'я ОСОБА_1 , та підтверджує навчання останнього у період з 13.12.1988 по 29.05.1989 за програмою підвищення класності трактористів-машиністів.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що по батькові російською мовою не співпадає з паспортом, оскільки у спірному випадку відсутня розбіжність у написанні по-батькові у свідоцтві позивача " ОСОБА_2 ", що відповідає паспортним даним позивача " ОСОБА_4 ".

Допущена помилка та неналежне заповнення свідоцтва в частині не зазначення його номера не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду навчання до страхового стажу, оскільки документ заповнювався відповідальними працівниками навчального закладу, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при заповненні диплома, зокрема не правильне зазначення по батькові не можуть обмежувати його права на соціальний захист.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а висловив правову позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що період навчання позивача з 13.12.1988 по 29.05.1989 згідно зі свідоцтвом від 29.05.1989 безпідставно не врахований відповідачем та не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи монтером шляху Житомирської дистанції шляху з 28.06.1979 по 15.01.1980; роботи з 10.04.1985 по 23.06.1986 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР, з 23.06.1986 по 30.08.1986 в колгоспі» Усть-Немський» Усть-Куломського району Комі АРСР, з 17.12.1986 по 12.04.1988 в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства, з 13.04.1988 по 01.12.1988 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР Комі АРСР, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено під час розгляду справи з наданих позивачем документів, зокрема трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979, а також архівних довідок Адміністрації муніципального району «Усть-Куломський» Республіки Комі Російської Федерації, позивач у періоди:

з 28.06.1979 по 15.01.1980 працював монтером шляху Житомирської дистанції шляху;

з 10.04.1985 по 23.06.1986 працював теслярем в Усть- Куломському районному споживчому товаристві Комі АРСР;

з 23.06.1986 по 30.08.1986 працював теслярем 4 розряду в Колгоспі «Усть-Немський» Усть-Куломського району Комі АРСР;

з 17.12.1986 по 12.04.1988 працював теслярем по житловому фонду в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства Усть-Куломського району Комі АРСР;

з 13.04.1988 по 01.12.1988 працював теслярем 4 розряду в Усть-Куломському районному споживчому товаристві Комі АРСР.

Суд зазначає, що на час заведення належної позивачу трудової книжки НОМЕР_2 від 16.10.1983 була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

З огляду на наведені норми обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.

На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому нечіткий відтиск печатки на записі про звільнення та/або відсутність підпису посадової особи у записі про звільнення позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.10.1979, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі Відомості про роботу чітко по хронології відображено місце та роботу, яку виконував позивач, наявний відтиск печатки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Судом встановлено, що записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачем не зауважено.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Частиною 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу чи не прийняття на території держав - учасниць Співдружності без легалізації необхідних для пенсійного забезпечення документів, виданих у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення та перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а відтак і з денонсацією міжнародних угод.

Із наведених вище підстав суд також вважає необґрунтованою підставу для відмови у зарахуванні позивачу спірного стажу ту обставину, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

При цьому, при ухваленні рішення судом враховано, що спірні період роботи з 17.12.1986 по 12.04.1988 в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства, з 13.04.1988 по 01.12.1988 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР Комі АРСР враховані до страхового стажу позивача, про що свідчить розрахунок стажу (форма РС-право).

Щодо вимоги позивача зарахувати періоди з 10.04.1985 по 23.06.1986 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР, з 23.06.1986 по 30.08.1986 в колгоспі» Усть-Немський» Усть-Куломського району Комі АРСР, з 17.12.1986 по 12.04.1988 в Усть-Куломському виробничому управлінні житлово-комунального господарства, з 13.04.1988 по 01.12.1988 в Усть-Куломському райпотребсоюзі Комі АРСР Комі АРСР як роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі суд наголошує про таке.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

15 січня 1993 року набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районі Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди від 15.01.1993 чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди від 15 січня 1993 року: "громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): - жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

При цьому, згідно статті 2 Тимчасової угоди, при визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.

Тобто вказаною угодою встановлені необхідні умови для пільгового пенсійного забезпечення, зокрема це - набуття особою певної тривалості "пільгового" стажу при певній тривалості "загального" стажу, досягнення певного віку, а також наявність місцевості у Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.

Водночас, згідно з Переліком районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №12 від 03 січня 1983 року (остання редакція відповідно до інформації на сайті Верховної Ради України від 23 червня 1990 року) Усть-Куломський район Комі АРСР до місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі не відноситься.

Вказані обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 280/1088/22, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Вказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили 05.09.2022.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивача на те, що Указом Президента Російської Федерації №46 від 24.01.1992 (з подальшими змінами та доповненнями) було визначено Усть-Куломський район Комі АРСР таким, що відноситься до місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі зміни внесено лише з 01.04.1992 (пункт 6 указу), а тому зазначені зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки виникли після 1991 року, а спірний період з 10.04.1985 по 01.12.1988 (до внесення вказаних змін).

Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового стажу період знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з отриманням матеріальної допомоги по безробіттю з 18.08.2002 по 25.07.2003, суд зазначає наступне.

Згідно пункту "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

У відзиві відповідач посилається на Закон України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (надалі також - Закон № 2505-ІV) частину 1 статті 24 Закону №1058-IV доповнено абзацом такого змісту:

«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».

Але, судом встановлено, що Закон № 2505-ІV був підписаний Президентом України 25.03.2005 та не має зворотної дії у часі, а тому на правовідносини, які відбулися з 18.08.2002 по 25.07.2003 не може бути застосований.

Страховий стаж набутий ОСОБА_1 у період знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з отриманням матеріальної допомоги по безробіттю з 18.08.2002 по 25.07.2003 підтверджується також записами у трудовій книжці.

Тому вимоги позивача щодо зарахування до страхового стажу період знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з 18.08.2002 по 25.07.2003 підлягає задоволенню.

Щодо періоду знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з 05.06.2013 по 21.06.2013 суд наголошує, що в матеріалах справи наявна довідка Запорізького обласного центу зайнятості №410 від 22.02.2022, згідно з якою ОСОБА_1 в 2012-2013 роках був зареєстрований в Оріхівському центрі зайнятості та з 22.11.2012 йому розпочасто виплату допомоги по безробіттю, з 06.06.2013 по 20.06.2013 - виплата допомоги по безробіттю була скорочена, а з 21.06.2013 - її виплата позивачу поновлена.

Вказані обставини також підтверджено записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.10.1979 (№№34-36).

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.

В абзаці 3 частини першої статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Тобто вказаною нормою чітко визначено, що до страхового стажу зараховується саме факт отримання допомоги по безробіттю.

Однак, оскільки судом встановлено, що з 05.06.2013 виплату такої допомоги було скорочено і відновлено лише 21.06.2013, а тому відсутні підстави зарахувати період з 05.06.2013 по 21.06.2013 до страхового стажу позивача.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законом України № 458-VII від 05.09.2013 ратифіковано Угоду між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення (далі - Угода).

Згідно зі статтею 2 Угоди, ця Угода застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, що стосується, серед іншого, пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 4 Угоди визначено, що якщо цією Угодою не передбачено інше, особи, на яких поширюються положення цієї Угоди, несуть обов'язки і користуються правами, які передбачені законодавством другої Договірної Сторони, на тих самих умовах, що громадяни цієї Договірної Сторони.

Відповідно до статті 10 Угоди періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.

Згідно зі статтею 12 Угоди, якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Таким чином, положеннями Угоди прямо передбачено право позивача на зарахування до страхового стажу періоду роботи у Республіці Польща.

Відповідно до інформаційного роз'яснення Пенсійного фонду України, розміщеного на інформаційній сторінці вебпорталу, щодо порядку подачі документів для призначення пенсії на підставі Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та території України, для призначення пенсії за страховий стаж, набутий на території Польщі, заявник повинен звернутись до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем свого проживання та заповнити відповідний бланк-заяву: PL8 заяву про призначення польської пенсії по віку або по інвалідності; чи UA-PL 9 заяву про призначення польської пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зразки вище названих бланків про призначення польської пенсії надаються заявникам, які проживають в Україні, відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання, а також містяться на веб-сайті Пенсійного фонду України (www.pfu.gov.ua >каталог >міжнародній спільноті ).

При заповненні бланків заявник має обов'язково вказати обліковий номер PESEL, а якщо не вказано PESEL, потрібно вказати серію і номер посвідчення особи або паспорту. Якщо для особи податковим ідентифікатором є NIP (ІПН ідентифікаційний податковий номер), то потрібно його зазначити.

До формулярів заяв про призначення польської пенсії заявник повинен додати:

документи про періоди роботи на території Польщі (довідка про працевлаштування, військовий квиток, страхове свідоцтво, довідка з навчального закладу, що підтверджує отримання вищої освіти);

довідку банку з підтвердженням вказаного в бланку заяви номеру банківського рахунку;

інші документи, необхідні для встановлення права на отримання польської пенсії.

Документи необхідні для призначення конкретного виду пенсії детально викладені в Примітках до форм заяв UAPL 8 i UAPL 9. Ці документи заявник повинен подати в оригіналі або їх копії. Копії документів можна завірити у територіальному органі Пенсійного фонду України за місцем проживання (або нотаріусом чи консулом РП).

Територіальний орган ПФУ підтверджує достовірність персональних даних, вказаних заявником у формулярі з даними, що містяться у доданих доказових документах, а потім пересилає отриману від заявника заяву та документи, необхідні для призначення польської пенсії на розгляд у ZUS (Установа соціального страхування Відділення у Жешові, Відділ Реалізації Міжнародних Договорів, Ал. Пілсудського 12, 35-075 м. Мешів) чи KRUS (Каса соціального страхування працівників сільського господарства, Регіональне відділення у Кракові, Територіальне відділення в м. Новий Сонч вул. Млинська 8, 33-300 м. Новий Сонч) через Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Заявник, який подає заяву на отримання виплат виключно за страхові періоди в Польщі, може подати заяву за посередництва української установи за місцем проживання або безпосередньо до відповідної польської установи чи.

Заява про поновлення виплати польської пенсії, може подаватись в довільній формі, наприклад, у вигляді листа.

Заявник повинен надавати інформацію та документи, що стосуються обставин, які впливають на наявність права на пенсію та її виплату, в т.ч. дані про: смерть одержувачів; виконання або припинення виконування оплачуваної діяльності та рівень отримуваного від цього доходу; зміни персонально-адресних даних; зміни назви банку та номеру банківського рахунку; зміни страхового стажу і ступеню непрацездатності/інвалідності; навчання або припинення навчання в школі; початок або припинення ведення сільського господарства.

Таким чином, особа, яка працювала в Україні і в Польщі має право на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу для визначення права на пенсію та призначення пенсії за віком в обох країнах, у разі дотримання певної процедури.

При цьому, пенсія за страховий стаж роботи набутий в Україні і в Польщі виплачується пропорційно, тобто кожна держава призначатиме та виплачуватиме пенсію за страховий стаж, набутий на її території, період якого становитиме не менше ніж 12 місяців.

Так, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 стаж, набутий на території Польщі, враховується до страхового стажу для визначення права на отримання пенсії в Україні.

Тобто якщо людина має страховий стаж в Україні та працювала в Польщі, то для визначення права на призначення пенсії такі стажі підсумовуються.

Водночас згідно з положеннями Угоди кожна із країн розраховує розмір пенсії відповідно до норм свого національного законодавства за стаж, набутий на її території.

Зазначене кореспондує з приписами статті 12 «Підсумовування страхового стажу» розділу 3 Угоди, згідно з якими «1. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

2. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність отримання права на пенсію від набуття страхового стажу у професії, на яку поширюється страхування, що функціонує в спеціальній системі, або від виконання певної трудової діяльності, то страховий стаж, набутий в цій професії або при виконанні такої трудової діяльності відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, підсумовується при призначенні пенсії.

3. Якщо, після підсумовування, відповідно до пункту 1, застрахована особа не набуває права на пенсію, компетентна установа Договірної Сторони враховує страховий стаж, набутий в третій державі, з якою обидві Договірні Сторони зв'язані міжнародною угодою, яка передбачає підсумовування страхового стажу.»

Порядок призначення пенсії, коли право на неї виникає після застосування положень статті 12 Угоди, врегульовано ст. 16 «Пенсії з підсумовуванням страхового стажу». Зокрема встановлено, що якщо відповідно до законодавства однієї із Договірних Сторін, право на пенсію виникає після застосування положень статті 12цієї Угоди, компетентна установа цієї Договірної Сторони призначає пенсію у такий спосіб:

1) підраховує теоретичний розмір пенсії, належний у випадку, якщо б весь страховий стаж був набутий відповідно до чинного законодавства;

2) для визначення теоретичного розміру пенсії, про яку йдеться у пункті 1, при встановленні бази розрахунку, враховується лише заробітна плата, отримана відповідно до законодавства, що застосовується компетентною установою, а також внески, сплачені відповідно до цього законодавства;

3) на основі теоретичного розміру, про який йдеться у пункті 1, компетентна установа визначає дійсний розмір пенсії, на підставі пропорції страхового стажу, набутого відповідно до законодавства, яке застосовує компетентна установа, що призначає пенсію, до суми загального набутого страхового стажу.

В свою чергу, стаття 15 Угоди регулює питання пенсії без підсумовування страхового стажу, якою визначено, що якщо відповідно до законодавства однієї із Договірних Сторін, існує право на пенсію без врахування страхового стажу, набутого відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, компетентна установа визначає право на цю допомогу та її розмір виключно на підставі страхового стажу, набутого згідно із законодавством, яке вона застосовує.

Відтак, суд погоджується з доводами представника відповідача, що страховий стаж, набутий позивачем на території Республіки Польща враховується виключно для визначення права на пенсію в Україні та за умови підтвердження даного стажу в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, позивач під час звернення до органів ПФУ з заявою надав документи на іноземній мові, без апостилю, без нотаріально завіреного перекладу, тому ці документи не можуть бути враховані як докази роботи позивача, як наслідок, відсутні підстави для покладення на пенсійний орган обов'язку направити формуляр-зв'язку щодо підтвердження стажу у період з 02.01.2023 по 31.08.2023, набутого на території Республіки Польща.

Крім того, позивач просить перерахувати його пенсію, взявши період з 01.12.1993 по 01.12.1999 згідно з довідками про заробітку плату для обчислення пенсії, виданими ТОВ «Агрофірма «Восход».

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

При цьому, вказаним Порядком не встановлено обов'язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.

До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Так, у матеріалах справи наявний акт №0800-1102-1/5397 від 08.11.2024 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, за висновками якого за результатами перевірки довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 26.01.2024 №2 (період 1996-1999 роки) на ім'я ОСОБА_1 розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.

Також у матеріалах справи наявний акт №0800-1102-1/6169 від 23.12.2024 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, за висновками якого за результатами перевірки довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 26.01.2024 №3 (період 1990-1993, 1995 роки) на ім'я ОСОБА_1 розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.

З приводу аргументів відповідача про невідповідність по батькові позивача, суд наголошує, що вказана помилка в написанні по батькові позивача в довідках про заробітну плату не може нівелювати відомості про роботу та позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу.

При цьому, у зв'язку із відсутністю відомостей про заробітну плату за 1994 рік позивач просить також за період з 01.01.1994 по 31.12.1994 взяти відомості про середньомісячний заробіток з довідки Головного управління статистики №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого 05.07.2006 Постановою Кабінету Міністрів України №919, встановлено, що за період до 1 січня 1998 р. та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, визначається: у разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, - виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.

Відповідачем не наведено жодних підстав для неврахування спірної довідки при перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Головного управління статистики у Запорізькій області №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії не встановленого зразка, то зазначена заява розглядались в рамках Закону України «Про звернення громадян» суд звертає увагу, що за змістом пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що своє право на призначення (перерахунок), переведення з одного виду пенсії на інший особа реалізує шляхом звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, зразок якої наведений у додатку 1 до Порядку № 22-1. До такої заяви особа подає документи, передбачені Порядком № 22-1. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. За результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви, приймається відповідне рішення про призначення (перерахунок) чи переведення з одного виду пенсії на інший або ж про відмову у такому призначенні (перерахунку) чи переведенні із зазначенням мотивів, що слугували підставою для його прийняття.

Однак позивач звернувшись до відповідача 08.04.2025 чітко просив здійснити перерахунок його пенсії, а не надати інформацію (роз'яснення) щодо свого пенсійного забезпечення, а також долучив відповідні документи.

Отже, з порушенням вимог абзацу першого частини 1 статті 45 Закону №1058-IV та пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 відповідач за результатами розгляду клопотання позивача від 13.03.2024 про перерахунок пенсії не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені зазначеними нормами (про перерахунок або ж про мотивовану відмову в перерахунку пенсії).

Таким чином, покликання відповідача на те, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії довільної форми (не установленого зразка) суд відхиляє, оскільки невідповідність клопотання встановленій формі за наявності у ньому необхідної інформації та за наявності у відповідача відповідних документів пенсійної справи позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на вирішення питань його пенсійного забезпечення, які він порушує.

Суд також враховує стабільну позицію Верховного Суду (від 30.05.2018 у справі №537/3480/17, від 22.08.2018 у справі №546/222/17, від 27.11.2019 у справі №748/696/17 та від 26.02.2020 у справі №541/543/17-а, від 10.06.2021 у справі №520/6879/19, від 22.11.2023 у справі №300/3457/20, від 09.08.2023 у справі № 520/5045/2020) про те, що недодержання особою форми поданої заяви про призначення/перерахунок пенсії не є підставою для її не розгляду пенсійним органом у передбаченому Порядком №22-1 порядку.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Водночас суд зауважує, що лист ГУ ПФУ в Запорізькій області №6817-6091/Ш-02/8-0800/25 від 24.04.2025 не є рішенням у розумінні абзацу 1 частини 5 статті 45 Закону №1058-IV та пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1.

При цьому, судом при ухваленні рішення також враховано, що позивач протягом тривалого часу (2023-2025 роки) неодноразово звертався до територіального органу Пенсійного фонду із заявами, у яких просив здійснити перерахунок його пенсії із врахуванням спірних періодів до страхового стажу та довідок про заробітну плату, проте у проведенні такого перерахунку йому було відмовлено, спірні періоди до стажу не зараховані, довідки про заробітну плату при перерахунку його пенсії відповідачем до уваги не брались із формальних підстав.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, періодів його роботи з 28.06.1979 по 15.01.1980, з 10.04.1985 по 23.06.1986, з 23.06.1986 по 30.08.1986 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979, періоду навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989, періоду знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з 18.08.2002 по 25.07.2003, а також проведенні перерахунку пенсії без врахування довідок ТОВ «Агрофірма «Восход» №2 від 26.01.2024, №3 від 26.01.2024 про заробітку плату для обчислення пенсії та довідки Головного управління статистики №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018.

Таким чином, для відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, періодів його роботи з 28.06.1979 по 15.01.1980, з 10.04.1985 по 23.06.1986, з 23.06.1986 по 30.08.1986 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979, періоду навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989, періоду знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з 18.08.2002 по 25.07.2003, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2025 щодо перерахунку пенсії за віком із врахуванням довідок №2 від 26.01.2024, №3 від 26.01.2024 про заробітку плату для обчислення пенсії, виданих ТОВ «Агрофірма «Восход», та довідки Головного управління статистики №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018 за період з 01.01.1994 по 31.12.1994.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято протиправне рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів його роботи з 28.06.1979 по 15.01.1980, з 10.04.1985 по 23.06.1986, з 23.06.1986 по 30.08.1986 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979, періоду навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989, періоду знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з 18.08.2002 по 25.07.2003, а також проведенні перерахунку пенсії без врахування довідок ТОВ «Агрофірма «Восход» №2 від 26.01.2024, №3 від 26.01.2024 про заробітну плату для обчислення пенсії та довідки Головного управління статистики №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 28.06.1979 по 15.01.1980, з 10.04.1985 по 23.06.1986, з 23.06.1986 по 30.08.1986 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1979, період навчання з 13.12.1988 по 29.05.1989, період знаходження на обліку в Оріхівському районному центрі зайнятості Запорізької області з 18.08.2002 по 25.07.2003, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 щодо перерахунку пенсії за віком із врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії згідно з довідками №2 від 26.01.2024, №3 від 26.01.2024, виданими ТОВ «Агрофірма «Восход», та довідкою №11-15/2572/06-18 від 05.09.2018, виданою Головним управлінням статистики за період з 01.01.1994 по 31.12.1994.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак