Справа № 466/2520/25
Провадження № 2/466/1789/25
04 вересня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Едера П. Т.
секретаря с/з Заяць У. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» про розірвання Договору,-
19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» про розірвання Договору, у якій просить суд ухвали рішення яким розірвати Договір № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020 між ОСОБА_1 та ТзОВ «МАРЛОН СІТІ»; стягнути із ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» на користь ОСОБА_1 285038,30 грн. (двісті вісімдесят п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 копійок); судові витрати по справі покласти на відповідача.
Стислий виклад позиції позивача.
Обґрунтування позивача.
Згідно викладеного у позовній заяві позивач вказав, що 17.12.2020р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру).
Згідно умов даного Договору Позивач брав на себе обов'язок прийняти співучасть у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 та здійснити фінансуванні 2-х кімнатної квартири проектний №88, 3-й житловий поверх, секція АДРЕСА_2 .
У відповідності до п. 3.1. Договору вартість 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_3 , за взаємною згодою сторін, складає 846146,60 грн.
В Додатку №l до Договору № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020 р. були визначені графіки оплати по Договору. Позивачем було оплачено 285038,30 грн. (двісті вісімдесять п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями, а саме згідно платіжних доручень №1 від 17 грудня 2020р. квитанція №0811710034, №2 від 15 березня 2021р. квитанція №081151002 та №3 від 05 травня 2021р. квитанція №0810510009.
Згідно доданих до матеріалів позовної заяви копії бухгалтерських документів сума проплати по Договору № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020р., які сплатив ( ОСОБА_1 ) складає 285038,30 грн. (двісті вісімдесять п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 коп.).
Позивач зазначає, що починаючи з середини 2021р. і по сьогоднішній день будівельні роботи на об'єкті по будівництву багато квартирного будинку по АДРЕСА_1 припинилися (не проводяться). Яка причина припинення робіт по будівництву йому не відома і від Відповідача ніякої відповіді не надходило.
Дивлячись на таку ситуацію позивач змушений був звернутися з відповідним листом до Відповідача. У листі від 23.01.2025. позивач повідомив Відповідача, що керуючись п.5.2. Договору він розриває з ним Договір № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020 р. і просив Відповідача повернути йому сплачені ним грошові кошти а саме 285038,30 грн. ( двісті вісімдесять п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 коп.).Відповіді від відповідача нажаль не було ніякої.
Позивач зрозумів, що по хорошому розійтися в них з Відповідачем не вийде, тому останній змушений звертатися до Суду з позовом про розірвання Договору і повернення йому сплачених грошових коштів.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відзив на позовну заяву представником відповідача ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» в порядку ст. 178 ЦПК України, у встановлений судом термін до суду подано не було не подано. Заяв чи клопотань на адресу суду подано не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, 13.05.2025 на адресу суду подав заяву, у якій просив розглядати цивільну справу без його участі за наявними матеріалами.
У судове засідання представник відповідача ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням поштового відправлення. А також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 17.12.2020 між ОСОБА_1 та ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» було укладено Договір №12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру).
Згідно умов даного Договору ОСОБА_1 брав на себе обов'язок прийняти співучасть у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 та здійснити фінансуванні 2-х кімнатної квартири проектний №88, 3-й житловий поверх, секція АДРЕСА_2 .
У відповідності до п. 3.1. Договору вартість 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_3 , за взаємною згодою сторін, складає 846146,60 грн.
В Додатку №l до Договору № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020 р. були визначені графіки оплати по Договору.
Згідно платіжних доручень №1 від 17 грудня 2020р. квитанція №0811710034, №2 від 15 березня 2021р. квитанція №081151002 та №3 від 05 травня 2021р. квитанція №0810510009, ОСОБА_1 було оплачено 285038,30 грн. (двісті вісімдесять п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 коп.).
Згідно доданих до матеріалів позовної заяви копії бухгалтерських документів сума проплати по Договору № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020р., які сплатив ( ОСОБА_1 ) складає 285038,30 грн. (двісті вісімдесять п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 коп.).
Відповідно до листа від 23.01.2025. ОСОБА_1 повідомив ТзОВ «МАРЛОН СІТІ», що керуючись п.5.2. Договору він розриває з ним Договір № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020 р. і просив ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» повернути йому сплачені ним грошові кошти а саме 285038,30 грн. ( двісті вісімдесять п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 коп.). Відповіді від ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» на лист позивача ОСОБА_1 не надходило.
У той же час, згідно п. 5.1. розірвання цього Договору можливе в односторонньому порядку як з ініціативи Пайовика так і з ініціативи Замовника.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Вказаний висновок викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 міститься висновок, що за загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов'язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті611, абзац другий частини другої статті651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Суд вважає за необхідне зазначити також те, що оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття покупцем права власності на квартиру, яка буде здана в експлуатацію у визначений договором термін, то в цих відносинах позивачі виступають споживачами, а тому на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічна правова позиція висловлена, в постановах Верховного Суду по справі № 755/3509/18 від 07 жовтня 2020 року, № 524/8390/20 від 16 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Порушення відповідачем строків будівництва і не введення об'єкта будівництва в експлуатацію у строки, є істотним порушенням умов договору. Строк затримки виконання зобов'язання відповідачем є значним, а об'єкт будівництва так і недобудований та не зданий в експлуатацію, і по сьогоднішній день будівельні роботи на об'єкті припинилися та не проводяться, як на час пред'явлення позову до суду, так і на час розгляду справи по суті.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку щодо доведеності факту істотного порушення ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» умов договору купівлі-продажу майнових прав № 12/3 від 17.12.2020 року та наявності підстав для його розірвання, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У відповідності до ч. 2ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Зі змісту ч. 4ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 ч. 3ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача про повернення коштів у розмірі 285038,30 грн. за порушення договору купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2020 року.
Як встановлено вище судом, відповідач не виконує взяті на себе обов'язки, передбачені умовами укладеного договору.
Оскільки договір № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав) від 17.12.2020 року підлягає розірванню за рішенням суду, то позивач ОСОБА_1 має право вимагати від ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» повернення сплачених грошових коштів з врахуванням узгоджених між сторонами у договорі положень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 2ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити та розірвати договір № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 285038,30 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В силу вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 4061,58 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст.12,13,81,82,89,141,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.3,13,16,23,213,526,549,610-612,629,637,651,653,1167,1212 ЦК України, ст.ст.10,22 ЗУ «Про захист прав споживачів»,ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд-,
позов ОСОБА_1 до ТзОВ «МАРЛОН СІТІ» про розірвання Договору- задовольнити.
Розірвати Договір № 12/3 пайової участі (купівлі майнових прав на квартиру) від 17.12.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «МАРЛОН СІТІ».
Стягнути із ТзОВ «МАРЛОН СІТІ», ЄДРПОУ 43368350, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 285038,30 грн. (двісті вісімдесят п'ять тисяч тридцять вісім гривень 30 копійок).
Стягнути із ТзОВ «МАРЛОН СІТІ», ЄДРПОУ 43368350, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 4061,58 грн. (чотири тисячі шістдесят одна гривня 58 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П. Т. Едер