465/6368/25
3/465/2849/25
Іменем України
04.09.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Чорний І.Я., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.07.2025 серії АА №151526, 16.07.2025, у м.Львів, вул. Наукова 2 Ж, о 01:40 ОСОБА_1 , здійснював рух автомобілем Geely Emgrand д.н.з. НОМЕР_1 , у період комендантської години, вчинив злісну непокору законному розпорядженню Львівської ОВА №1/22 від 25.02.2022 зі змінами №69/22 від 23.04.2022, без спеціально виданої перепустки, чим порушив абзац другий п.8 постанови КМУ №573 від 08.07.2020, за що передбачена відповідальність за ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Справа «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
З огляду на наведене, вважаю за можливе проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тобто при розгляді справи суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до ст.252 КУпАП.
Разом з тим, за змістом ст.ст.279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Пленум Верховного Суду України у п.7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26.06.1992, роз'яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також, що адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Відмінність опору від злісної непокори полягає в тому, що опір це активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна непокора це пасивна поведінка.
Відповідно до абзацу 2 п.8 постанови КМУ №573 від 08.07.2020 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану», зокрема на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Згідно з Розпорядженням Львівської ОВА №1/22 від 25.02.2022 зі змінами №225/22 від 19.10.2022 запроваджено комендантську годину на території Львівської області.
Так, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Відповідно до диспозиції вказаної статті адміністративним правопорушенням є злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Натомість, як вбачається із протоколу серії ВАД №128508 від 21.07.2025, у такому зазначено, що «16.07.2025, у м.Львів, вул. Наукова 2 Ж, о 01:40 ОСОБА_1 , здійснював рух автомобілем Geely Emgrand д.н.з. НОМЕР_1 , у період комендантської години, вчинив злісну непокору законному розпорядженню Львівської ОВА №1/22 від 25.02.2022 зі змінами №69/22 від 23.04.2022, без спеціально виданої перепустки, чим порушив абзац другий п.8 постанови КМУ №573 від 08.07.2020».
Відтак, із вказаного протоколу не вбачається, в чому полягала злісна непокора ОСОБА_1 розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Навпаки у протоколі констатовано злісну непокору ОСОБА_1 вищевказаному «розпорядженню Львівської ОВА».
Також суд звертає увагу, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №151526 від 16.07.2025, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню Львівської ОВА №1/22 від 25.02.2022 зі змінами №69/22 від 23.04.2022, однак наказом Львівської ОВА №225/22 від 19.10.2022 внесено зміни до наказу начальника обласної військової адміністрації від 25.02.2022 №1/22, а саме визнано таким, що втратив чинність, наказ начальника обласної військової адміністрації від 23.04.2022 №69/22 «Про внесення змін до наказу начальника обласної військової адміністрації від 25.02.2022 №1/22».
У справі «Малофєєва проти росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів, які б у своїй сукупності об'єктивно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Суд приходить до переконання, що за встановлених суддею обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як передбачено ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд справи та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП, не доведена сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, в зв'язку з чим провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.185, 247, 283, 284 КУпАП, суд,-
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.Я. Чорний