Справа № 465/5056/25
Провадження 2/465/3131/25
Іменем України
04.09.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Гулієвої М.І.,
за участі секретаря судових засідань Лондар А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 30.07.2020 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 140611 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору сума виданого кредиту становить 1000,00 грн., строк кредиту становить 30 днів, стандартна процентна ставка складає 2 % в день або 730 % річних. 28.10.2021 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ "ЗАЙМЕР" відступило ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Зазначає, що згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 31.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5200,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1000,00 грн., та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4200, 00 грн. Відтак, у зв"язку з невиконанням позичальником своїх фінансових зобов"язань просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 5200,00 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
12.08.25 представником позивача подано заяву про відшкодування судових витрат, понесених у зв"язку з розглядом справи.
В чергове судове засідання представник позивача та відповідач не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, в позовній заяві представник позивача просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30.07.2020 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №140611, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано фінансовий кредит в розмірі 1000,00 грн.
П.6.1. визначено, що договір, зокрема, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ "Про електронну комерцію".
Згідно довідки про ідентифікацію, підписаної директором ТОВ "ЗАЙМЕР", позичальнику 30.07.2020 присвоєно одноразовий ідентифікатор KL2254 для підписання кредитного договору.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договір про надання фінансового кредиту №140611 від 30.07.2020, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 1000,00 грн., укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.08.2020, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу, з фіксованою процентною ставкою.
Обставина перерахування відповідачу коштів підтверджується інформаційною довідкою за вих.№808/04 від 09.04.2025 ТОВ "Платежі онлайн", з якої вбачається, що 30.07.2020 на платіжну картку (зазначена у кредитному договорі), по договору №140611, здійснено переказ коштів на суму 1000,00 грн.
Відтак, суд вважає встановленим, що кредитором в повному обсязі виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти в сумі 1000,00 грн., що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами.
До позовної заяви також долучено додаток 1 від 30.07.2020 до кредитного договору, в якому зазначено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, з якого вбачається, що строк, на який надано кредит в розмірі 1000,00 грн., становить 30 днів, фіксована процентна ставка за день користування становить 2%, сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 600,00 грн., а всього до оплати підлягає 1600,00 грн.
28.10.2021 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ "ЗАЙМЕР" відступило ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Згідно платіжних доручень №1653 від 02.11.2021, №432 від 02.11.2021 та №1672 від 23.11.2021, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" сплатило ТОВ "ЗАЙМЕР" грошові кошти за договором про відступлення права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №140611 від 30.07.2020 на суму 5200,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, на підставі долученого до матеріалів справи договору, який відповідачем не спростований, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно договору.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №140611 від 30.07.2020, станом на 13.01.2025 загальна заборгованість в розмірі 5200,00 грн. за договором не погашена, прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 1000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками складає 4200,00 грн.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачем.
Для спростування доводів позову відповідач жодних належних і допустимих доказів в спростування позовних вимог, визначених законом, суду не представив.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернено грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, щодо їх повернення.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач висловлював незгоду з діями банку, з посиланням на непогодження умов щодо розміру відсотків, тощо.
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Окрім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
В матеріалах справи містяться договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, додаткова угода від 27.12.2024 до договору, акт про отримання правової допомоги від 11.08.2025, рахунок від 11.08.2025 та платіжна інструкція №39498 від 11.08.2025, з яких вбачається, що позивачу надано професійну правничу допомогу, вартість якої становить 10500,00 грн.
В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При розгляді судової справи суд враховує те, що дана категорія справ є незначної складності, спірні правовідносини не є новими для позивача, підготовка позовної заяви в даній категорії справ не потребує великого обсягу юридичної роботи. Суть надання позивачу правничої допомоги зведена до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному позовному провадженні.
Суд вважає, що заявлений розмір правової допомоги в сумі 10500,00 грн. є завищеним, необґрунтованим, не відповідає принципам розумності та співмірності із складністю справи, та, враховуючи обсяг доказів у справі підготовлених та наданих позивачем суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) за договором про надання фінансового кредиту №140611 від 30.07.2020 в розмірі 5200 (п"ять тисяч двісті)грн., яка складається з 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. заборгованості по тілу кредиту та 4200грн. заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з часу отримання його копії через суд, що ухвалив судове рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ", юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М. І. Гулієва