04 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1985/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168, як обрахункові величини при обрахунку ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій; з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168, як обрахункові величини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби протиправно не враховано щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки, а також не здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, передбаченої статтею 10-1 Закону № 2011-XII.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
09 квітня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Так, вказує, що частина друга статті 9 Закону № 2011-XII відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема, винагороди, які мають постійний характер). Натомість, додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, не має постійного характеру, оскільки є додатковою виплатою встановленою на період дії воєнного стану, у зв'язку із чим вона не може бути включена до грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок компенсації відпусток та грошової допомоги на оздоровлення. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація відпусток та грошова допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, тому відсутні підстави для її врахування під час обчислення грошових компенсацій відпусток.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 27.02.2023 №87-ОС «Про особовий склад» позивач зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 26.02.2023.
Згідно наказу від 12.03.2023 №110-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням, остаточною датою проходження служби є 14.03.2023.
Одночасно, наказом начальника загону від 12.03.2023 №110-ОС «Про особовий склад» визначено, серед іншого, виплатити ОСОБА_1 :
- грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 30 діб, за 2023 рік у кількості 5 діб;
- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік;
- грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки у кількості 42 доби.
Як вбачається з картки грошового забезпечення за 2023 рік позивачу виплачена в березні 2023 року компенсація невикористаної щорічної відпустки у розмірі 28460,83 грн, компенсація невикористаної відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 34153,00 грн та допомога на оздоровлення за 2023 рік у розмірі 24395,00 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода (30000) у розмірі 6774,19 грн.
Сторонами не заперечується, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не була включена до розрахунку допомоги на оздоровлення за 2023 рік, компенсації невикористаної щорічної відпустки та компенсації невикористаної відпустки як учаснику бойових дій.
Позивач, вважаючи, що військова частина НОМЕР_2 протиправно не включила до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону № 2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Приписами пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Питання, пов'язані з виплатою допомоги на оздоровлення урегульовані главою 7 розділу ІV Інструкції № 558, пунктом 5 якого передбачено, що розмір допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову № 168, яка застосовується з 24.02.2022, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
Вирішуючи питання щодо врахування передбаченою Постановою №168 додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошової допомоги для оздоровлення, суд ураховує висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №420/693/23.
Так, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ указують на те, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Положення пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Інструкція № 558.
Отже, за правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами пункту 5 глави 7 розділу ІV Інструкції № 558 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, не включаються винагороди.
У підсумку Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Отож саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не враховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошової допомоги для оздоровлення.
За такого правового регулювання суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, відповідач діяв правомірно.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується питання обчислення розміру компенсації за основну та додаткові відпустки, то Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосовною до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 460/2217/23.
Як встановлено судом, позивач перед звільненням отримував додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 та при розрахунку компенсації за невикористані відпустки за попередні роки до розрахунку має включатися грошове забезпечення, яке позивач отримував саме в ті періоди, коли він мав право на відпустку, але не використав її.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невключення додаткової винагороди згідно постанови №168 до розрахунку компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних відпусток та компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій є протиправною.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович