про повернення позовної заяви
05 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7014/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С.А., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного підприємства "Метаніка", Керівника приватного підприємства "Метаніка" ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-
04.09.2025 року Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства "Метаніка", Керівника приватного підприємства "Метаніка" ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 12:00 год. 05.09.2025 року, а саме подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач 05.09.2025 року подав до суду заяву. У вказаній заяві наведені посилання на норми п.87.13 ст.87 ПК України, ч.1 ст.289-2 КАС України.
Представник податкового органу зазначив, що жодна з вище перелічених правових норм не містить обмеження щодо строку звернення до суду з позовом про встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України до погашення податкового боргу, а визначає умови для такого звернення: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги.
Крім того, представник податкового органу зауважив, що у даному випадку строк звернення до суду не вважається пропущеним, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеній у постанові від 31.03.2025 у справі №160/5655/22 відповідно до якої: «Щодо доводів скаржника стосовно недотримання позивачем передбаченого частиною другої статті 122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом, Суд зазначає, що п.87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу».
Розглядаючи та досліджуючи вказану заяву, суддя зазначає наступне.
Так, за позицією податкового органу, що даної категорії спорів строки звернення не застосовуються. Тобто, фактично податковий орган стверджує про безпрецедентну у часовому просторі, можливість звернення до суду.
Водночас, суддя зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Тобто, як обставиною, з якою пов'язаний облік строку це є обізнаність позивача із фактом несплати платником податків податкового боргу більше 1000000 грн протягом 240 днів.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
У пункті 24 постанови Верховного Суду від 31.03.2025 року по справі №160/5655/22 (на яку посилається позивач) зазначено, що системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.
Водночас, з виникненням права на звернення до суду автоматично розпочинається відлік строків на звернення до суду.
Положеннями статті 289-2 КАС України не встановлено обрахунку строку звернення до суду, при цьому, Податковий Кодекс України також не містить особливостей щодо його обрахунку у справах щодо звернення до суду з позовом про обмеження права на виїзд. А відтак, застосуванню підлягають строки, визначені статтею 122 КАС України.
Отже, слід встановити дату початку відліку строку на звернення до суду та відповідно провести перевірку щодо дотримання тримісячного строку звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи що податкова вимога від 24.03.2017 року № 450-17 була надіслана засобами поштового зв'язку на адресу ПП "Метаніка", однак повернулася за зворотною адресою 16.05.2017 року "за закінченням терміну зберігання".
Разом з тим:
рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі №807/1418/17 стягнуто з ПП «Метаніка» податковий борг у розмірі 20365,05 грн в частині податку на прибуток приватних підприємств. (довідково, в іншій частині рішення у суду за іншими податками на суму стягнутого податкового боргу розмірі 3227,02 грн не береться до уваги в межах даного позову та до розрахунку податкового боргу не включається, оскільки, у вказаній частині податковий борг погашено);
рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 по справі №260/3834/21 стягнуто з ПП «Метаніка» податковий борг у розмірі 189763,42 грн;
рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №260/6685/23 стягнуто з ПП «Метаніка» податковий борг у розмірі 980812,52 грн.
Як вбачається з КП "ДСС" рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі 260/6685/23 набрало законної сили 30.11.2023 року.
З урахуванням викладеного, позивачу 30.11.2023 року було відомо про наявність у ПП "Метаніка" податкової заборгованості у сумі більше 1000000грн.
Відповідно 240 календарних днів для сплати ПП "Метаніка" податкового боргу сплинули 28.07.2024 році.
Законом № 1914-IX Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України», а Податковий Кодекс України доповнено пунктом 87.13 статті 13. Вказані норми набули чинності з 01.01.2022 року.
Згідно пункту 69.9 Розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
В абзаці третьому пункту 87.13 статті 87 ПК України вказано, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду керівника є одним із заходів впливу на платника податків стосовно обов'язку сплати податкового зобов'язання.
У постанові від 01.07.2025 року по справі 120/2450/24 Верховний Суд навів детальний аналіз відмінностей між нормами статтею 283 та 289-2 КАС України, вказавши, зокрема, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють «особливої» процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
Отже, до даних правовідносин застосовуються загальні строки звернення до суду - 3 місяці. Вказаний строк зумовлений тим, що після несплати податкового боргу протягом 240 днів в розмірі 1000000 грн, податковий орган зобов'язаний вживати заходів щодо спонукання у його погашенні, не обмежуючись зверненням до суду про стягнення податкового боргу, а застосовувати, зокрема, і такий захід, як звернення із позовом про обмеження виїзду за кордон.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Безумовним є право застосування обмежень задля спонукання виконання обов'язку, водночас, реалізація такого права має відбуватись у порядок та спосіб, а також із дотриманням строків, визначених статтею 122 КАС України. В іншому випадку це може призвести до свавільних дій податкового органу щодо визначення суб'єктів та строків застосування обмеження на виїзд.
Суддя не погоджується із доводами податкового органу про те, що до спірних правовідносин не розповсюджуються будь які строки звернення до суду, оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах закону. Так, ні у Податковому кодексі України, ні в КАС України не містить випадки, коли строки звернення до суду у позовах податкового органу не застосовуються.
Отже, хоча податковий орган може стверджувати про відсутність строків звернення до суду, однак це не відповідає дійсності, оскільки законодавство чітко встановлює строки для звернення до суду, і податкові органи не є винятком, і також повинні їх дотримуватися.
Враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2025 року у справі №9901/524/21, суддя вказує на те, що строки звернення до суду за захистом свого порушеного права мають кілька важливих цілей, а саме: гарантувати правову визначеність шляхом фіксації провадження, захистити потенційних відповідачів від пізніх скарг, які можуть бути важкими для вирішення, та запобігти несправедливості, яка могла б статися, якщо суди були би покликані ухвалювати рішення про події, що мали місце в далекому минулому, на підставі доказів, у які вже не можна було повірити і які були б неповними через те, що минув час (такого змісту висновки були сформульовані в одному із рішень ЄСПЛ, фактичні обставини якого з певними винятками чи особливостями частково можна застосувати до обставин цієї справи. У цьому рішення ЄСПЛ послався на аналогічну прецедентну практику у справі «Стербінс та ін. проти Сполученого Королівства», рішення від 24 вересня 1996 р., Звіти про судові рішення та рішення 1996-IV, pp. 1502-1503, § 51; «Вo проти Франції» [GC], № 53924/00, § 92, ECHR 2004-VIII).
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Суддя зауважує, що для звернення до адміністративного суду контролюючого органу з вимогами про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України передбачений тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення таких вимог, саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №140/26462/23.
Аналізуючи наведені норми, суддя вказує на те, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. Таке обмеження встановлюється судом до погашення такого податкового боргу відповідача. Однак, ніяким чином не стосується строку звернення податкового органу до суду із позовом за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду.
Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Податковий орган у поданій заяві від 05.09.2025 року про поновлення строків звернення до суду не звертався.
Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суддя дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а заяви про поновлення строків звернення до суду податковим органом не надано, тому позовну заяву слід повернути на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 289-2, КАС України, суддя -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного підприємства "Метаніка", Керівника приватного підприємства "Метаніка" ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - повернути позивачеві.
Копію ухвали судді невідкладно надіслати Головному управлінню ДПС в Закарпатській області.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного протягом десяти днів, з дня її прийняття.
Суддя С.А. Гебеш