05 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/13393/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 у сумі 107800,00 грн та зобов'язати відповідача повернути утримані кошти.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Відповідачем безпідставно утримано з її пенсії суми, що підлягали виплаті з 01.01.2024 по 30.11.2024. Вважає, що утримання пенсійним органом надміру сплачених коштів є протиправним, оскільки будь-яких зловживань з її боку не було. У зв'язку з тим, що за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 з його пенсії утримано кошти в загальному розмірі 107800,00 грн, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У період з 30.06.2025 по 18.07.2025 та, з 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 (далі - постанова КМУ №106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №240/13809/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 13.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В позовній заяві позивач вказує, що зв"язу з недоотриманням пенсії в належному розмірі, звернулась із заявою до відповідача.
Листом від 28.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що на виконання рішення суду позивачу нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас, з 01 січня 2024 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ, відповідно до статті 8 якого розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень. Отже, відповідно до статті 8 Закону № 3460 виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, з 01.01.2024 здійснювалося позивачу у розмірі 3200,00 грн (1600,00 грн х 2).
Вважаючи дії відповідача по утриманню надміру виплачених сум пенсії протиправними, позивач звернулась із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого прожиткового мінімуму.
Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно зі статтею 103 Закону №1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Водночас, суд звертає увагу, що механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
При цьому, відповідно до статті 101 Закону №1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Суд зазначає, що пенсіонер не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.
Отже, на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто за умови об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.
Для цілей застосування статті 50 Закону №1058-IV зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. При цьому тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв'язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №344/6370/14-а.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №240/13809/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 13.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення з 13.07.2021 проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В подальшому, з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" змінено правове регулювання правовідносин щодо проведення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні радіоактивного забруднення, які також унормовані статтею 39 Закону України 796-XII.
З 01.01.2024 відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується, як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн.
Розмір пенсії позивача з 01.01.2024 виплачується, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення на виконання рішення суду у розмірі 3200,00 грн.
Отже, зменшення відповідачем суми доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України № 796-XII, зумовлене приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Суд звертає увагу, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №240/13809/20 відповідачем здійснено розрахунок заборгованості, яку включено до реєстру судових рішень для подальшої виплати при надходженні відповідного фінансування.
За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення, яке набрало законної сили, у відповідності до ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, фізичними і юридичними особами.
Згідно з правовою позицією, висловленою в постановах Великої Палати Веховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Нараховуючи суму заборгованості та включаючи її до реєстру судових рішень, Пенсійний фонд України виконав рішення суду, яке набрало законної сили і яке є обов'язковим до виконання на всій території України відповідно до ч.1 ст.370 КАСУ та ст.129-1 Конституції України. Виконання такого рішення можливе лише у спосіб і в порядку, визначених самим рішенням суду та Законом України Про виконавче провадження.
Суд звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України.
Тобто фактичного утримання коштів з пенсії позивача не відбулося, а дії відповідача щодо внесення відомостей до підсистеми "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України можуть бути оскаржені в порядку судового контролю згідно з вимогами статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №240/13809/20.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення основної позовної вимоги не підлягає задоволенню і вимога щодо зобов'язання відповідача повернути утримані кошти.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, Житомирський район, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
05.09.25