05 вересня 2025 рокуСправа №160/17877/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046850018269від 23.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати набуття права, а саме: з 25.02.2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1985 року по 24.07.1986 року відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.07.1986 року та з 02.02.1998 року по 30.09.2002 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 27.02.1991 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 року по 24.07.1986 року та періодів роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року та з 02.02.1998 року по 30.09.2002 року у зв'язку із наявністю недоліків у дипломі про навчання, трудовій книжці та відсутності даних про сплату страхових внесків. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
24.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
17.07.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в у Київській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтуванням відзиву відповідач-1 зазначив, що позивачу не зараховано до страхового стажу період навчання оскільки зазначене в дипломі по-батькові позивача не відповідає паспортним даним; період роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року оскільки виправлено рік прийняття на роботу та рік в наказі про прийняття на роботу; період роботи з 01.07.2000 року по 30.09.2002 року оскільки відсутня інформація в Індивідуальних відомостях про застраховану особу. У зв'язку з чим відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
01.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 25.06.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач-2 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяву про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.05.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 16.05.2025 року та прийняло рішення №046850018269, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу.
Також у вказаному рішенні зазначено, що період навчання з 01.09.1985 року по 24.07.1986 року не зараховано до страхового стажу оскільки зазначене в дипломі по-батькові позивача не відповідає паспортним даним; період роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року не зараховано до страхового стажу оскільки виправлено рік прийняття на роботу та рік в наказі про прийняття на роботу; період роботи з 01.07.2000 року по 30.09.2002 року не зараховано до страхового стажу оскільки відсутня інформація в Індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років, страховий стаж - 30 років 02 місяців 27 днів.
З форми РС-право судом встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано, зокрема:
- період навчання з 01.09.1985 року по 24.07.1986 року;
- періоди роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року та з 01.07.2000 року по 30.09.2002 року.
Непогоджуючись із непризначенням пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, (далі- Порядок №637) основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо).
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Як встановлено судом, позивач в період з 01.09.1986 року по 24.07.1986 року навчалася в СПТУ №11, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 25.07.1986 року.
Суд зазначає, що підставою для незарахування періоду навчання слугував той факт, що зазначене в дипломі по-батькові позивача не відповідає паспортним даним.
Судом встановлено, що в дипломі по-батькові позивача зазначено - ОСОБА_2 , а в паспорті - ОСОБА_3 .
Таким чином суд не вбачає розбіжності в заповненні по-батькові позивача в дипломі про освіту та в паспорті.
Отже вказані доводи відповідача-1 щодо незарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання не віднайшли свого відображення в матеріалах справи.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи позивача з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться наступні записи щодо спірних періодів (далі мовою оригіналу):
- 30.06.1989 року - принят на должность водителя 3-го класса;
- 27.07.1990 року - уволен по собственному желанию.
Суд зазначає, що відповідачем-1 не зараховано період роботи позивача з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року оскільки виправлено рік прийняття на роботу та рік в наказі про прийняття на роботу
Судом було досліджено трудову книжку позивача в частині вказаного періоду та не встановлено наявності виправлень, про які стверджує відповідач-1.
Також суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду відповідачами до суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.
Крім цього суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зарахування періоду роботи позивача з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зарахування періоду роботи з 02.02.1998 року по 30.09.2002 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Днем сплати страхових внесків вважається:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 року по справі №688/947/17, від 30.09.2019 року по справі №316/1392/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
В свою чергу підставою для неврахування періоду роботи позивача з 01.07.2000 по 30.09.2002 року слугувала відсутність даних щодо сплати за позивача страхових внесків протягом означених періодів роботи.
Однак суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність даних щодо сплати страхових внесків протягом спірних періодів не може бути підставою для незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів.
Таким чином відповідач-1 спірним рішенням протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2002 року, а отже вказаний період роботи підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому суд зазначає, що вимоги позивача в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 02.02.1998 року по 30.06.2000 року не підлягають задоволенню, оскільки фактично відповідачем-1 вказаний період зараховано позивачу до страхового стажу.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області №046850018269від 23.05.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як встановлено судом, станом на момент звернення до пенсійного органу позивачу виповнилось 60 років, страховий стаж становив 34 роки 05 місяців 16 днів (з урахуванням періоду навчання 01.09.1985 року по 24.07.1986 року та періодів роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року та з 01.07.2000 по 30.09.2002 року).
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом позивачу виповнилось 60 років 25.02.2025 року, а позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 16.05.2025 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином пенсія за віком позивачу підлягала призначенню з 26.02.2025 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Отже позовні вимоги в частині призначення пенсії саме з 25.02.2025 року є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на той факт, що позивач набув беззаперечне право на призначення пенсії за віком, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.02.2025 року.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнко, 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046850018269від 23.05.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 року по 24.07.1986 року та періоди роботи з 30.06.1989 року по 27.07.1990 року та з 01.07.2000 по 30.09.2002 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.02.2025 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнко, 10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський