05 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/4115/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Атабаєвої Ольги Андріївни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач ), в якому просить:
1) відкрити провадження;
2) визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3) зобов'язати виправити некоректні дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», а саме виправити частину статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з ч. 5 на ч. 6, згідно військово-облікового документу №М139/2024 від 19.03.2024 року, як такий, що був виключений з військового обліку як засуджений за тяжкий злочин;
4) зобов'язати виправити «червону стрічку» про порушення правил військового обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - реєстр «Оберіг») щодо позивача - ОСОБА_1 - внесено відомості: у профілі позивача міститься позначка про «порушення правил військового обліку», а також зазначено підставу виключення з військового обліку, а саме - пункт 6 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначена норма стосується окремих обмежень при призові, тоді як у випадку позивача застосовується пункт 6 частини 6 цієї ж статті, який передбачає виключення з обліку осіб, що мають судимість. Вищевказані відомості позивач вважає такими, що внесені помилково та звернувся до суду з даним позовом з вимогою виправити некоректні дані.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачеві в разі заперечення проти позову надати письмовий відзив з приводу такого.
На виконання вимог ухвали, відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначено, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру не звертався, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримував запити заяви від адвоката Атабаєва Ольги Андріївни, які були розглянуто відповідачем та надіслано відповіді заявниці. На адвокатський запит від 29.04.2025 року ОСОБА_2 , отриманий відповідачем 29.04.2025 року за вх. № 6849, було надіслано відповідь 06.05.2025 року за вих. № 4/6265 (що громадянин ОСОБА_1 має з'явитися в ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК - не зазначалось). Відповідач у відзиві зазначив, що позивач мав звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у спосіб визначений пунктом 4 Порядку №559 із заявою про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Однак позивач із заявою про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до відповідача не звертався, а отже і будь-якого порушення його прав у досліджуваних правовідносинах немає. Крім того, 11 квітня 2024 року законодавцем виключено пункт 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня технічна можливість внести до реєстру зміни, заявлені представником позивача. Разом з тим, законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
Представник позивача скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив, а представник відповідача в свою чергу подав заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача - ОСОБА_1 - внесено відомості: у профілі позивача міститься позначка про «порушення правил військового обліку», а також помилково зазначено підставу виключення з військового обліку, а саме - пункт 6 частини п'ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначена норма стосується окремих обмежень при призові, тоді як зазначив позивач у позові, в його випадку застосовується пункт 6 частини 6 цієї ж статті, який передбачає виключення з обліку осіб, що мають судимість.
Судом встановлено, що позивач звернувся із запитом на отримання публічної інформації до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо порушення правил військового обліку, а саме: про підставу внесення в реєстр Оберіг інформації про порушення правил військового обліку.
На вищевказане звернення від відповідача надійшла відповідь від 11 квітня 2023 року №4965 згідно якої зазначено, що за даними бази « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_1 був виключений з військового обліку за п. 6. ч. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» документ 1357-IX від 30.03.2021 року. За даними бази « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_1 був переміщений до картотеки осіб, які зобов'язані стати на військовий облік згідно Постанови №560 від 18.05.2024 року.
15 квітня 2025 року була подана заява про усунення з бази « ІНФОРМАЦІЯ_5 » порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , як такого який був виключений з військового обліку та має статут «невійськовозобов'язаний», згідно військово облікового документу, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 №М139/2024 від 19 березня 2024 року, видане безтерміново, згідно Н-ЗУ МОУ 610/2017. Як зазначає позивач у позові, вищевказана заява була залишена без уваги ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29 квітня 2025 року було надіслано адвокатський запит, щодо надання відповіді на заяву про усунення порушення правил військового обліку з бази « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». У відповідь на запит відповідачем повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 має з'явитися в ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК. Також було повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 не додав до заяви згоду на обробку його персональних даних, а також зазначив, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні підстави для внесення змін до ЄДРПВР.
07 травня 2025 року позивач звернувся з заявою про виправлення некоректних даних з реєстру «Оберіг», додавши згоду на обробку персональних даних, але заява знову залишилась без уваги, а адвокатській запит по даній заяві - без відповіді.
Вищевказані обставини слугували підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи позивач до відповідача з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру не звертався, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримував запити заяви від адвоката Атабєвої Ольги Андріївни, які були розглянуто відповідачем та надіслано відповіді заявниці.
На адвокатський запит від 29 квітня 2025 року ОСОБА_2 , отриманий відповідачем 29 квітня 2025 року за вх. № 6849, було надіслано відповідь 06 травня 2025 року за вих. № 4/6265 (що громадянин ОСОБА_1 має з'явитися в ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження ВЛК - не зазначалось), про що свідчать додатки до позовної заяви, надані позивачем.
При цьому, представником позивача у позовній заяві не надано обґрунтування щодо неправомірності доводів, на які покликався відповідач у своїх відповідях на звернення представника позивача.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інститут представництва, у частині реалізації військовозобов'язаним прав, визначених статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не передбачено зазначеним законом.
Крім цього, відповідно до пункту 4 Порядок №559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Наведена норма дає підстави для твердження, що саме ОСОБА_1 мав звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб визначений пунктом 4 Порядку № 559 із заявою про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не звертався, а отже і будь-якого порушення його прав у досліджуваних правовідносинах немає.
Ба більше, 11 квітня 2024 року законодавцем виключено пункт 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня технічна можливість внести до реєстру зміни, заявлені представником позивача.
Разом з тим, законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону № 2232- XII підстави для виключення з військового обліку. Зокрема, новою редакцією частини шостої статті 37 № 2233-XII встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається.
Відтак, відсутня підстава для виключення з військового обліку, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах 1 та 2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений частиною першою статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного можна зробити висновок, що з 18 травня 2024 року громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17 травня 2024 року), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Отже, виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, з урахуванням приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є підставою, за якої військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. У позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
Відтак, на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин відсутні підстави для збереження стану (статусу) виключення позивача з військового обліку.
Щодо зазначення представником позивача у відповіді на відзив, що зміни від 11 квітня 2024 року, якими було виключено пункт 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» і відсутність «технічної можливості внести до Реєстру зміни», сторона позивача вважає умисно надуманим та таким, що суперечить чинному законодавству», суд зауважує, що згідно п. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) може бути призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а відтак відсутність підстави для виключення та технічна неможливість зазначити виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів - відповідає чинному законодавству.
Щодо зазначення представником позивача, що «в Реєстрі Оберіг також наявна неправдива позначка про порушення правил військового обліку, попри те, що жодного рішення про притягнення особи до адміністративної чи іншої відповідальності не існує. Це створює хибне цифрове маркування особи як порушника, що є грубим порушенням її прав на честь, гідність і достовірність персональних даних», суд вважає за необхідне заперечити, що відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про» Постанови Кабінету Міністрів України № 1487 - позивач є особою, на яку розповсюджується законодавство про військовий обов'язок і військову службу, оборону, мобілізацію, правила військового обліку, а відтак за невиконання зазначених вимог законодавчих актів позивачем є порушенням правил військового обліку.
Крім того, відмітка про порушення правил військового обліку - не свідчить про притягнення особи до адміністративної чи іншої відповідальності, а свідчить про недотримання особою зазначених правил.
Зважаючи на зазначене, вважаю, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, через їх необґрунтованість.
Водночас, позивач не позбавлений права повторно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто із заявою про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, із наданням необхідних для вирішення цього питання документів, у порядок та спосіб встановлений Порядком № 559.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець