Справа № 758/4689/25
Категорія 35
(ЗАОЧНЕ)
22 липня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
В квітні 2025 року позивач ТОВ «Житлово-Будівельна компанія «Управдом» звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 17 196,15 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є експлуатуючою компанією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок порушення відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг за період часу з 01.09.2023р. по 28.02.2025р., які позивач надавав відповідачу, обумовило виникнення у останнього заборгованості в загальному розмірі 17 263,15 грн., яка складається: суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 14 196,61 грн., збитків від інфляції - 2 429,44грн., 3% річних - 637,10грн.
Ухвалою від 07 квітня 2025 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, в матеріалах справи міститься заява, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до ст.128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. Про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 .
З 13 вересня 2023р. відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с.7).
Починаючи з січня 2022 року позивач надавав послуги з обслуговування будинку та постачання теплової енергії, щомісячно формував для ОСОБА_1 квитанції на оплату послуг, однак такі оплачені не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вказав у постанові ВС КЦС від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц: «Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання».
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України) (Постанова ВС ОП КЦС від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк термін); у належному місці (Постанова ВС ОП КЦС від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також завезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових заходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України, власники квартир зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартир і при домової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За наданими розрахунками встановлено, що заборгованість відповідача становить 14 196,61 грн. Наданий розрахунок не спростовано.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з отриманням належного йому майна. До таких витрат належить витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Відповідно до статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.
Відповідно до статті 9 закону України про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за споживчі спожиті житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами та тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
На момент оформлення відповідачем права власності на квартиру, діяв Наказ ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» від 31 травня 2023р. №17/1 про встановлення тарифів, у зв'язку із підвищенням вартості електроенергії, відповідно до якого з 1 червня 2023 року було встановлені нові тарифи на послугу з утримання будинків та прибудинкової території - 14,16 грн. за 1 кв.м. (а.с.14).
Наказом ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» від 31 травня 2024 р. №11 про встановлення тарифів, у зв'язку із підвищенням вартості електроенергії, з 1 червня 2024 року було встановлено нові тарифи на послугу з утримання будинків та прибудинкової території - 14,66 грн. за 1 кв.м. (а.с.15).
Наказом ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» від 02 грудня 2024 р. №26 про встановлення тарифів, у зв'язку із підвищенням вартості електроенергії, з 1 січня 2025 року було встановлено нові тарифи на послугу з утримання будинків та прибудинкової території - 16,50 грн. за 1 кв.м. (а.с.16).
Позивач надав розрахунок заборгованості з утримання будинку (квартплати), розрахований відповідно до встановленого тарифу.
Розмір заборгованості за період з вересня 2023р. по лютий 2025р. з оплати житлово-комунальних послуг становить 14 196,61 грн. (а.с.26).
Такий розрахунок спростовано не було.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про застосування положень частини 5 статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Згідно з п.6 ч.2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергопостачання», визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Пунктами 37 та 38 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8 жовтня 1992р. зі змінами, визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Зважаючи на те, що відповідач не сплатив плату за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, така заборгованість підлягає стягненню судовим рішенням: з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» необхідно стягнути 14 196,61 грн.
На дану суму заборгованості позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Втім, здійснюючи нарахування плат як міри відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, позивач здійснив невірний їх розрахунок (а.с.27), адже нараховував 3 % річних та інфляційне збільшення боргу не поетапно (в міру того як розмір заборгованості збільшувався), а відразу на усю суму заборгованості 14 196,61грн., виходячи з усього періоду заборгованості вересня 2023 - лютий 2025р., тоді як за вересень 2023року заборгованість становила 718,92 грн. та лише в лютому 2025 досягла розміру 14 196,61грн.
Відтак, позивач не довів правильність своїх розрахунків.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір №2 про надання правової допомоги від 01.01.2023 року, акт про надання послуг №19 від 24 березня 2025 року.
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., але пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №136131 від 27.02.2025.
Зважаючи на те, що позивач просив стягнути з відповідачки 17263,15 грн., а суд дійшов висновку про необхідність стягнення 14196,61 грн., тобто задовольнив позов на 82,24%, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2490,12 грн. та 5756,80 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» 14196,61 грн. боргу за спожиті комунальні послуги, 2490,12 грн. судового збору та 5756,80 грн. витрат на правову допомогу, а разом стягнути 22 443,53 грн.
В решті позовних вимог позивачу- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом», код ЄДРПОУ 38139151, юридична адреса: 04078, м. Київ, вул. Замковецька, буд. 102-А, н/п 37.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса власності: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 .
Суддя Т.В. Войтенко