Справа № 591/4793/25
Провадження № 2/591/979/25
05 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Михайлик Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/4793/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23.09.2023 органом досудового розслідування - Сумським РУП ГУНП в Сумській області був проведений незаконний обшук у його житлі та тимчасово вилучено майно його родини. Позивач є адвокатом. На момент проведення обшуку дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю була зупинена. Враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» проведення стосовно адвоката слідчих дій можливе лише з дозволу суду на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора АРК, області, міста Києва та міста Севастополя. У даному випадку було відсутнє клопотання керівника Сумської обласної прокуратури чи його заступників про надання дозволу на проведення обшуку. Під час обшуку мав бути застосований особливий порядок кримінального провадження. Слідчий при складанні клопотання зобов'язаний був з'ясувати відомості про особу, стосовно якої планується здійснювати обшук. Клопотання про проведення обшуку готував старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Сумській області. Вказана посадова особа не мала повноважень на заявлення такого клопотання та не повідомила слідчого суддю, який розглядав клопотання, про наявність у позивача статусу адвоката. Вказана обставина підтверджується висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.09.2023.За наслідками проведеного обшуку були тимчасово вилучені речі родини позивача: мобільний телефон, банківську картку, флеш-носій, службовий ноутбук та всі грошові кошти родини. В подальшому ухвалою слідчого судді від 08.09.2023 було відмовлено у накладенні арешту на вилучене майно з тих підстав, що вилучені кошти не належать виключно ОСОБА_1 та при проведенні обшуку були порушені гарантії на здійснення адвокатської діяльності. Працівники поліції не вживали заходів щодо повернення незаконно вилученого майна, що обмежило право родини позивача на його використання, у зв'язку з чим у позивача та членів його родини виникло відчуття занепокоєння, стресу, несправедливості та повної безкарності дій з боку працівників правоохоронного органу. 11.09.2023 позивач звернувся із письмовою заявою щодо повернення вилученого майна, а 12.09.2023 подав до суду скаргу на бездіяльність працівників поліції та до ДБР в м. Полтаві по факту вчинення кримінального правопорушення посадовими особами відповідача за ч. 1 ст. 382 КК України. Лише 13.09.2023 майно було повернуто. Фактично працівники відповідача замість негайного виконання ухвали суду лише через 5 днів вирішили питання про повернення незаконно вилученого майна. За час, починаючи з дати проведення незаконного обшуку до повернення майна, вся родина позивача перебувала у стані сильного нервового стресу, внаслідок чого значно погіршився мікроклімат в сім'ї, що негативно вплинуло на звичайний життєвий уклад родини. Моральну шкоду оцінює в 30 000 грн. Просить стягнути вказану суму, як моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування з Держави в особі ГУНП в Сумській області та ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач ГУНП в Сумській області не погодився із позовом. Зазначив, що обшук позивача становив втручання у його право на повагу до житла, проте це втручання було здійснено на підставі відповідного рішення суду, переслідувало законну мету та було необхідним у демократичному суспільстві. Під час обшуку позивач не повідомляв, що є адвокатом. Ухвалою суду про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно факт незаконності обшуку не встановлено. Відмова у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно не створює підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивачем не доведено заподіяння йому моральних страждань та наявність причинного зв'язку між діями та шкодою. Зазначив, що починаючи з 06.09.2021 позивач не має права займатися адвокатською діяльністю і на нього не поширюються гарантії адвокатської діяльності. Працевлаштування на посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування є несумісним із діяльністю адвокатури з мотивів її незалежності від державного управління. Закон «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» не ототожнює поняття «адвокат» та «особа, стосовно якої припинено чи зупинено право заняття адвокатською діяльністю». На особу, у якої зупинено право на заняття адвокатською діяльністю поширюється загальний, а не спеціальний порядок здійснення кримінального провадження за колом осіб. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву представник ДКС України зазначив, що шкода відшкодовується лише за умови встановлення в рішенні суду факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку. Доказів на підтвердження незаконності дій не надано. Адвокатську діяльність позивача на момент обшуку було зупинено, тому на час обшуку позивач не був у статусі адвоката і приписи вищевказаного закону на нього не розповсюджуються. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив ГУНП в Сумській області позивач зазначив, що Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» не містить посилань на те, що гарантії адвокатської діяльності розповсюджуються виключно на адвокатів, які фактично здійснюють адвокатську діяльність та не розповсюджуються на осіб, які зупинили адвокатську діяльність. Саме з підстав істотного порушення вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та КПК України слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно позивача, що є свідченням протиправного втручання у приватне життя родини позивача. В рамках кримінального провадження, у якому було проведено обшук, відсутні будь-які докази причетності позивача до подій у кримінальному провадженні.
У запереченнях представник ГУНП в Сумській області зазначив, що починаючи з 06.09.2021 позивач не має права займатися адвокатською діяльністю та на нього не поширюються гарантії, передбачені ст. 22 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді в рамках досудового розслідування кримінального провадження, що спростовує позицію позивача про протиправне втручання у приватне та сімейне життя.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із зазначених у позові підстав. Додатково пояснив, що в ході обшуку позивач повідомляв слідчому, що має статус адвоката.
У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти позову із підстав, наведених у поданих заявах по суті справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області від 06.08.2021 позивачу 25.08.2021 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 14).
Як вбачається з роздруківки з Реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю позивача зупинено з 06.09.2021 на підставі заяви адвоката (а.с. 15).
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.08.2023 розглянуто клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області, яке подане у кримінальному провадження, внесеному до ЄРДР за №42022202540000099, та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та в якій фактично проживає ОСОБА_1 .
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що слідчий звернувся із клопотанням про проведення обшуку у житлі ОСОБА_1 , як працівника Державної екологічної інспекції (а.с. 6).
06.09.2023 на підставі вказаної ухвали у житлі позивача проведено обшук. В ході обшуку було виявлено т а вилучено майно: мобільний телефон, банківська карта, флеш носій, ноутбук, грошові кошти. Уповноваженими особами складено протокол обшуку та додаток до нього - опис вилучених документі та тимчасово вилучених речей. ОСОБА_1 підписав протокол із зауваженнями відносно того, що у слідчих діях не була забезпечена йому можливість скористатися професійною правничою допомогою, жодних документів, які належать визначеним в ухвалі слідчого судді суб'єктам господарювання, виявлено не було. Вилучені грошові кошти належать його родині. Ідентифікації коштів, які були предметом неправомірної вигоди здійснено не було (а.с. 7-13)
08.09.2023 слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми, розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42022202540000099, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , відмовив у його задоволенні. У мотивувальній частині вказаної ухвали суд зазначив, що враховуючи передбачені ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантії адвокатської діяльності щодо надання дозволу на обшук помешкання адвоката за клопотанням, зокрема, прокурора області, відсутність інформації про повідомлення ради адвокатів регіону за місцем проведення обшуку адвоката, слідчий суддя не вбачає законних підстав для накладення арешту на вилучене майно. Вказана ухвала у апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
11.09.2023 позивач звернувся до старшого слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області із заявою про негайне повернення йому вилученого під час обшуку майна (а.с. 19).
12.09.2023 позивач звернувся до ТУ ДБР у м. Полтава із заявою про внесення відомостей до ЄРДР у зв'язку з неповерненням йому тимчасово вилученого майна, а також до Ковпаківського районного суду м. Суми зі скаргою на бездіяльність Сумського РУП ГУНП в Сумській області в частині неповернення тимчасово вилученого майна (а.с. 20,21).
13.09.2023 вилучене в ході обшуку майно було повернуто позивачу, що визнається сторонами у справі.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема , відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 5 статті 3 вказаного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Перелік підстав, за наявності яких у позивача виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону, є вичерпним. Такими підставами є постановлення виправдувального вироку, встановлення вироку чи іншому судовому рішенні факту незаконних дій з боку органів, що здійснюють кримінальне провадження, або закриття кримінального провадження із зазначених у статті 2 закону підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
У постанові від 23 липня 2024 року у справі № 199/732/19 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду зазначив, що положення статті 481 КПК відповідають гарантії пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Це положення передбачає гарантії адвокатської діяльності. Вже сама по собі згадка «діяльності» вказує на те, що ці гарантії мають функціональний характер, тобто не є особистим привілеєм кожного, хто отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а призначені для забезпечення прав тих осіб, яких адвокат представляє, і його можливості безперешкодно і ефективно здійснювати таку діяльність.
Цей висновок випливає і з визначення в частині 1 статті 1 Закону про адвокатуру адвокатської діяльності як незалежної професійної діяльності адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, а адвоката - як особи, яка здійснює таку діяльність.
Таке визначення адвоката і адвокатської діяльності відображено у багатьох міжнародних документах. Наприклад, рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи № R(2000)21 передбачає, що для мети цієї рекомендації, адвокат визначається як «особа, яка має кваліфікацію та уповноважена згідно з національним законодавством виступати та діяти від імені своїх клієнтів, займатися адвокатською практикою, виступати перед судами або консультувати і представляти своїх клієнтів у юридичних справах». В пояснювальному меморандумі до цієї Рекомендації зазначається, що «в деяких країнах терміни «кваліфікований і уповноважений» передбачають включення до реєстру, членство або подібне приєднання до професійної організації адвокатів».
Крім того, Закон про адвокатуру чітко відрізняє адвоката від особи, яка зупинила або припинила адвокатську діяльність (див., наприклад, частину 3 статті 22, пункти 2 та 14 частини 1 статті 23), передбачаючи для них різний обсяг гарантій.
Якщо гарантія збереження адвокатської таємниці чи імунітету від переслідування за дії, пов'язані з адвокатською діяльністю, продовжує діяти і для осіб, що зупинили або припинили практику, то інші гарантії призначені саме для забезпечення адвокатської діяльності, яку особа, що зупинила таку діяльність, здійснювати не вправі (частина 5 статті 31 Закону про адвокатуру).
Таким чином, законодавство передбачає функціональні гарантії для адвоката, що призначені для забезпечення як прав осіб, яких він представляє, так і можливості безперешкодно і ефективно здійснювати адвокатську діяльність.
Вступивши на державну службу або займаючись іншою діяльністю, яка є несумісною з адвокатською, особа зобов'язана зупинити адвокатську діяльність та не може розраховувати на збереження гарантій, притаманних адвокатській діяльності, оскільки погоджується підкорятися зовсім іншим правилам, які в багатьох аспектах несумісні з діяльністю адвоката.
Саме для запобігання конфлікту відповідальності передбачено зупинення права на здійснення адвокатської діяльності.
На підставі викладеного Верховний суд дійшов висновку, що на особу, право якої на заняття адвокатською діяльністю припинено або зупинено відповідно до Закону про адвокатуру, не поширюються положення глави 37 КПК щодо особливого порядку кримінального провадження.
Суд зазначає, що в цьому випадку позивач не надав належних доказів, які б свідчили про визнання дій правоохоронних органів щодо проведення обшуку незаконними. Позивач стверджує, що обшук був незаконним, оскільки не було дотримано спеціального порядку, передбаченого для адвокатів. Позивач посилається на порушення процедури, яка стосується адвокатів, зокрема відсутність відповідного клопотання керівника обласної прокуратури. Однак, на момент проведення обшуку, право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинено з 06.09.2021 (через 12 днів після видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю) за його ж власною заявою. Таким чином, на нього не поширюються положення статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 481 Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого порядку кримінального провадження.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди виникає у випадках, коли факт незаконності дій органів досудового розслідування встановлений у вироку суду чи іншому судовому рішенні. Таке рішення в даній справі відсутнє.
Ухвалою слідчого судді від 08.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, але не визнано сам обшук незаконним. Відмова в арешті майна не є належним підтвердженням незаконності обшуку, оскільки арешт та обшук є різними процесуальними діями.
Позивач також стверджує, що майно було повернуто із затримкою. Однак, ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна була ухвалена 08.09.2023, позивач звернувся із заявою про повернення майна 11.09.2023, а майно було повернуто 13.09.2023, тобто через п'ять днів. Враховуючи, що ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого підлягала апеляційному оскарженню у п'ятиденний строк, та набрала законної сили після закінчення цього строку, такий термін повернення вилученого майна не може бути визнаний тривалим.
Моральна шкода, завдана особі, може бути відшкодована за умови доведення її наявності, причинного зв'язку між діями та шкодою, а також вини відповідача. Позивач посилається на стрес та погіршення мікроклімату в родині, але не надав належних доказів, які б підтвердили факт заподіяння йому моральних страждань та причинний зв'язок між діями правоохоронних органів та їх наслідками. Надана медична документація - консультаційні висновки лікарів хірурга та невропатолога від 18 та 19 вересня 2023 року не можуть свідчити про заподіяння моральних страждань або погіршення стану здоров'я позивача саме у зв'язку із проведенням обшуку.
Суд вважає, що сам факт проведення обшуку, хоч і може викликати певний дискомфорт, не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди, особливо без доведення його незаконності та без підтвердження суттєвих моральних страждань.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування моральної шкоди, а саме: незаконності дій правоохоронних органів, причинного зв'язку між цими діями та завданою шкодою, а також розміру шкоди. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди про відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн. відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Сумській області, вул. Герасима Кондратьєва 23, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108777.
Повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2025 року.
Суддя О.О.Ніколаєнко