Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 вересня 2025 року Справа№200/4853/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_4 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_4 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_2 №280/нст від 04.10.2024, №311/нст від 04.11.2024, №341/нст від 04.12.2024, №4/нст від 04.01.2025, №35/нст від 04.02.2025 р., №65/нст від 06.03.2025, №96/нст від 05.04.2025 р., в частині виплати йому додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про нарахування додаткової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн, за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024, 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 05.03.2025 та з 23.03.2025 по 31.03.2025, в розрахунку на місяць пропорційно, за час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.02.2022 року він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника командира військової частини-начальника служби державної таємниці. У період з 01.09.2024 року по 31.03.2025 року брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, виконуючи бойові завдання, у зв'язку з чим має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100000 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що виконання бойових завдань військовослужбовцем в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. У військової частини НОМЕР_2 відсутня інформація про виконання бойових завдань позивачем у спірний період на глибині виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно. Отже, враховуючи вищевикладене, представник військової частини НОМЕР_2 просив відмовити у задоволенні позову.
Від третьої особи пояснення на адресу суду не надходили.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про заміну сторони правонаступником по справі №200/4853/25 - залишено без задоволення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_6 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.05.2022 року №110, Позивача призначено помічником командира - начальником служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з 09 травня 2022 року.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18.06.2025 року № 1556/3311, Позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 25.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2025 року №1556/3270 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 дійсно в період з 01.09.2024 по 09.02.2025, із 16.02.2025 по 05.03.2025, із 23.03.2025 по 31.05.2025, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі Іллінівської громади Краматорського району Донецької області, підставою видачі даної довідки були журнали бойових дій військової частини №59т від 17.06.2024 р. та №3т від 24.01.2025 р.
Відповідно до витягу з журналу ведення бойових дій №59т, №3т військової частини НОМЕР_2 згідно з бойовими наказами командира військової частини НОМЕР_2 №104т від 02.09.2024, №113т від 26.10.2024 управлінню військової частини НОМЕР_2 доручено всебічне забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань, та здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України в районі населеного пункту Стара Миколаївка та Олександрово-Калинове Іллінівської сільської територіальної Краматорського району Донецької області в складі: помічника командира батальйону - начальник служби охорони державної таємниці капітана ОСОБА_1 в період з 01.09.2024 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 05.03.2025, з 23.05.2025 по 31.03.2025.
Відповідно до витягу з бойового наказу на оборонні дії командира військової частини НОМЕР_2 №104т від 02.09.2024 командуванню та штабу ***** доручено здійснити всебічне забезпечення виконання бойових завдань, забезпечити здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Знаходитися безпосередньо в районі відповідальності *****. Під час виконання завдань застосовувати зброю для враження противника.
Відповідно до витягу з бойового наказу на оборонні дії командира * НОМЕР_2 № 113т від 26.10.2024 командуванню та штабу ***** доручено здійснити всебічне забезпечення виконання бойових завдань, забезпечити здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Знаходитися безпосередньо в районі відповідальності *****. Під час виконання завдань застосовувати зброю для враження противника.
Відповідно до витягу із бойового наказу на оборонні дії командира військової частини НОМЕР_2 №113т КСП - *** 17:00 26.10.2024 завдання військової частини НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 , військова частина НОМЕР_2 ), веде оборонні дії у складі першого ешелону оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
В свою чергу, у спірний період Іллінівська сільська територіальна громада Краматорського району Донецької області є районом ведення воєнних (бойових) дій, про що свідчать накази головнокомандувача Збройних сил України від 04.10.2024 № 461, від 02.11.2024 № 503, від 04.12.2024 № 546, від 03.01.2025 №5, від 04.04.2025 №162, від 03.05.2025 №206.
Начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 та тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 було подано рапорти вх. №7624 від 01.10.2024, вх. № 8591 від 01.11.2024, вх. №9449 від 01.12.2024, вх. №60/р від 02.01.2025, вх. №897/р від 01.02.2025, вх. №1689/р від 01.03.2025, вх. №2389 від 31.03.2025 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , у яких просив виплатити особовому складу командування та управління військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, яке здійснювало бойове управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, брали безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), а також тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 04.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 05.03.2025, з 23.03.2025 по 31.03.2025 пропорційно часу виконання та під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом) першого ешелону оборони до батальйону.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 № 280/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.09.2024 по 30.09.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2024 № 311/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.10.2024 по 31.10.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2024 № 341/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.11.2024 по 31.11.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.01.2025 № 4/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.12.2024 по 31.12.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2025 № 35/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.01.2025 по 31.01.2025.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2025 № 65/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2025 № 96/нст вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., як особі, яка виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за період з 01.03.2025 по 05.03.2025, з 23.03.2025 по 31.03.2025.
Факт виплати підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця за період з 01.2024 по 06.2025.
Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди до 100 000 грн. за вказаний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.
Відповідно до п.2,3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Кабінет Міністрів України 28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Редакція Постанови №168 неодноразово змінювалась.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 2-1 Постанови №168 передбачалось, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
Порядок №260 згідно з наказами Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, № 566 від 26.09.2023, № 275 від 30.04.2024, № 339 від 21.05.2024 доповнено новим розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі до складу сільських (селищних), міських, районних та обласних військових адміністрацій, на території (або частині цієї території), здійснення повноважень яких ведуться воєнні (бойові) дії, та виконують бойові (спеціальні) завдання виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 30000 гривень.
Військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні або у складі органів військового управління (військових частин, підрозділів) розвідувального органу Міністерства оборони України, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також інших військових формувань, виплата додаткової винагороди здійснюється в порядку, на умовах та розмірах, передбачених у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку.
Військовослужбовцям, зазначеним у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.
Відтак чинні у спірний період редакції Постанови №168 та Порядку №260 передбачали виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн., 50 000,00 грн. та 30 000,00 грн. у залежності від виконуваних військовослужбовцем завдань та залученості до бойових дій або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Підставою позову слугувала незгода позивача із сумами додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої Постановою №168, за періоди з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024, 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 05.03.2025 та з 23.03.2025 по 31.03.2025.
Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що додаткова винагорода у такі періоди нараховувались у відповідності до вимог законодавства.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рапорти за період вересень 2024 - березень 2025 начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 та тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 , які було подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , у яких просив виплатити особовому складу командування та управління військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, яке здійснювало бойове управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, брали безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), а також тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024, 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 05.03.2025 та з 23.03.2025 по 31.03.2025, пропорційно часу виконання та під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом) першого ешелону оборони до батальйону.
Суд вказує, що основною та єдиною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 є безпосередня участь у бойових діях, проте як вбачається із поданих рапортів за період вересень 2024 - березень 2025 начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 закцентувано увагу, саме на тому, що виплатили особовому складу командування та управління військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивачу, яке здійснювало «бойове управління підрозділами», що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, тобто у рапортах не йдеться про безпосередню участь у бойових діях на лінії зіткнення.
Відповідно до витягу з журналу ведення бойових дій №59т, № НОМЕР_9 т військової частини НОМЕР_2 згідно з бойовими наказами командира військової частини НОМЕР_2 №104т від 02.09.2024, №113т від 26.10.2024 управлінню військової частини НОМЕР_2 доручено всебічне забезпечення виконання бойових (спеціальних) завдань, та здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України в районі населеного пункту Стара Миколаївка та Олександрово-Калинове Іллінівської сільської територіальної Краматорського району Донецької області в складі: помічника командира батальйону - начальник служби охорони державної таємниці капітана ОСОБА_1 в період з 01.09.2024 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 05.03.2025, з 23.05.2025 по 31.03.2025.
Отже згідно з рапортами за період вересень 2024 - березень 2025 начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 та тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 , які було подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , позивач здійснював бойове управління підрозділами та не приймав безпосередню участь у бойових діях на лінії зіткнення, доказів зворотного матеріали справи не містять. У зв'язку з чим, у суду не має підстав вважати, що у відношенні до позивача повинні застосовуватись положення щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за спірний період.
Разом з тим, позивач, заявляючи позовні вимоги, вважав, що він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн у періоди, зазначені у довідці від 16.06.2025 №1556/3270, виданій в/ч НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2025 року №1556/3270 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 дійсно в період з 01.09.2024 по 09.02.2025, із 16.02.2025 по 05.03.2025, із 23.03.2025 по 31.05.2025, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі Іллінівської громади Краматорського району Донецької області, підставою видачі даної довідки були журнали бойових дій військової частини №59т від 17.06.2024 р. та №3т від 24.01.2025 р.
Втім, насамперед слід звернути увагу на те, що вказана довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що безпосередньо вказано у такій довідці.
Натомість, як вже зазначалось, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку №260).
Суд водночас враховує, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.
Проаналізувавши наведені у такій довідці відомості, суд зазначає, що така підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що якраз є визначальним для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. 50 000,00 грн. чи 30 000, 00 грн.
Разом з тим, долучені відповідачем рапорти, видані на підставі бойових розпоряджень, витяги з бойових розпоряджень, журнали бойових дій не містять суперечностей та підтверджують факти залучення позивача до виконання відповідних завдань.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу у спірний період додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Також суд вказує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
Наведена позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України судом враховуються під час застосування до спірних правовідносин.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р.№3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суду об'єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене вище, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/4406/16 та від 15.08.2019 р. у справі №1340/4630/18.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і відповідатиме вимогам Закону, щодо покладених на заявника обов'язків.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Водночас суд зазначає, що скасування наказів командира військової частини НОМЕР_2 №280/нст від 04.10.2024, №311/нст від 04.11.2024, №341/нст від 04.12.2024, №4/нст від 04.01.2025, №35/нст від 04.02.2025 р., №65/нст від 06.03.2025, №96/нст від 05.04.2025 р. в частині виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн. за спірний період та також визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024, 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 05.03.2025 та з 23.03.2025 по 31.03.2025, не змінить факту відсутності права у останнього на спірну виплату у розмірі 100000 грн. А відтак, спосіб захисту у виді зобов'язання відповідача прийняти рішення про нарахування додаткової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн, за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024, 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 09.02.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 05.03.2025 та з 23.03.2025 по 31.03.2025, в розрахунку на місяць пропорційно, за час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, з урахуванням раніше виплачених сум - не призведе до бажаного результату, оскільки з огляду на додані до заяви документи таке право у позивача відсутнє.
Крім того, у відповідача були відсутні документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, і складення таких документів не залежало від волі відповідача, а тому відсутні підстави стверджувати про те, що у спірних відносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність.
При цьому, інших доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у заявлений у позові період позивач суду не надав.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги наведене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність підстав для задоволення позовних вимог, звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, яке обгрунтоване тим, що в спірний період із 01.09.2024 по 31.05.2025 р. позивач, як військовослужбовець Збройних Сил України знаходився в районі бойових дій, виконував бойові накази командира військової частини, в тому числі і щодо всебічного забезпечення виконання бойових завдань, забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Під час виконання зазначених завдань, у позивача не було часу займатись особистими питаннями, збирати відповідні докази, отримувати правову допомогу. Також позивач посилається на правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 (адміністративне провадження №К/990/14363/24), в якій суд зробив висновок, що проходження військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18.06.2025 року № 1556/3311, Позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 25.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2025 року №1556/3270 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 дійсно в період з 01.09.2024 по 09.02.2025, із 16.02.2025 по 05.03.2025, із 23.03.2025 по 31.05.2025, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі Іллінівської громади Краматорського району Донецької області, підставою видачі даної довідки були журнали бойових дій військової частини №59т від 17.06.2024 р. та №3т від 24.01.2025 р.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби, зокрема, обмеження доступу до правової допомоги, виконання обов'язків служби (військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори), фактор часу, повага до особливого статусу військовослужбовців (враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку);обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя (проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку).
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Іллінівська сільська територіальна громада Краматорського району Донецької області віднесено до територій активних бойових дій.
Також, Іллінівська сільська територіальна громада Краматорського району Донецької області є районом ведення воєнних (бойових) дій, про що свідчать накази головнокомандувача Збройних сил України від 04.10.2024 № 461, від 02.11.2024 № 503, від 04.12.2024 № 546, від 03.01.2025 №5, від 04.04.2025 №162, від 03.05.2025 №206.
Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_4 (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 05 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Христофоров