465/7747/25
2/465/4036/25
про залишення заяви без руху
"03" вересня 2025 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Рудаков Д.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Журавльової Лариси Миколаївни, Приватного виконавця Ільчишин Любові Володимирівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Журавльової Лариси Миколаївни, Приватного виконавця Ільчишин Любові Володимирівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до змісту п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України, встановлено, що позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачемдо позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору.
Разом з тим, звертаючись в суд з позовною заявою позивач покликається на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Порушені права споживачів можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права, а тому споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, зокрема, при апеляційному та касаційному перегляді судових рішень.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про те, що на рівні суду касаційної інстанції усталеним є підхід,за яким положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів, не підлягають застосуванню у разі звернення до суду з вимогами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюта/або у разі оскарження судових рішень у таких справах (ухвали Верховного Суду від 25 липня 2019 року (справа № 159/1215/18, провадження № 61-11857ск19) та від 27 травня 2021 року (справа № 320/10834/18, провадження № 61-7345ск21).
У постанові від 12 серпня 2020 року, справа № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що: «позов про визнання іпотечного договору недійсним, виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, не пов'язаний з порушенням прав споживача».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 640/2755/16-ц, Закон України «Про захист прав споживачів», застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Крім того, щодо сплати судового збору висновок у постанові ВС по справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 є пріоритетним як за датою постановлення, так і за правовим змістом щодо даного виду спорів.
Оспорювання боржником виконавчого напису по суті є оспорюванням права стягувача на позасудовий порядок реалізації права на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 розділу ІІІ Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з оспоренням нотаріальної дії, в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», нотаріус не є надавачем нотаріальних послуг по відношенню до позивача, тому на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, норми Закону України «Про захист прав споживачів», не поширюються, а відтак посилання позивача на ч. 3 ст. 22 даного Закону, відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Наведене свідчить про те, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підстави для застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у контексті звільнення позивачів від сплати судового збору, відсутні.
Закон України «Про судовий збір», визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За змістом ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 гривень.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі 1211,20 грн. та надати суду підтверджуючий документ.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Згідно ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Журавльової Лариси Миколаївни, Приватного виконавця Ільчишин Любові Володимирівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рудаков Д.І.