05 вересня 2025 рокуСправа №160/15171/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №912150138104 від 14.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведені з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення ОСОБА_1 з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме - з 13.02.2025 року з призначеної їй пенсії за віком на пенсію про втраті годувальника чоловіка - ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак за результатом розгляду заяви відповідачем-2 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю документа на підтвердження факту перебування на утримання у померлого та розбіжності у прізвищах позивача та померлого. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
19.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.07.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що в свідоцтві про смерть зазначено прізвище померлого « ОСОБА_3 », згідно паспорта прізвище заявниці « ОСОБА_3 », в свідоцтві про шлюб прізвища чоловіка та дружини зазначені на російській мові, таким чином неможливо встановити факт родинних стосунків за наданими документами. Крім того документи про підтвердження факту сумісного проживання позивача з померлим годувальником заявницею не надавались. У зв'язку з чим відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 19.06.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач-2 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.09.1972 року.
07.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.03.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 07.03.2025 року та прийняло рішення за №912150138104 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дане рішення обґрунтоване відсутністю відомостей про перебування на утриманні заявниці у померлого ОСОБА_2 та відмінністю прізвища заявниці та померлого, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-1, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік становить 60 років.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до п.2.11, 2.22 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок №22-1), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Відповідно до пп.1 п.2 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Отже відповідно до п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Як встановлено судом з витягу №169 від 29.01.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщені осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З копії паспорта позивача та ОСОБА_2 вбачається, що вони були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 14.02.1989 року.
Крім цього судом додатково встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином судом встановлено, що у позивача були наявні всі документи на підтвердження факту перебування на утриманні у ОСОБА_2 , визначені п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача-1 щодо відсутністю відомостей про перебування на утриманні заявниці у померлого.
Крім цього суд зазначає, що доводи відповідача-1 щодо відмінності прізвища позивача та померлого не можуть слугувати підставою для відмови у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки фактично означені обставини в розумінні ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть бути підставою для відмови в переведенні на пенсію у разі втрати годувальника та не можуть свідчити про неперебування на утриманні у померлого.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №912150138104 від 14.03.2025 року.
Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
- пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.02.2025 року.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №912150138104 від 14.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.02.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський