Справа № 466/10237/24
Провадження № 2/466/741/25
05 вересня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Заяць У. Ю.
з участю: позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника позивача Заставного Р. А.
представника відповідача Петрик О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
09 жовтня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява адвоката Заставного Романа Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, у якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 29 лютого 2024 року у сумі 408 739,24 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Обґрунтування позивача.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 12.02.2010 року.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Неповнолітня дитина проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2010 року по справі №2-1087/2010р ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно до досягнення ним повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання вищезазначеного рішення суду, виконує таке не систематично, не сплачує аліменти з дня присудження їх судом у повному обсязі.
Позивачем з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/697/21, здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з березня 2014 року по лютий 2024 року включно і її розмір становить 407 739,24 гривень.
Позивач вказує, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, адже періодично їх сплачував та звертався із позовом до суду про зменшення розміру аліментів (рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2012 по справі №1328/8638/12 у задоволенні позову відмовлено), тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
З врахуванням цих норм та наведеного вище, а також зважаючи на те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, проте свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі не виконував, а тому виникає необхідність в судовому захисті шляхом стягнення з відповідача на користь Позивача пені за прострочення сплати аліментів.
Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.
Обґрунтування заперечень відповідача.
11 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Петрик О. В., у якому просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначає, що з матеріалами справи відповідач ознайомився 22.10.2024 року. Відповідач не визнає позовних вимог з огляду на наступні пояснення, міркування та аргументи. Відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості за аліментами у зв'язку з існуванням домовленості з позивачкою про добровільну сплату аліментів в узгодженому розмірі, яка існувала майже 14 років. Позивач зловживає правом на пред'явлення вимог про стягнення неустойки. Сімейний та матеріальний стан відповідача не дає можливості сплачувати пеню. Заявлений розмір пені перевищує 100% розміру заборгованості за аліментами.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 року у справі №2-1087/2010 р. стягуються з ОСОБА_2 , 1982 р.н. в користь ОСОБА_1 , 1982 р.н. аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно до досягнення ним повноліття але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільною дитиною ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 12.02.2010 року у шлюбі не перебувають, шлюб між ними було розірвано, про що 12.02.2010 року Шевченківський відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зроблено актовий запис за №27 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу.
Представник відповідач зазначає, що після розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_1 тривалий час проживала з сином за кордоном, мала іншу сім'ю. У зв'язку з цим ОСОБА_2 був обмежений в спілкуванні та зустрічах з сином, що віддалило їх один від одного. Проте, ОСОБА_2 ніколи не переставав дбати про сина, регулярно виплачував аліменти на його утримання в розмірі, який узгоджувався з колишньою дружиною. Після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів позивачка та відповідач домовились, що і аліменти будуть сплачуватися відповідачем в добровільному порядку у розмірі, який відповідає потребам дитини. Так, протягом близько 14 років позивач регулярно отримувала від позивача грошові кошти для утримання сина згідно існуючої з ними двосторонньої домовленості про щомісячний розмір аліментів, який влаштовував обидві сторони з огляду на те, що був достатнім для забезпечення потреб старшого сина. Відповідач постійно сплачував позивачу обумовлену суму та фінансово допомагав сину не лише сплатою узгоджених аліментів, а й додатковими коштами. Вказану домовленість ОСОБА_2 виконував, що підтверджується виписками про сплату аліментів, наданими позивачкою. Квитанцій ОСОБА_2 не зберігав з огляду на те, що покладався на добросовісність колишньої дружини.
Представник відповідач вказує, що, з травня 2023 року сторони усно домовились про щомісячну виплату позивачем 4000 грн. аліментів на утримання ОСОБА_3 , що перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів. До лютого 2024 року відповідач сплачував позивачці узгоджену суму аліментів. Однак, ОСОБА_4 , незважаючи на існуючу багаторічну домовленість з ОСОБА_5 щодо способу та розміру сплати аліментів, в березні 2024 року звернулась до органів державної виконавчої служби та пред'явила виконавчий лист, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 року у справі № 2-1087/2010р, до примусового виконання з вимогою про сплату заборгованості за попередній період, а саме за 10 років. При тому, що претензій до розміру аліментів, які сплачувались за згодою обидвох сторін, ОСОБА_1 ніколи не мала. Розмір аліментів був узгоджений сторонами та, в разі необхідності, збільшувався.
Представник відповідач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не шкодував коштів для старшого сина, а позивачка завжди повідомляла відповідача про розмір аліментів, який вона бажає отримувати, виходячи з потреб дитини. 18.06.2024 року у виконавчому провадженні № 74496156 головним державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУЮ Хандієм В.М. здійснено розрахунок заборгованості по аліментах за період з березня 2014 року по червень 2024 року. Згідно такого розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 року у справі № 2-1087/2010 р, становить 236836,53 грн.
Звернення позивача до органів примусового виконання судових рішень з вимогою про стягнення заборгованості за попередні 10 років, суперечать попередній домовленості сторін, що існувала протягом майже 14 років. Відтак, заборгованість за аліментами виникла не з вини відповідача.
Окрім того, оскільки позивач порушила попередню домовленість з відповідачем щодо добровільної сплати аліментів в узгодженому розмірі та звернулась до органів примусового виконання рішень через майже 14 років після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, то позивач змушений був звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами з но огляду на зміну сімейного та матеріального стану та відсутність вини у виникненні заборгованості за аліментами.
У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває справа №466/4402/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28:04.2010 року у справі №2-1087/2010р та звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
При тому, що коли у 2021 році у відповідача тяжко хворіла мати та на лікування якої було витрачалось багато коштів, а також у 2022 році, коли у, відповідача народилась ще одна дитини, він не звертався з позовом про зменшення розміру аліментів саме з підстав наявності домовленості з позивачкою про добровільну сплату аліментів в узгодженому розмірі згідно потреб дитини.
Тому, на думку відповідача для вирішення спору про стягнення неустойки (пені) підлягає врахуванню матеріальне та сімейне становище відповідача, а також той факт, що заборгованість за аліментами виникла не з вини відповідача.
14.01.2012 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14.01.2012 року (копія додається, оригінал знаходиться у відповідача).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданий 22.12.2022 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Львів).
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як подружжя, проживають разом у АДРЕСА_1 та виховують спільну дитину, ОСОБА_7 . Спільне місце проживання підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.
Після народження ОСОБА_3 на утриманні в позивача знаходиться дружина, ОСОБА_6 та малолітній син, ОСОБА_3 .
З довідки від 31.07.2023 року № 194, виданої КНП ЛОР "Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи" вбачається, що дружина відповідача ОСОБА_6 перебуває в даній організації на посаді сестри медичної палатної стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 18.05.2020 року по теперішній час. 3 01.03.2023 року по 11.12.2025 року ОСОБА_6 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
З огляду на перебування дружини ОСОБА_8 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, вона не має можливості працювати та, відповідно, матеріально забезпечувати себе та дитину. Розмір соціальних виплат на дитину становить 860 гривень щомісячно, що підтверджується довідкою від 08.04.2024 року № 433, виданою Личаківським відділом соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Щомісячний розмір соціальних виплат не забезпечує прожиткового мінімуму дружині та сину, а тому відповідач утримує малолітню дитину, а також утримує дружину на час перебування останньої у відпустці по догляду за ОСОБА_3 до досягнення ним 3-річного віку.
Відповідач з 07.11.2015 року проходить службу в Національній поліції України, та з 02.11.2018 року по даний час перебуває на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, що підтверджується довідкою від 04.04.2024 року, виданою управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Окрім того у відповідача - є непрацездатна матір ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
Родинний зв'язок підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_10 (після зміни прізвища - ОСОБА_11 ) та витягом про зміну прізвища.
У матері відповідача діагностовано цукровий діабет 2 типу. У 2021 року їй було ампутовано пальці стопи. Вона потребує постійного лікування, спеціального харчування, прийому медикаментів. Наведені обставини підтверджуються, випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 26.02.2021 року, витягом з стаціонарної карти хвороби за 23.09.2021 по 01.10.2021 року та медичною картою амбулаторного хворого №497/21 з останнім записом від 08.03.2024 року.
Відповідач фінансово допомагає своїй матері згідно своїх можливостей та повинен надалі допомагати їй.
15.04.2024 року у відповідача діагностовано гіперметропію (вада зору, що виникає внаслідок змін оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкті) та призначено лікування, що підтверджується скріншотом особистого кабінету з електронної медичної системи "Хелсі".
Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 09.08.2024 року у ОСОБА_2 діагностовано хронічний ерозивний гастродуоденіт в стадії загострення з підвищеною секреторною функцією, хронічний холецистит в стадії загострення, хронічний панкреатит в активній фазі в стадії загострення, хронічний поверхневий сигмоїдит. Внаслідок чого рекомендовано лікування.
З наданої медичної документації вбачається, що у відповідача погіршився стан здоров'я та є потреба лікування, що має значення для вирішення питання про стягнення неустойки.
Також, у зв'язку з надмірним фінансовим навантаженням у ОСОБА_2 наявні кредитні зобов'язання на суму 250745.41 (двісті п'ятдесят тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 41 копійка, що підтверджується виписками з банківських карт відповідача.
Кредитна заборгованість виникла у зв'язку з необхідністю самостійно забезпечувати побутові та споживчі потреби своєї сім'ї, в тому числі, зробити ремонт за місцем проживання, облаштувати кімнату для дитини, придбати необхідні речі, а саме два візочки для дитини, ліжечко. Є постійна потреба в купівлі дитячого харчування та дитячого одягу, підгузків, оплачувати комунальні платежі. Дружина доглядає за дитиною, не працює, а тому всі витрати на забезпечення потреб сім'ї покладені на позивача. Також, частина коштів витрачається на допомогу матері та сплату аліментів.
Вказані обставини матеріального та сімейного стану відповідача, а також відсутність його вини у виникненні заборгованості за аліментами стали підставами для позову про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, що розглядається в межах справи №466/4402/24, що перебуває у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова.
Позивачу достеменно було відомо про скрутне матеріальне становище відповідача та погіршення стану його здоров'я, наявність хворої матері, перебування на утриманні дружини та малолітнього сина з огляду на те, що на вказані обставини відповідач посилався в межах справи №466/4402/24. Однак, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати-аліментів в розмірі 408739,24 грн.
На переконання ОСОБА_2 , позивачка зловживає правом на пред'явлення вимог про стягнення неустойки. Метою вказаного позову на думку відповідача, є створення для ОСОБА_2 умов, за яких його сім'я в довготривалій перспективі буде знаходитись за межею бідності та не матиме засобів для існування.
На думку відповідача, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що сплачених відповідачем аліментів було недостатньо для забезпечення потреб старшого сина.
Так само, стягнення заборгованості та пені ставить меншого сина в нерівне становище в порівнянні з старшим з огляду на те, що на даний момент меншого сина та дружину забезпечує лише відповідач. Даних ж про те, що позивач є непрацездатною або ж про те, що сплачені аліменти не забезпечують потреб старшого сина, немає.
Залишення аліментів та розміру заборгованості на тому ж рівні, а також задоволення вимог про стягнення пені, призводить до того, що фактично сім'я відповідача залишається на межі бідності. Відповідач не матиме можливості повертати борг банкам та належним чином забезпечувати сім'ю. Окрім того, у випадку погіршення здоров'я у когось з членів сім'ї чи необхідності якихось непередбачуваних витрат, відповідач просто не зможе їх покривати.
Наведене є підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку з зловживанням позивачкою своїм правом на стягнення неустойки (пені).
Також, підлягає врахуванню той факт, що рішення суду про стягнення аліментів ухвалене 28.04.2010 року, а до примусового виконання позивачка пред'явила виконавчий документ лише в березні 2024 року (виконавче провадження 74496156 з датою відкриття 19.03.2024 року). Протягом вказаного періоду позивачка не мала жодних майнових претензій до відповідача щодо розміру аліментів та не вчиняла жодних заходів з виконання рішення суду про стягнення аліментів. ладу Відповідач в свою чергу регулярно сплачував аліменти на банківські реквізити и позивачки, що свідчить про наявність домовленості між сторонами та відсутність у відповідача умислу на ухилення від сплати аліментів. Відтак, заборгованість за аліментами виникла не з вини відповідача.
Розмір заборгованості за аліментами за період з березня 2014 року по лютий 2024 року, на який позивачка нарахувала пеню, становить 236836,53 грн. Однак, розмір пені, згідно розрахунків позивачки, становить 408739,24 грн., що перевищує 100% заборгованості за вказаний період. Тому, на думку відповідача розрахунок позивачки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.
З огляду на те, що право на стягнення неустойки виникає у разі наявності заборгованості з вини платника аліментів, то відсутність такої вини є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Представник відповідача вважає, що наявність кредитних зобов'язань у відповідача, непрацездатної хворої матері, перебування на утриманні дружини та малолітнього сина, погіршення стану здоров'я відповідача та відсутність вини у виникненні заборгованості за аліментами є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення пені за аліментами.
На адресу суду поступила відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_1 адвоката Заставного Р. А., у якій просить врахувати відповідь на відзив при прийнятті рішення у даній справі, та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог позивача. Зазначає, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2010 року по справі №2-1087/2010р. відповідачем виконувалося не систематично, аліменти з дня присудження їх судом не сплачувалися ним у повному обсязі.
Вказані обставини не заперечуються стороною Відповідача. Однак сторона Відповідача вважає, що оскільки вина Відповідача у виникненні заборгованості за аліментами відсутня, Позивач зловживає правом на пред'явлення вимог про стягнення неустойки, сімейний та матеріальний стан Відповідача не дозволяє сплачувати пеню, та заявлений розмір пені перевищує 100% розміру заборгованості, то у стягненні пені за прострочення сплати аліментів слід відмовити. 3 такими твердженнями сторони Відповідача погодитися не можна зважаючи на наступне.
Щодо тверджень сторони Відповідача про наявність між сторонами домовленості щодо розміру аліментів зазначає, що стороною Відповідача не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів про наявність між сторонами домовленості щодо розміру аліментів. Натомість наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують дані твердження сторони Відповідача. Так, перш за все зазначають, що аліменти на утримання дитини не визначалися батьками дитини, а були визначені судом, що свідчить про те, що батьки не досягнули домовленості між собою щодо утримання дитини.
В той же час, положеннями цивільного процесуального законодавства передбачено можливість мирового врегулювання спору на підставі взаємних поступок, в тому числі і на стадії виконання судового рішення. Проте, мирова угода у справі №2-1087/2010р. про стягнення аліментів сторонами не укладалася.
Відповідач звертався із позовом до суду про зменшення розміру аліментів рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2012 по справі №1328/8638/12 у задоволенні позову було відмовлено. Вказане спростовує твердження сторони Відповідача про існування домовленості сторін протягом майже 14 років.
Представник зазначає, що з аналізу розрахунку заборгованості по аліментах від 18.06.2024 у ВП №74496156, також не вбачається, що сторони погодили той чи інший розмір аліментів, який мав би сплачуватися платником аліментів. Так, до прикладу, з березня 2014 року по вересень 2015 року включно (півтора року) аліменти взагалі не сплачувалися відповідачем; з березня 2018 року по серпень 2018 року включно (пів року) величина сплачених відповідачем аліментів склала 1000 гривень, при цьому, що Відповідач був здоровим та працездатним і отримував регулярний дохід. Розміри аліментів, які сплачувалися відповідачем не мали сталого характеру, почергово то збільшувалися, то зменшувалися, при чому, що доходи платника аліментів динамічно зростали, як і прожитковий мінімум встановлений відповідними Законами України «Про Державний бюджет України».
Таким чином, Відповідач на власний розсуд визначав величину аліментів, а Позивача запевняв, що розмір сплачених ним аліментів відповідає судовому рішенню (1/4 доходу платника аліментів).
Щодо тверджень сторони Відповідач про зловживання правом, зазначає наступне. Відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на утримання своєї дитини. Проте, своє зобов'язання належним чином не виконував, ухилявся від сплати аліментів приховуючи дійсний розмір свого заробітку (доходу), а тому вимога Позивача про сплату неустойки є справедливою сатисфакцією за дії Відповідача. Позивач жодним чином не ставить собі за мету позбавляти Відповідача засобів до існування, як помилково стверджується стороною Відповідача. Крім того, це не є можливим у даних правовідносинах, адже «ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків.
Щодо тверджень сторони Відповідача, які стосуються сімейного та матеріального стану, зазначаємо, що згідно ч.2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. В той же час, сторона Відповідача посилаючись на вказану норму матеріального права (ч. 2 ст. 196 СК України) просить у задоволенні позову відмовити. Звертають увагу, що твердження Відповідача про свій стан здоров'я та стан здоров'я матері, наявність кредитних зобов'язань, та докази на підтвердження цих обставин, не дають достатніх підстав для того, щоб робити якісь висновки щодо матеріального становища Відповідача.
Щодо тверджень сторони Відповідача, що заявлений розмір пені перевищує 100% заборгованості пояснюють наступне. «При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. З урахуванням принципу розумності, оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.» (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/697/21). З урахуванням вказаного правового висновку Верховного Суду Позивачем здійснено розрахунок пені, тобто розмір пені не перевищує сукупного розміру заборгованості на яку вона нараховується. В той же час, сторона Відповідача стверджуючи, що заявлений розмір пені перевищує «100 відсотків заборгованості», вказує поточну заборгованість (236 836,53 грн.), тобто ту, яка існувала на певний момент, у даному випадку на момент відкриття виконавчого провадження. Із наведеного вбачається, що сторона Відповідача не розмежовує сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць (місяці), а відтак помилково стверджує, що Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі, що перевищує 100% заборгованості.
Щодо посилань сторони Відповідача на постанову Верховного Суду від 19.02.2024 по справі №761/893/23, де судом було встановлено, що заборгованість за аліментами виникла не з вини платника аліментів. Ознайомившись із текстом постанови Верховного Суду від 19.02.2024 по справі №761/893/23, можна стверджувати, що із її змісту стає очевидно, що зазначене судове рішення було ухвалено за інших фактичних обставин. Так, у справі №761/893/23 судами було встановлено, що отримувачем аліментів було вчинено нотаріально посвідчену заяву, в якій остання повідомила платника аліментів про те, що вона разом з дочкою має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання до Королівства Іспанії, а також про те, що вона не має та не буде мати по відношенню до платника аліментів будь-яких майнових зобов'язань, передбачених законодавством України. Перебуваючи за кордоном, позивачка не залишила ні рахунку, ні інших реквізитів, за якими відповідач міг би перераховувати кошти на утримання дитини. Між ними також не було досягнуто іншої домовленості, щодо відкриття рахунку на ім'я дочки для акумулювання аліментів за увесь період після ухвалення рішення суду. За таких обставин суди дійшли висновку, що у поведінці відповідача, отримавши таку заяву та вважав, що немає ніяких майнових зобов'язань перед позивачкою, не вбачається свідомого та навмисного умислу ухилення від сплати аліментів. І саме за таких фактичних обставин Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що заборгованість за аліментами виникла не з вини платника аліментів.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року зупинено провадження у справі до ухвалення та набрання рішення законної сили по цивільній справі №466/4402/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зменшення розміру аліментів.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року поновлено провадження у справі.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Заставний Р. А. позов підтримали у повному обсязі, давши пояснення аналогічні тим, що викладені у позові, та у відповіді на відзив, просили позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Петрик О. В. заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 05.09.2008 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 12.02.2010 виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 12.02.2010 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2010 року по справі №2-1087/2010р ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно до досягнення ним повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за період з березня 2014 року по лютий 2024 року включно розмір становить 407 739,24 гривень.
18.06.2024 року у виконавчому провадженні № 74496156 головним державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУЮ Хандієм В.М. здійснено розрахунок заборгованості по аліментах за період з березня 2014 року по червень 2024 року. Згідно такого розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2010 року у справі № 2-1087/2010 р, становить 236836,53 грн.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14.01.2012 року 14.01.2012 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.12.2022 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Львів) ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 .
Згідно довідки від 31.07.2023 року № 194, виданої КНП ЛОР "Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи" вбачається, що дружина відповідача ОСОБА_6 перебуває в даній організації на посаді сестри медичної палатної стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 18.05.2020 року по теперішній час. 3 01.03.2023 року по 11.12.2025 року ОСОБА_6 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Відповідно до довідки від 08.04.2024 року № 433, виданою Личаківським відділом соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради розмір соціальних виплат на дитину становить 860 гривень щомісячно.
Згідно із довідкою від 04.04.2024 року, виданою управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції відповідач ОСОБА_2 з 07.11.2015 року проходить службу в Національній поліції України, та з 02.11.2018 року по даний час перебуває на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
В судовому розгляді встановлено, що у відповідача - є непрацездатна матір ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є пенсіонером за віком, згідно із пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
Згідно із випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 26.02.2021 року, витягом з стаціонарної карти хвороби за 23.09.2021 по 01.10.2021 року та медичною картою амбулаторного хворого №497/21 з останнім записом від 08.03.2024 року у матері відповідача ОСОБА_9 діагностовано цукровий діабет 2 типу. У 2021 року їй було ампутовано пальці стопи. Вона потребує постійного лікування, спеціального харчування, прийому медикаментів.
15.04.2024 року у відповідача діагностовано гіперметропію (вада зору, що виникає внаслідок змін оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкті) та призначено лікування.
Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 09.08.2024 року у ОСОБА_2 діагностовано хронічний ерозивний гастродуоденіт в стадії загострення з підвищеною секреторною функцією, хронічний холецистит в стадії загострення, хронічний панкреатит в активній фазі в стадії загострення, хронічний поверхневий сигмоїдит. Внаслідок чого рекомендовано лікування.
Відповідно до виписків з банківських карт відповідача у ОСОБА_2 наявні кредитні зобов'язання на суму 250745.41 (двісті п'ятдесят тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 41 копійка.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно роз'яснень, які викладені у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Звертаючись до суду із вимогою про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, позивач ОСОБА_1 надала розрахунок за період з березня 2014 року по лютий 2024 року включно, згідно якого розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 становить 407 739,24 гривень.
Згідно частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
При розрахунку пені за заборгованістю за аліментами необхідно виходити із положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Суд розраховує суму пені за наступною формулою:
р=(А1 х 1 % х Q1)+(A2 х 1 % х Q2)+………(An х l% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що наданий розрахунок не є вірним та арифметично правильним. 18.06.2024 у виконавчому провадженні №74496156 головним державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ Хандієм В. М. здійснено розрахунок заборгованості по аліментах за період з березня 2014 року по червень 2024 року. Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_2 по аліментах, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.04.2014 року у справі №2-1087/2010 р. становить 236836,53 грн.
Однак, розмір пені, згідно розрахунків позивачки, становить 408739,24 грн., що перевищує 100% заборгованості за вказаний період. Тому, розрахунок позивачки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.
Суд, приходить до висновку, що оскільки стягнення пені, не має бути більшою 100 відсотків заборгованості по аліментах, вважає, що саме сума у розмірі 236836,53 грн. підлягає стягнення як неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з відповідача на користь позивача, а не заявлена позивачем сума у розмірі 408739,24 грн., оскільки така перевищує 100% заборгованості за вказаний період.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконане або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Як роз'яснено в абзаці 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 р., передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц, правило про стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Доводи сторони відповідача про те, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо утримання дитини судом до уваги не приймаються, так як належними та допустимими доказами такі твердження не доводяться.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позов з вищенаведених обставин підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому суд стягує судові витрати з відповідача на користь держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, те що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 2368,37 грн.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263-265,268,274, 289, 354ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 29 лютого 2024 року у сумі 236836,53 грн. (двісті тридцять шість тисяч вісімсот тридцять шість гривень 53 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 2368,37 грн. (дві тисячі триста шістдесят вісім гривень 37 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 05.09.2025 року.
Суддя П. Т. Едер